Спеціальні потреби

Бжезинський: народ, не влада, вирiшує долю України


Читайте виступ Бжезинського в англiйському оригiналi


Коментуючи найостаннiшi подiї в Українi, вiдомий американський політолог, колишнiй президентський радник з питань нацбезпеки Збiгнєв Бжезинський заявив, що настав час українцям нагадати своїм лiдерам, що саме народ вирiшує долю України. Своїми думками вiн подiлився у Вашингтонi на нещодавнiй конференцiї «Україна на шляху до зрiлої нацiональної державностi», яку уже шостий рiк поспiль для українських та американських експертiв органiзовує Український конгресовий комiтет Америки.

Звертаючись до присутніх, Збігнєв Бжезинський наголосив, що він як людина, що віддавна слідкує за подіями в Україні, із справжнім історичним задоволенням стежить за тим, що зараз переживає ця країна. Він наголосив, що з точки зору майбутнього мають місце справді багатообіцяючі тенденції. Адже - за його словами - є всі підстави святкувати саме тепер, через десять місяців після того, як помаранчева революція перемогла. Втім він вказав, що - як і в кожному історичному процесі, на цьому шляху є повороти, перепони і об’їзди. І, зрозуміло, слід враховувати, що історія є непердбачуваним явищем, і це зокрема характерно для України. Помаранчева революція була повстанням надії, - зазначив Бжезинський. За його словами, в багатьох аспектах ця надія була абстрактною, хоча і віддзеркалювала певні емоції і бажання; напевно, багато людей не змогли би дати точних формулювань, але революція була віддзеркаленням справжніх почуттів:

«З’явилась справжня національна самобутність і її було виражено демократичним шляхом. Водночас в цьому було багато ідеалізму і надії на краще, прагнення повного очищення. Це був настрій, це була надія, це було надхнення, як також великою мірою і рішучість, яку люди продемонстрували, стоячи попри морози на Майдані день за днем і ніч за ніччю».

Продовжуючи свій виступ, Бжезинський зазначив, що всі ці події заслуговують на повагу. І тепер, через десять місяців, слід з задоволенням відзначити, що засоби масової інформації України сьогоднi є вільними - чого не було раніше; що політичні виступи стали жвавими і відкритими; що зовнішня політика України є в руках досвідчених і відданих діячів і чітко вказує, що Україна бачить себе членом значно більшої європейської громади, частиною якої вона завжди була навіть у відторженому стані.

Колишній радник президента Картера з питань національної безпеки вказав також на важливість встановити взаємопов’язаність між нечіткими надіями і вимогами політичної реальності і знайти баланс між ними. Він висловив передбачення, що на певному етапі народ почне задавати запитання, чи вчинялись в минулому злочини, і коли так - чи будуть покарані ті, що їх чинили - чи тепер їх буде позабуто. Народ неодмінно запитає, чи була корупція і хто її вчиняв, і хто мав від того пільги - і яким буде їх майбутнє. Народ запитає, чи був непотизм, і якщо був, то хто з цього скористався і чи почалось тепер замовчування цього? На думку Бжезинського, цього не можна ігнорувати, зокрема після такого драматичного напруженого політичного пробудження. Тому знайдення балансу між надією і реалізмом може бути складним завданням. Тут слід утримуватись від нереалістичного ідеалізму, який породжує незгоду і замішання, але при цьому не перехилитись і на протилежний бік, коли певний рівень опортунізму викличе в народі розчарування, апатію і зневіру. Для мене - наголосив Бжезинський - це є головним питанням, як також це повинно бути головним і для тих, які були щиро віддані цілям Майдану - незалежно від своїх персональних чи політичних розбіжностей - і так і лишились відданими їм. Саме ці цілі мобілізували і надихнули український народ і дали йому вперше за п’ятнадцять років справжню нагоду продемонструвати свою відданість незалежності. Тільки на Майдані український народ показав своє рішуче прагнення бути вільним.

