Увага влади до проблеми катування в міліції стала більшою, однак проблема і далі залишається актуальною. Як стверджують правозахисники, українські реалії наразі ще дуже далекі від стандартів Європейського комітету із запобігання катувань.
Катування в міліції активісти Харківської правозахисної групи вивчають давно, і на доказ того, що проблема не стала менш гострою, наводять зовсім свіжі справи. 9 грудня цього року у Харківській лікарні швидкої допомоги помер чоловік, доставлений з Червонозаводського райвідділу міліції. Померлого звали Олег Дунич, йому було 29 років, і розтин засвідчив переломи кількох кісток, забиття легенів та тяжку мозкову травму.
Тим часом правоохоронці факт катувань заперечують – за даними судово-медичної експертизи, зробленої ще прижиттєво у райвідділку, Дунич мав лише легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та подряпин, які, за версією міліції, отримав задовго до затримання.
Стандарти Європейського комітету із запобігання тортур передбачають три гарантії при затриманні особи. Їй має бути надана вичерпна інформація про права, негайний доступ до адвоката і доступ до лікаря за власним вибором. Як кажуть представники Харківської правозахисної групи, з усіма трьома гарантіями в Україні великі проблеми. Затриманих погано і не завжди інформують про їхні права, доступ до адвоката ускладнений, а доступ до лікаря цілком відсутній, не кажучи вже про лікаря за власним вибором. За словами правозахисників, жорстоке поводження в українській міліції є не винятком, а радше правилом, оскільки саме на катуванні тримається вся система дізнання і слідства. Говорить правовий експерт Харківської групи, адвокат Аркадій Бущенко:
«В очах багатьох працівників міліції це рутинна робота, це спосіб розкриття злочину. Від них вимагають розкрити злочин – і ви, і я, кожен громадянин суспільства від них вимагає розкрити злочин. По-іншому розкривати злочини вони не в змозі – не навчені, не мають достатньої кваліфікації, устаткування, інфраструктури. Єдиний метод, доступний кожному – на кінці кулака».
Як каже Бущенко, жорстоке поводження в міліції є складовою системи, зламати яку дуже важко. Начальник райвідділку може наказати підлеглим викинути протигази, якими катують підслідних, але тоді його показники впадуть з дев`яноста відсотків розкритих злочинів до чотирьох. Потрібен системний підхід – від забезпечення на практиці права затриманого повідомити близьких та створення незалежної судово-медичної експертизи до серйозних змін у законодавстві.
Як позитив правозахисники відзначають: в державі формується політична воля, щоб подолати це зло. Говорить співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров:
«По 127 статті, яка карає за катування саме, порушено цього року справ більше, ніж в році попередньому. Але це зовсім не свідчить про те, що стало більше отаких випадків. Це скоріше свідчить про те, що увага з боку влади до цих проблем стала більшою».
На відміну від колишньої влади, сьогодні вищі посадові особи держави – президент і міністр внутрішніх справ – визнають, що проблема існує, -- каже Захаров. Він згадує про зміни, внесені у січні цього року до Кримінального кодексу: відповідно до Конвенції ООН проти тортур Кодекс визначив саме поняття катувань. Посилається також на 4 кримінальні справи за звинуваченням у тортурах, які, за даними міністра Луценка, порушені цьогоріч проти працівників міліції. Як каже правозахисник, головне зрушення, полягає в тому, що ті, хто колись катував не криючись, сьогодні вже не впевнені у своїй безкарності.
