Спеціальні потреби

Капела бандуристів – посол української культури у США (ВIДЕО)



За період свого перебування у Північній Америці українці створили чимало установ та організацій, як політичних так і творчих. Особливо громади США та Канади пишаються досягненнями Капели бандуристів імені Тараса Шевченка, що базується у Детройті. У США її відродили члени української Капели бандуристів, розігнаної під час репресій 1930-их років та Другої світової війни.

Цього року капела проїхала з гастролями містами Північної Америки, відзначаючи соту річницю від дня народження Григорія Китастого, завдяки зусиллям якого колектив не лише вижив на чужині, а й досяг великих творчих успіхів.

На концерти у міста США чи Канади учасники капели, як правило, добираються автобусом та своїм ходом. Адже, хоча капела базується у Детройті, капеляни живуть у різних містах США та Канади. Участь у ній – справа добровільна, за яку ніхто не отримує гроші. Тут вважається за честь співати у цьому колективі.

Олег Махлай керує та є диригентом капели з 1996-го року: “Я змалку пам’ятаю капелу. Вдома ми завжди слухали записи. Бути її членом – величезна шана. Капела не призначає диригента, який потім 10-20 років займає це місце. Вона вибирає диригента кожних два роки. Тому бути її керівником – велика честь”.

Олег має музичну освіту, але заробляє на життя адвокатською діяльністю. Усі учасники групи мають професії, які їх годують, а витрачають власний час, енергію та гроші заради задоволення духовних потреб.

Мешканець Канади Юрій Метулинський грає у капелі вже 30 років:

“Ми – одиниці на цілий світ. Такої капели, як наша, немає ніде, навіть в Україні. Я знаю, що є Київська капела бандуристів, але там це – професія. А ми тут маємо різні професії, кожен має роботу, на яку мусить іти щодня. Тому наша капела – це легенда”.

Гроші на адміністраційні потреби і витрати на гастролі покривають кошти з концертів та пожертви української громади. Фінансовою та організаційною справою в капелі завідує її президент Анатолій Мурга, який грає і співає у цьому колективі вже 15 років:

“Ми отримуємо фонди від спонсорів – це кредитівки у США та Канаді, а також індивідуальні пожертви. Дуже цікаво, що вони вже 30-40 років спонсорують капелу”.

Для підтримки було створено неприбуткову організацію “Друзі української капели бандуристів”, пожертви до якої списуються з податків. Ось і під час перерви на концерті у Нью-Йорку хтось із громади пожертвував п’ять тисяч доларів на потреби капели.

Вік капелян від 16 до 80 років. Аби забезпечити постійне поповнення складу колективу, починаючи від 1979-го року, щоліта у штаті Пенсильванія Капела бандуристів організовує табір “Кобзарська Січ”. Сюди приїжджає молодь, яка бажає навчитися грати на бандурі та люди, які прагнуть удосконалити техніку гри на цьому інструменті.

З відкриттям кордонів у колективі з’явилось чимало новоприбулих іммігрантів з України. Колишній мешканець Трускавця, а нині житель міста Сиракюз у штаті Нью-Йорк Василь Троянович, чув про капелу ще в Україні:

“Ми тут в еміграції не завжди маємо змогу почути добру українську пісню. Адже це нам потрібно, це те в чому ми виросли”.

Заснована у Києві 1918-го року Капела бандуристів зробила значний внесок у розвиток української культури. Однак, сталінські репресії та Друга світова війна вимусили чимало її учасників втекти за кордон.

Спочатку капела відродилась у Німеччині, а згодом чимало її учасників переїхало до США. 1949-го року у Детройті відбувся перший концерт Капели бандуристів імені Тараса Шевченка у Північній Америці. З того часу колектив дав понад 600 концертів у 13 країнах на трьох континентах. Після розпаду СРСР капела побувала з гастролями і в Україні.

У репертуарі колективу понад 450 творів для хору та бандури. Своєю місією капеляни вважають не лише підтримувати традиції суто українського мистецтва, а і ділитися ними з іншими народами.

Олег Махлай каже: “Є потреба продовжувати кобзарське мистецтво і таким чином поширювати знання про Україну серед української діаспори та американців”.

Раз на місяць Капела збирається на генеральні репетиції у Детройті. Окрім того час від часу Олег Махлай виїжджає на зустрічi з капелянами і працює з ними індивідуально. Потрапити в колектив можна лише, пройшовши прослуховування. Завдяки цьому вдається підтримувати високий рівень майстерності ,необхідний аби гідно виконувати місію посла української культури -- місію, яку в Америці капела виконує вже майже 60 років.

XS
SM
MD
LG