Огляд преси (18 липня 2006 р.)

Німецька Вельт вміщує інтерв’ю з Віталієм Кличком. Уславлений боксер уважає, що після оранжевої революції і триваючої парламентської кризи в Києві--розчарування. Ющенко робить ставку на компроміс між про-західними оранжевими і про-російськими біло-блакитними. Кличко тієї думки, що не лише на Заході, але й в Україні не розуміють, як можна після трьох місяців коливань і торгів, продемонстрованих другою оранжевою коаліцією, розпастися, не починаючи працювати. Люди, які на морозі день і ніч підтримували демократію, розчаровані, каже Віталій. Він гадає, що союз двох антагоністів--Ющенка і Януковича--довго не протриває. Однак демократична ідея ще не вмерла. І питання в тому, який вплив вона чинить на внутрішню і зовнішню політику. Кличко уважає, що Ющенко прагне завжди досягти компромісу, щоб всі були задоволені, але в політиці це неможливо, пише Вельт.

Про що шепотілися Блер і Буш на саміті вісімки в Петербурзі при випадково включених мікрофонах? Британська Індепендент друкує стенограму, у якій обидва нашвидкуруч обговорюють найважливіші проблеми сьогодення, від застою в переговорах про вільну торгівлю, СОТ, і до останньої кризи на Близькому Сході. Блер тишком-нишком намагається схилити Буша, що він поїде в регіон, «розбиратися,» так би мовити. Але Буш каже, що туди невдовзі поїде Конді, типу, ні, ми й самі пальму миротворців не впустимо. Блер, однак, каже, що Конді треба результат, а він так міг би просто поговорити. І тут Буш говорить: «Знаєш, справа тут в тому, що все що треба--так це змусити Сирію, щоб вона змусила Хезболлу припинити цю всю фігню--і всі справи. Отже, пише Індепендент, Буш і Блер дають ясно зрозуміти, що за діями Хезболли стоять сирійці, і висловлюють побажання, щоб Кофі Аннан вийшов по телефону на Ассада і зробив би щось путнє.

Редакційна Вашингтон Пост озаглавлена «Демократія по-російськи», або «Визначення, яке б сподобалося Джорджу Орвеллу.» Йдеться про винахід Кремля на кшталт «суверенної демократії.» Якщо перекласти це на звичайну мову, то це рівнозначне придушенню незалежних ЗМІ, зменшенню повноважень російського парламенту, ліквідації незалежної судової системи. Газета звертає увагу на «виборчу реформу», яка скріпила домінування про-кремлівської партії «Єдина Росія,» зокрема, надання Кремлю понад шістдесяти приводів для недопущення небажаних кандидатів або партій до участі у виборах, повернення до відкинутої політики «дострокового голосування.» Інакше кажучи, підсумовує часопис, лишається все менше надій, що президентські вибори восьмого року будуть відкритими. «Ми дуже сподіваємося, -- мовиться в редакційній, -- що коли Буш говорить про «демократію по-російськи,» він має на увазі дещо інше, ніж описане вище.»