В Києвi обговорювали демократичнiсть преси

Нинішня виборча кампанія має продемонструвати, чи є український інфорамційний простір демократичним. Так вважають самі журналісти та експерти. Як змінилися українські медіа після помаранчевої революції та якими будуть взаємини влади з пресою далі обоговорювали під час круглого столу „Політика та четверта влада”.

Українські медіа після помаранчевої революції змінилися. Однак навряд чи ці зміни можна назвати радикальними та безповоротними – так вважають як експерти, так і самі журналісти. Українські журналісти свою свободу не виборювали, вони її отримали, і тепер не зовсім розуміють, що з нею робити – каже керівник Могилянської школи журналістики Євген Федченко:

«Не вiдбулося перемоги. Чому? Тому, щоб для того, щоб була перемога, потрiбно, щоб була боротьба. Бiльшсiть журналiстiв, як ми пам`ятаємо, в нiякiй боротьбi участi не брало. Тобто, що ми бачили – що досить велика група журналiстiв, коли вже було вiдомо, чим це все закiнчується, за одну нiч перефарбувалася, вийшла на Майдан, сказала `це наша перемога, ми за неї боролися, ми її отримали i все`. Так, дайте нам свободу. Люди зiбралися на Майданi, принесли журналiстам свободу, а журналiсти навiть зараз не знають, як з цим усiм користатися – таке у мене враження принаймнi – i що з цим усiм робити».

Президент Академії української преси Валерій Іванов каже, що суттєвих змін у політиці провідних телеканалів за цей рік не сталося. Його оцінки грунтуються на результатах контент-аналізу каналів українського телебачення, який Академія проводить разом з Інститутом соціології:

«Кожна третя новина розглядає діяльність президента, це було типово раніше, це залишається практикою зараз; 35% синхронів – синхрони президента, і якщо брати до уваги, як говорить президент, то це вже швидше антиреклама. Як була колишня опозиція лідером негативно іронічних оцінок, так ті ж самі люди, які зараз при владі, залишаються об`єктами іронічно-негативних коментарів. Як була колишня влада позитивно нейтральна, так і залишається досі. Тобто, як були регіони і есдеки позитивно-нейтрального представлення, так і є сьогодні».

Серед позитивних перетворень в українському інформаційному просторі експерти бачать насамперед відсутність темників, тобто державного регулювання політики ЗМІ. Однак залежність медіа залишається, каже Iванов:

«Єдиний позитивний зсув – збалансованість новин. За останні місяці рівень збалансованості досяг третини, за часів Кучми не піднімався вище 10%. Відбулися зміни і по тематиці. В цьому контексті відчутним є те, що нині немає єдиного корегування роботою телеканалів. Стосовно цензури, то цензура політична змінилася цензурою власника, яка залишається не менш жорсткою».

Парламентські вибори 2006 – це той іспит, який лише мають скласти українські журналісти щодо реальної професійної незалежності, переконані всі експерти. І хоч сьогодні зміни в українському інфорамційному просторі очевидні, досі не реалізовані такі проекти, як суспільне мовлення, прозорість власності на ЗМІ та відкриті засади редакційної політики. А без цього про демократію та „четверту владу” говорити ще зарано – вважають самі журналісти.