Спеціальні потреби

Експерт прогнозує подальші дії Ющенка


Наразі Президент Ющенко постав перед досить серйозною дилемою – чи погодитися на подання Верховної Ради про Януковича на посаду прем’єра, чи, дочекавшись 25-го липня, розпустити парламент. Про правове підґрунтя цих опцій йдеться у розмові Володимира Звіглянича із суддею Федерального суду претензій США у Вашингтоні Богданом Футеєм.

ВЗ: Пане Богдан, Президент Ющенко зараз має подання на Януковича на посаду прем’єра, в той же час він має 15 днів на роздумування, а 25-го числа вигасає термін, коли він може цей парламент розпустити. Як Ви думаєте, як він поступить?

БФ: Це є, дійсно, здебільшого політичне рішення президента, що він мусить буде зробити. Але проблема в тому всьому, що це є частина політичної реформи, яка була прийнята 8-го грудня 2004-го року, як компроміс, щоб ті вибори президента відбулися дійсно чесно. І це було зроблено таким швидким темпом, що ніхто не звертав уваги на ті всі подробиці, які є дуже важливі. На мою думку, я про це вже говорив і писав, та політична реформа була неконституційною, зважаючи на те, як вона була прийнята, тому що, навіть було рішення Конституційного суду від 8-го жовтня 2005-го року, що якщо міняється політична система держави, то треба, щоб це було подане на референдум. А це не було подане на референдум, так що це було неконституційно прийняте. Це одна справа. Друга справа – багато є неясностей та неточностей. Наприклад, чи президент змушений представити пропозицію Верховній Раді чи ні. Чи це є вимога, чи це тільки рекомендація. Це, очевидно, є під знаком запитання. Більшість говорить, що за 15 днів президент повинен це зробити, але Ви також знаєте, що не має Конституційного суду, який є остаточно та інстанція, той інститут, який має сказати що є згідно з Конституцією, а що не є згідно з Конституцією. І на жаль, тут Верховна Рада завинила ще з жовтня минулого року, де вони не прийняли присяги суддів Конституційного суду. Між іншим, та присяга, так як я писав, також є неконституційна, бо повноваження Верховної Ради можуть бути тільки до тих суддів Конституційного суду, що Верховна Рада обирає, а не до тих, що їх призначає президент чи обирає рада суддів. Якщо вони вимагають присяги – це означає, що Верховна Рада хоче мати понадконституційні права над суддями, яких призначає президент. Такої вимоги в Конституції до присяги не має. Є вимога до президента і є вимога до депутатів. Але до суддів такої вимоги не має, і тому та вимога є неконституційна. Мені здається, що найбільший гріх в тому всьому є, найбільший негатив, що в Україні немає інституту, не має кворуму Конституційного суду, який міг би ці питання роз’яснювати. І тепер Верховній Раді дуже вигідно говорити і робити все, що вона хоче, знаючи, що нема Конституційного суду. Я вважаю, що президент міг би, як гарант Конституції, запевнити, щоби дійсно існував Конституційний суд в Україні і був кворум прийняти присягу сам суддів в той час, як ще не було сесії Верховної Ради зараз після виборів. Президент цього не зробив і тепер всі знаходяться в такій ситуації, що дійсно, будуть говорити, але не має інституту, який може це вирішити. Так що все це лишається в політичному руслі, а не в правовому чи конституційному.

XS
SM
MD
LG