Однак, як наголосив Бжезинський, є також сили, якi активно працюють на нівелювання досягнень помаранчевої революції – серед них i іноземні дипломати:

«Також фактом є те, що ті, що не бажають Україні добра, хотіли б дискредитації помаранчевої революції і остаточного розвалу помаранчевої коаліції. Нечувано, щоби посол іноземної держави скликав в Україні прес-конференцію для того, щоби привітати рішення України щодо змін в своєму уряді - як ніби це його справа визначати, що належиться робити українському уряду... Це дає підстави припускати, що деякі значні сили дуже зацікавлені у знищенні нового духу надії в Україні, в його роздрібленні, зведенні його до рівня банальності, стимулюючи цинізм і розчарування».

Продовжуючи свій виступ, Збігнєв Бжезинський вказав, що сварки між донедавніми союзниками по Майдану є руйнівними вчинками, які ведуть до дискредитації політичного керiвництва України. Вони деморалізують народ. Вони зводять нанівець те, що було досягнено впродовж останнього часу. Американський політолог при цьому пiдкресли, що абсолютно природним для коаліцій в деяких випадках розпадатись - в цьому немає нічого унікального або дивного. Але обов’язком і українського керівництва, і українського народу - на думку Бжезинського - є спілкування. Народ повинен доводити до відома своїх лiдерiв свої очікування, а лiдери повиннi промовляти до народу і його надій, а не тільки підписувати домовленостi про єднання і співробітництво з обіцянками сповнення певних надій.

Далі на конференції Бжезинський звернувся зокрема до представників української діаспори:

«Я знаю, що багато хто з вас завжди виступав за незалежність України, знаю вашу відданість. На мою думку, тепер вашою відповідальністю є дуже уважно стежити за тим, що відбувається в Україні, і бути дуже чіткими в спілкуванні з лідерами, а відповідальністю лідерів є спілкуватись з вами, як також і з своїм народом. Майбутнє вашої віри не повинно формуватись на основі угод, досягнених непримиримими групами за закритими дверима без врахування інтересів українського народу або без залучення його до цього процесу. Якщо народ був готовий мерзнути на Майдані двадцять один день задля свободи, то його інтереси слід враховувати і залучати його до цих процесів. Я також переконаний, що дуже важливим для усіх нас - і серед діаспори, і серед американців, - усіх тих, хто бажає Україні добра, - є уважно стежити за тим, що саме Україна робить в деяких з цих питань».

Серед питань, названих Бжезинським надзвичайно важливими для України, є завдання вступити ще цього року у Свiтову органiзацiю торгiвлi. Він також продовжив: «Чи дійсно Україна наближається до вступу в Євросоюз з усією можливою для неї швидкістю? Чому Верховна Рада все ще не схвалила двадцять три закони, які наблизили б Україну до вступу в НАТО?», -- запитав вiн.

Продовжуючи свій виступ, Бжезинський наголосив:

«Ми тут, в Америці, iз симпанiєю ставимось до України і невтомно нагадуємо усім, що майбутнє України є важливим для майбутнього Європи. Якщо Україна стане успішним членом європейського співтовариства, то вона цим визначить і майбутнє Росії. Адже Росія не матиме іншого виходу, як також стати членом цього співтовариства».

Завершуючи свій виступ, Збігнєв Бжезинський підкреслив, що як би усі вболівальники України на Заході не бажали їй успіху, але вони можуть існувати і без України, тоді як Україна не зможе лишитись Україною без власного успіху. І це лишається справою українців, - наголосив він. І продовжив: Це не може бути вирішено іноземцями; не може бути вирішено діями, які відтак вітатиме іноземний посол сусідньої держави, - це має бути вирішеним тільки самими українцями, які прагнутимуть цього як єдиний народ. Десять місяців тому вони вже довели, що вони є народом. На мою думку, - підсумував Збiгнев Бжезинський, - зокрема тепер їм слід нагадати своїм лідерам, що це саме вони вирішують майбутнє України.

XS
SM
MD
LG