Питання НАТО стало темою слухань сенатського комітету з міжнародних справ США. Незадовго до саміту в Бухаресті члени комітету вислухали доповіді представника Адміністрації США, Верховного командувача об’єднаними збройними силами НАТО в Європі та експертів. Серед тем обговорення було також питання розширення НАТО.
Виконувач обов’язків заступника Державного секретаря США Деніел Фрід схвалив зусилля, які доклали Албанія, Хорватія та Македонія на шляху до НАТО:
“Албанія зробила значний прогрес у боротьбі з корупцією, включно з арештом кількох високопосадовців, а також – в реформі законодавства, зокрема, прийнявши закони щодо прозорості судочинства. Хорватія довела свою політичну та економічну зрілість. Також вона є нашим важливим військовим партнером. Македонія, починаючи з 2001-го року, значно просунулася в побудові багатоетнічної демократії”.
Єдине, що може зашкодити Македонії приєднатися до НАТО під час саміту в Бухаресті, – суперечка з Грецією щодо назви країни. Але загалом представник Держдепу висловив підтримку вступу цих країн до Північно-атлантичного Альянсу:
“США та наші союзники мають вирішити, що буде краще для стабільності Альянсу на Балканах: запросити ці країни приєднатися чи залишити їх поза межами. Ми знаємо з нашого досвіду, що країни, які приєднуються до НАТО, продовжують реформи”.
Що стосується перспектив України та Грузії, то, як озвучив Деніел Фрід, на сьогодні позиція така:
“Україна та Грузія виявили інтерес щодо приєднання до НАТО. Вони ще не готові бути членами НАТО, що вони самі і визнають, але ми можемо допомогти їм підготуватися завдяки Плану дій щодо набуття членства у НАТО, чого вони і просять. Час, коли цей крок буде зроблено, і стане ключовим питанням саміту в Бухаресті”.
Багато хто з присутніх з цим не погодився. Зокрема голова сенатського комітету з
міжнародних справ Джозеф Байден:
“Це – моя особиста точка зору. Ми маємо заохотити Україну та Грузію, дозволивши приєднання до плану дій. Обидві країни зробили значний прогрес в закріпленні досягнень демократичних революцій – Помаранчевої та Трояндової. І вони вже сьогодні роблять значний внесок в операції НАТО. До того ж План дій щодо набуття членства не є незворотнім процесом, як для апліканта, так і для самого Альянсу”.
Виконавчий директор Трансатлантичного центру Фонду Маршала в Німеччині Рональд Расмуc навіть відкрито дивувався, чому, наприклад, Албанію приймають, а Україні навіть не надають Плану дій:
“Успіхом в Бухаресті буде, якщо ми приймемо правильні рішення як стосовно балканських країн, так і стосовно України та Грузії. Але я побоююся, що ми приєднаємо балканські країни, які є слабкими та недостатньо успішними, та не зробимо нічого для України та Грузії”.
Говорячи про Росію, Деніел Фрід заявив, що можлива участь Володимира Путіна у саміті в Бухаресті відкриє як нові можливості, так і створить певні виклики:
“Можливістю стане відновлення нашої співпраці з Росією. А головним викликом буде забезпечення прийняття рішень НАТО, виходячи з інтересів Альянсу, а не базуючись на точці зору країн поза межами НАТО”.
Експерт Інституту Брукінгса Філіп Гордон висловив свою незгоду з тим, що опозиція Росії має стати перепоною на шляху України та Грузії до приєднання до Плану дій:
“Я думаю, що аргументи Росії мають бути прийняті до уваги в контексті дискусії щодо європейської безпеки. Але я також переконаний, що Москва не може мати права вето щодо прийняття рішень сусідніми незалежними країнами. Головне для мене, що цей запит прийшов від реформаторських, демократично обраних урядів, які таким чином зобов’язуються шукати консенсус всередині своїх країн та продовжувати реформи необхідні для приєднання до Альянсу. Я не бачу, як ми можемо цьому сказати “ні””.
Вибір читачів
1
