Після того, як Президент Первез Мушараф оголосив надзвичайний стан в Пакистані три тижні тому, до ситуації в цій країні прикута увага усього світу. Джордж Буш зайняв досить толерантну позицію до дій Мушарафа, говорячи що той зробив для демократії в цій країні більше, ніж будь-хто до нього. Проте міжнародна громадськість загалом занепокоєна станом справ в Пакистані, який володіє ядерною зброєю і вважається одним з найбільших союзників Заходу у боротьбі з тероризмом.
Стратегічне значення Пакистан отримав з 1947-го року, коли британці відділили його від Індії. Новостворена країна розмістилася між Індією, Китаєм, Афганістаном та Іраном, і була близько біля Радянського Союзу. Деякі індійські аналітики кажуть, що Британія спеціально створила Пакистан, який мав би слугувати плацдармом для її шпигунів та політиків у регіоні. Втім, офіційний Вашингтон не поділяє цієї думки. Експерт Інституту Катона Леон Гадар зазначає:
“Я не вважаю, що тоді думали саме таким чином. Ці рішення були керовані геополітичними інтересами, які в той час переслідувала Велика Британія. Але без сумніву, згодом Пакистан перетворився на важливого стратегічного гравця”.
Гадар каже, що Пакистан відігравав особливе значення під час “холодної війни”, будучи близьким союзником США, в той час як Індія грала на боці Радянського Союзу. А після того, як СРСР напав на Афганістан, Рональд Рейган зробив Пакистан головною противагою у боротьбі з радянською армією. Валтер Андерсен досліджує південно азійські питання в Університеті Джонса Гопкінса у Вашингтоні. На його думку, через мережу Аль-Кайди і повідомлення про сховища Бін Ладена в пакистанських горах, Пакистан почав становити небезпеку для США:
“Географічно Пакистан розташований прямо на вході до Перської затоки з усіма її нафтовими ресурсами. У нього є ядерна зброя. Все це зробить його надзвичайно впливовим гравцем, якщо ісламські фундаменталісти захоплять тут владу”.
Політичний аналітик Фархана Алі з Корпорації Ренд, погоджується з цим. Вона вважає, що співпрацю Вашингтона та Ісламабада треба розглядати через призму боротьби з тероризмом:
“Зараз Сполучені Штати бачать, що Алькайда загрожує не лише США але й світовій спільноті. Це є життєво важливим для США співпрацювати з цією країною і спільно боротися з тероризмом на її території”.
Деякі члени Конгресу США вважають, що Америка повинна припинити виділяти мільярди доларів для підтримки пакистанської армії, що бореться з екстремістами. Андерсен вважає таку ідею безглуздою:
“Таким чином ви одержите можливість впливати на цю країну. Ви не зможете впливати на військових. У Пакистані виросло цілком нове покоління людей, яке не відчуває того зв’язку зі Сполученими Штатами. А такий зв’язок дуже потрібний”.
Президент Буш постійно закликає Мушарафа забезпечити вибори в Пакистані і зробити це демократично. Леон Гадар з Інституту Катона вважає, що Вашингтон повинен насамперед допомагати Пакистану у боротьбі з тероризмом:
“Якби я вибирав між демократичним президентом, який не може досягнути цілі, і військовим диктатором, який може боротися з терористами, я би вибрав диктатора”.
Експерти кажуть, що Індія також переймається станом справ у Пакистані, через політичний хаос у сусідніх Непалі, Бангладеш та Шрі-Ланці. Відомий в Індії журналіст Індер Малготра, що має доступ до владних кіл країни, твердить, що Індія постала під загрозою опинитися посеред моря хаосу:
“Ми не можемо недооцінювати стратегічну важливість Пакистану для стабільності у всьому південноазійському регіоні, наслідків можливого виникнення там повної анархії чи навпаки посилення ісламського екстремізму в цій країні”.
Малготра вважає: якщо проталібські радикали отримають владу в Пакистані, це перетвориться на талібський режим плюс ядерна зброя, а Індія та США стануть його головними цілями.
Вибір читачів
1
