Спеціальні потреби

“Голтек інтернешнл” побудує новітнє сховище на ЧАЕС  (ВІДЕО)


На початку вересня цього року український уряд ухвалив рішення щодо завершення проекту будівництва укриття над четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції та сховищ для відпрацьованого ядерного палива. Здійснення чорнобильського проекту фінансує асамблея донорів, у яку входять більшість розвинутих європейських країн, США, Україна та Японія. Проект здійснюється в обмін на згоду України закрити ЧАЕС. Роботи щодо проекту розділили між собою французька та американська компанії. Відтак будівництво укриття здійснюватимуть французи, а роботу над проектом зведення у Чорнобилі сухого сховища для відпрацьованого ядерного палива, яке використовували на станції, отримала американська компанія “Голтек інтернешнл”.

Виробничі потужності компанії “Голтек інтернешнл” розміщені у колись процвітаючому промисловому місті Піттсбург. Сталеливарна галузь, яка на початку ХХ-го сторіччя приваблювала сюди робітників зі всього світу через розвиток новітніх технологій, довго занепадала. Але тепер закинуті роками виробничі потужності переходять до рук технологічних гігантів.

Компанія, створена 1986-го року, коли сталася трагедія на ЧАЕС, цього року розпочинає у Чорнобилі проект будівництва сухого сховища для відпрацьованого ядерного палива. У результаті реалізації проекту протягом п’яти років усе відпрацьоване ядерне паливо з трьох непошкоджених реакторів буде перенесене у спеціальні так звані сухі сховища. Цю новітню ресурсозберігальну технологію компанія використовує у багатьох країнах світу. Генеральний менеджер компанії Ерік Люіс зазначає:

“Цю технологію розробила та ліцензувала наша компанія “Голтек інтернешнл”. Ми маємо на це патент. Це унікальна технологія у світі. Ми маємо контракти з багатьма країнами. Зараз уся розробка та виробництво цих контейнерів відбувається тут на цій фабриці. Ми маємо приблизно 160 контейнерів, які використовують у США. Ми також маємо контракти на виробництво та розміщення різного типу сховищ у Кореї, Тайвані, Швейцарії, Великобританії, Мексиці”.

Тепер ця технологія прийде в Україну. Голова виробництва каже, що контейнери мають сторічну гарантію. Відпрацьоване ядерне паливо, яке зараз зберігають у Чорнобилі у спеціальних водних басейнах, буде поміщено у ці металеві клітини під водою. Після підняття металевої конструкції відпрацьоване паливо буде висушене за спеціальною технологією і поміщене у контейнери схожі на гігантські консервні банки з подвійними стінами та дном. Пізніше простір між стінками заповнять бетоном і розмістять на бетонних майданчиках. Ерік Люіс каже:

“Такого типу контейнери будуть використані на Чорнобильській станції для зберігання відпрацьованого ядерного палива. Вони містять спеціальні пластини, що унеможливлюють радіоактивне випромінювання”.

Стінки клітин контейнера роблять з метаміка – різновиду алюмінію з добавками, який допомагає абсорбувати нейтрони і перешкоджає випромінюванню. Це також унікальний матеріал, який Голтек використовує уже декілька років:

“Це відносно новий матеріал, розроблений компанією “Метамік”, що у Флориді, і ми купуємо його у них”.

Інженери на виробництві кажуть, що складним є процес обробки пластин, оскільки сталь має бути ідеально гладкою. Тому кожна пластина проходить перевірку на комп’ютері і має код, який містить інформацію про матеріал, звідки він надійшов, дані про кожного працівника, який його обробляв. Менеджер Тімоті Томпсон каже, що таким чином, якщо у процесі роботи буде виявлений брак, його причину можна буде чітко прослідкувати:

“Усі наші електрозварники мають найвищу категорію і повинні пройти систему тестування. Ми також маємо власну систему якості та перевірки, яку ми здійснюємо на кожній стадії виробництва”.

Під час конструювання сховища також планують задіяти українських фахівців, – каже Ерік Люіс:

“Я переконаний, ми будемо задіювати українських робітників. Це дешевше дати роботу людям, які там живуть, ніж відправляти працівників звідси на невизначений час”.

На багатьох атомних станціях у США та світі використовують сухі та мокрі сховища, які виробляє “Голтек інтернешнл”. Відпрацьоване паливо, яке ще придатне до використання, поміщують у басейни з водою з спеціальним хімічним складом та температурним режимом. А паливо непридатне для експлуатації висушують і зберігають у сухих сховищах. Фахівці, серед яких менеджер Роб Зорнекі, кажуть, що у ситуації з Чорнобилем, коли станція вже припинила свою роботу, найефективнішим є зберігати відпрацьоване паливо саме у сухому вигляді:

“Використання нашої системи дасть можливість помістити відпрацьований матеріал, який є у Чорнобилі, у контейнери, що захистить навколишнє середовище та людей навколо від радіації, яка ще може досі випромінюватись. Дизайн дозволяє зберігати матеріали довгий період часу без великих зусиль та догляду за ним”.

Після завершення проекту збудоване у Чорнобилі сухе сховище для відпрацьованого ядерного палива стане найбільшим подібним проектом у світі.

  • 16x9 Image

    Мирослава Ґонґадзе

    Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.

XS
SM
MD
LG