Спеціальні потреби

Дослiдження про торгiвлю людьми в Українi


У боротьбі з торгівлею людьми в Україні, попри досягнення останніх років, залишаються “білі плями”. Такий висновок звіту під назвою “Торгівля людьми в Україні: Оцінка заходів, спрямованих на протидію”. Дослідження, яке є свого роду “абеткою” з проблеми торгівлі людьми в Україні, презентували міжнародні організації Британська рада, ОБСЄ, ЮНІСЕФ та Агентство США з міжнародного розвитку.

“Людей уже експлуатують в Україні як вдома, так і на роботі. Тому вони не вважають експлуатацією себе за кордоном чимось незвичним, якою б серйозною вона не була. Це страждання, які необхідні, аби заробити собі на життя. Таким чином, після повернення додому ці люди не визнаватимуть, що є потерпілими від торгівлі людьми”. Це цитата з інтерв`ю представника неурядової організації з Івано-Франківська – одного зі 134 інтерв`ю, на яких побудована книга.

Дослідники створили свого роду “енциклопедію” проблеми торгівлі людьми в Україні. І дійшли висновку про існування прогалин у боротьбі з новітнім рабством. Інформаційна кампанія, твердять вони, не досягає маленьких містечок і сіл, і з освітніх програм вилучені чоловіки, а також жінки старшого віку, які раніше традиційно не вважалися групами ризику. Жертви торгівлі людьми не визнають себе такими або не знають, що мають право на отримання допомоги та компенсацію завданих збитків. Закон щодо захисту свідків хоч існує, але не застосовується, а вироки, винесені торговцям людьми, занадто м`які – до трьох років покарання умовно.

Одна з авторів дослідження, віце-президент Міжнародного правозахисного центру “Ла-Страда – Україна” Інна Шваб каже, що работоргівля українцями наразі не йде на спад:

«Багато є жахливих історій, коли дівчат перевозять, неповнолітніх дівчат, під дахами поїздів, завернутих в скловату для того, щоб їх не можна було просканувати, перевозять за межі України. Або коли неповнолітнім дівчаткам, п`ятнадцятирічним, роблять паспорти 18-річних жінок і відправляють танцювати в Сирію, в Арабські Емірати».

Як каже Інна Шваб, дедалі тривожніших масштабів набирає торгівля дітьми, здебільшого безпритульними та сиротами, причому ця торгівля процвітає всередині самої України:

«Вона навіть більше ніж торгівля дітьми з перетином кордону, бо для дітей там дуже суворі правила виїзду, дуже суворі правила оформлення документів для вивозу дітей з України. Саме тому набагато вигідніше їх використовувати тут, в Україні. Наприклад, дуже багато випадків, коли дітей з Криму привозять в Київ для жебракування. Коли дітей із Придністров`я продають за копійки в Одесу для використання в порнобізнесі. Порушена кримінальна справа за таким фактом».

Торгівлю людьми часто називають сучасною формою рабства. Однак дослідниця схиляється до думки, що більшість випадків торгівлі людьми – це спотворена форма міграції:

«Не дивлячись на те, що випадків торгівлі людьми дуже багато, є багато успішних випадків. Так, люди працюють нелегально. Але вони отримують гроші, вони підтримують сім`ї, які залишились в Україні. І коли ми проводимо наші превентивні кампанії, коли ми даємо консультації, ми не говоримо людям: не їдьте. Бо для того щоб їх залишити в Україні, потрібно щось запропонувати. Альтернатив в Україні нема. Ми просто розказуємо про їх права, про їх можливості, про те, що необхідно знати і куди треба звертатися за допомогою у випадку, якщо вони є жертвами торгівлі людьми. І наш досвід, вже десятирічний досвід роботи в Україні свідчить, що це найбільш ефективно».

Як каже Інна Шваб, висновки дослідження “Торгівля людьми в Україні: оцінка заходів, спрямованих на протидію”, ляжуть в основу нової національної стратегії боротьби з новітньою работоргівлею, живильним середовищем для якої служить бідність.

XS
SM
MD
LG