Минулого тижня у своєму зверненні до обох палат російського парламенту Президент Росії Володимир Путін оголосив про намір накласти мораторій на виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі, скорочено ДЗЗЄ.
Володимир Путін зазначив: “Вони використовують ситуацію, що склалася, для нарощування біля наших кордонів системи військових баз. Більше того – вони планують розмістити елементи протиракетної оборони в Чехії та Польщі. А такi нові країни НАТО як Словенія та балтійські держави, наприклад, незважаючи на попередні домовленості взагалі не приєдналися. Це створює для нас реальну небезпеку з непередбачуваними несподіванками. У зв’язку з цим я вважаю доцільним оголосити мораторій на виконання Росією цього договору”.
Заяві президента Путіна передував візит до Росії міністра оборони США Роберта Ґейтса, який намагався, переконати російських лідерів у тому, що система ПРО не становить жодної загрози для Росії.
Роберт Ґейтс сказав: “Я підкреслюю, що та система протиракетної оборони, яку ми запропонували Європі, не спрямована проти Росії або якось конкретної країни. Вона радше спрямована проти потенційного агресора”.
На цій думці наполягала і Держсекретар США Кондоліза Райс під час неформальної зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Осло:
“Давайте поставимося до цього реалістично. Ідея, що десять перехоплювачів та кілька радарів у Східній Європі можуть становити загрозу для радянської системи стримування, просто смішна, і всі це знають. Росіяни мають тисячі боєголовок. Думка про те, що можна зупинити російську систему ядерного стримування за допомогою кількох перехоплювачів не має жодного сенсу”.
Але росіяни залишилися непохитними. Володимир Путін зазначив: “Загрозі тероризму слід запобігати не шляхом конфронтації, а шляхом співробітництва між цивілізованими країнами. У нас немає достатніх причин для цього. А от російську територію до Уралу, наш ракетно-ядерний потенціал ці системи контролюватимуть, якщо ми не вчинимо відповідних дій. Зрозуміло, що ми це зробимо”.
Чи важливий договір про звичайні збройні сили в Європі для безпеки континенту? Вашингтонські експерти вважають, що значною мірою цей договір є застарілим, а заява Путіна про вихід із нього – символічним жестом.
Експерт з Інституту Брукінгса Джеремі Шапіро вважає: “Я не думаю, що договір сам по собі важливий. Він був важливим у 1990-ті роки, коли його підписали. Він обмежує військові сили, які НАТО та Росія можуть розміщувати на своїх кордонах. Це – символічний жест. Це було важливо наприкінці холодної війни для побудови довіри між НАТО та Росією”.
Віце-президент Інституту Катона Тед Ґален Карпентер коментує цю ситуацію так: “Те, що ми сьогодні бачимо, це наслідок того, що Росія втомилася від ставлення до неї США та інших країн НАТО як до другорядної сили. Це – засіб оголосити Вашингтону та європейським країнам, що Росія наполягатиме на повазі та захищатиме свої інтереси набагато агресивніше, ніж в епоху Єльцина”.
Карпентер зазначає, що робити це Росії дозволяє, насамперед, зростання світових ціни на енергоресурси:
“Росія набагато сильніша економічно тоді, коли ціна за нафту становить 66 доларів за барель, аніж тоді, коли – 20 доларів. У 1990-их роках ціна на нафту була дуже низькою. Сьогодні цього вже немає. Росія відновлюється економічно та використовує свою економічну силу для того, щоб здійснювати дипломатичний вплив та нарощувати військову міць”.
Вашингтонські експерти передбачають, що загострення стосунків між Вашингтоном та Москвою може негативно вплинути на зовнішньополітичну ситуацію в Україні, Грузії та державах Балтії.
Тед Ґален Карпентер: “Остання річ, яку хочуть США, так це мати обов’язок захищати малі та не особливо важливі країни на російському периметрі, ризикуючи серйозно зіпсувати стосунки з Росією. Отже Росія все ще має ядерну зброю. Це ризик, якого США мають уникати, і не тільки для захисту своїх життєво важливих інтересів. Безпеку Грузії чи країн Балтії навіть близько не можна характеризувати як “життєво важливі інтереси”.
Експерт з Інституту Брукінгса Джеремі Шапіро зазначив: “Цей розвиток стосунків між США та Росією можна розглядати як небезпечний насамперед для грузинів і для українців також. Один із пріоритетів російської політики – відновлення своєї сфери впливу на території колишніх радянських республік. Вона хоче забезпечити домінантне становище в Грузії та Україні. Якщо ми візьмемо всі питання американсько-російських стосунків разом, то річ, яку росіяни вимагатимуть для досягнення компромісу насамперед – це зменшення впливу Заходу на такі країни як Грузія та Україна”.
Вибір читачів
1
