Спеціальні потреби

У Грузії 29% населення – безробітні


Під час недавніх антиурядових демонстрацій у Грузії один член парламенту висловив здивування, що демонстранти вимагали проведення виборчих реформ, радше ніж заходів проти буденної проблеми масового безробіття.

Щоранку безробітні, які надіються знайти працю хоч би на день, збираються біля моста у грузинській столиці. За оцінкою Американської торговельної палати в Грузії, безробіття у Тбілісі сягає 29%. За інформацією Уряду Грузії, загалом по країні безробіття становить 17%. Критики уряду твердять, що насправді проблема навіть більш поширена.

Десятки тисяч грузинів втратили роботу після краху Радянського Союзу, коли було закрито багато застарілих заводів, а реформи призвели до скорочення державної бюрократії. Російське економічне ембарго зменшило попит на грузинські вироби, зокрема на вино та харчові продукти. Внутрішня нестабільність знеохочує іноземні компанії інвестувати в грузинську економіку.

Директор грузинського Агентства соціальних субсидій Сандро Урушадзе каже, що багатьом безробітним бракує навичок, необхідних для отримання роботи у приватних компаніях:

“Ці організації шукають нових людей, яких можна було б найняти. Однак, існує розбіжність між спроможностями людей, які хотіли б у них працювати, і потребою цих організацій наймати кваліфікованих працівників”.

Навички є головним фактором у будівельний індустрії Грузії, в якій задіяно багато турецьких робітників. Безробітні грузини скаржаться, що до іноземних працівників краще ставлення, оскільки чимало будівельних контрактів отримали турецькі компанії. Уряд у свою чергу каже, що туркам потрібні кваліфіковані робітники.

Два роки тому Малхаз Чуткерашвілі втратив роботу телеоператора. Він каже, що пошуки праці досі нічого не принесли, але зазначає, що обурення з приводу політичного стану в країні лише погіршать ситуацію:

“У нас були різні вибори, деякі демократичні, деякі ні. Проте поступу не було. Однак, я знаю, що нам треба знайти розв’язку. На песимізм нема часу. Нема часу і на обурення та необдумані вчинки”.

Багато грузинів вважають безробіття особистою справою, яку вони воліють не обговорювати. Вони виживають завдяки мізерним державним дотаціям на безробіття, що в деяких випадках не перевищують десяти доларів на місяць, та перебиваються тимчасовими роботами.

XS
SM
MD
LG