Світ не багато знає про те, як насправді живеться людям у закритій для зовнішнього ока Північній Кореї. Але є одна річ, точніше кулінарний рецепт, який попри залізні кордони експортується з Північної Кореї і дедалі частіше з‘являється на святкових столах людей у всьому світі. Йдеться про кімчі – гостро-приправлену квашену пекінську капусту, яка традиційно подається у зимовий період.
У типовому ресторані у столиці Північної Кореї Пхеньяні засолена пекінська капуста, приправлена гострим соусом, – звичний елемент на кожному столі. Кімчі їдять протягом усього року, але саме взимку – найбільше. Перед новорічними святам, приготування цієї страви є обов‘язком чи не кожної господині в цій країні.
Відвідувачі ресторану залюбки розповідають, чому вони люблять кімчі.
Не кожен може собі дозволити харчуватися у такому столичному ресторані. Але тарілка кімчі по кишені кожному. Одна порція коштує тут 150 північнокорейських вон, у перерахунку за неофіційним курсом на долари це менше, ніж 8 український копійок.
«Я не можу собі уявити, як можна обідати і не мати на столі кімчі», - говорить відвідувач ресторану Кім Йон Гак.
Сезон соління кімчі починається у Північній Кореї з приходом холодів. До цього часу урожай пекінської капусти зібрано і родини попередньо заготовляють інші необхідні інгредієнти. Приготуванням кімчі у домашніх умовах, зазвичай, займаються жінки. Чоловіків до цієї справи не підпускають.
Готують кімчі і у промислових масштабах. Ця автоматизована фабрика на околицях Пхеньяна носить традиційну для Північної Кореї назву – Патріотична Фабрика Переробки Овочів. Тут, як і в звичайних родинах, виготовленням кімчі також займаються переважно жінки.
На фабриці працюють 20 людей. Спочатку капусту розрізають навпіл і 24 години вимочують у просоленій воді. Потім продукт промивають і додають «секретний соус». Як і в багатьох західних корпораціях, рецепт цього соусу фабрика тримає у суворій таємниці. Відомо лише, що до нього входять натерта редька, червоний перець, часник, інжир, сіль, цукор… і навіть риба.
Заправлену соусом пекінську капусту пакують у 70-ти кілограмові пластикові бочки, які відвозять на склад. Там кімчі буде маринуватися протягом наступних 45 днів. Після цього страва готова до вживання.
«З осіннього вражою ми починаємо виготовлення кімчі 20 листопада. І працюємо до квітня. Потім у липні ми знову запускаємо лінію, де переробляємо уже весняний врожай. Таким чином, ми можемо круглий рік забезпечувати наш народ і бійців народної армії Північної Кореї свіжою кімчі», - говорить начальниця цеху переробки кімчі Юн Йонг Окф.
Працівниці фабрики пишаються тим, що можуть постачати в військові та громадські їдальні один з найбільш обов‘язкових елементів раціону у Північній Кореї. При цьому, зізнаються вони, на них лежить неабиякий вантаж відповідальності. Адже якщо їхній продукт раптом вийде занадто кислим, пересоленим чи недостатньо гострим, споживачі не забаряться з реакцією і можуть написати скаргу на ім‘я керівництва фабрики чи навіть у Політбюро. Але за останній час таких скарг не надходило.
Корейці з насолодою поглинають усі вироблені тут запаси кімчі і не дивуються, що їхня національна страва стає сьогодні популярною і у інших країнах світу.
У типовому ресторані у столиці Північної Кореї Пхеньяні засолена пекінська капуста, приправлена гострим соусом, – звичний елемент на кожному столі. Кімчі їдять протягом усього року, але саме взимку – найбільше. Перед новорічними святам, приготування цієї страви є обов‘язком чи не кожної господині в цій країні.
Відвідувачі ресторану залюбки розповідають, чому вони люблять кімчі.
Для кожного ресторану поставити на стіл добру кімчі – це ознака якості. Це овочева страва. Вона здорова. І після неї залишається приємний присмак у ротівідвідувачка ресторану Со Гян Гак.
Не кожен може собі дозволити харчуватися у такому столичному ресторані. Але тарілка кімчі по кишені кожному. Одна порція коштує тут 150 північнокорейських вон, у перерахунку за неофіційним курсом на долари це менше, ніж 8 український копійок.
«Я не можу собі уявити, як можна обідати і не мати на столі кімчі», - говорить відвідувач ресторану Кім Йон Гак.
Сезон соління кімчі починається у Північній Кореї з приходом холодів. До цього часу урожай пекінської капусти зібрано і родини попередньо заготовляють інші необхідні інгредієнти. Приготуванням кімчі у домашніх умовах, зазвичай, займаються жінки. Чоловіків до цієї справи не підпускають.
Готують кімчі і у промислових масштабах. Ця автоматизована фабрика на околицях Пхеньяна носить традиційну для Північної Кореї назву – Патріотична Фабрика Переробки Овочів. Тут, як і в звичайних родинах, виготовленням кімчі також займаються переважно жінки.
На фабриці працюють 20 людей. Спочатку капусту розрізають навпіл і 24 години вимочують у просоленій воді. Потім продукт промивають і додають «секретний соус». Як і в багатьох західних корпораціях, рецепт цього соусу фабрика тримає у суворій таємниці. Відомо лише, що до нього входять натерта редька, червоний перець, часник, інжир, сіль, цукор… і навіть риба.
Заправлену соусом пекінську капусту пакують у 70-ти кілограмові пластикові бочки, які відвозять на склад. Там кімчі буде маринуватися протягом наступних 45 днів. Після цього страва готова до вживання.
«З осіннього вражою ми починаємо виготовлення кімчі 20 листопада. І працюємо до квітня. Потім у липні ми знову запускаємо лінію, де переробляємо уже весняний врожай. Таким чином, ми можемо круглий рік забезпечувати наш народ і бійців народної армії Північної Кореї свіжою кімчі», - говорить начальниця цеху переробки кімчі Юн Йонг Окф.
Працівниці фабрики пишаються тим, що можуть постачати в військові та громадські їдальні один з найбільш обов‘язкових елементів раціону у Північній Кореї. При цьому, зізнаються вони, на них лежить неабиякий вантаж відповідальності. Адже якщо їхній продукт раптом вийде занадто кислим, пересоленим чи недостатньо гострим, споживачі не забаряться з реакцією і можуть написати скаргу на ім‘я керівництва фабрики чи навіть у Політбюро. Але за останній час таких скарг не надходило.
Корейці з насолодою поглинають усі вироблені тут запаси кімчі і не дивуються, що їхня національна страва стає сьогодні популярною і у інших країнах світу.
