Спеціальні потреби

Творче життя Теда Онуляка відкрила незрячість


Cьогодні нові технології дозволяють людям із обмеженими фізичними можливостями відчувати себе більш інтегрованими в суспільство. Один із них – американець українського походження Тед Онуляк музикант у нічному клубі в районі Адамс Морґан, що в столичному Вашингтоні. Тед – не лише музикант, але й співак і композитор, який не тільки сам пише музику, але і випускає власні диски. Професійне життя Теда, однак, починалось зовсім по-іншому. Батьки Теда Онуляка приїхали до Сполучених Штатів із Західної України.



Тед каже, що він вже не пам’ятає, коли в нього з’явився інтерес до музики. Коли йому було 19 років та він навчався у музичному училищі, лікарі поставили йому страшний діагноз – рідкісна хвороба очей, яка неминуче призведе до повної сліпоти. Тепер Тед пригадує:

“Я ніби намагався себе знищити. Я жив, як рокери в той час. Ми мали свою групи та цілий день розважалися, бавилися кокаїном. Але в певний момент я зрозумів, що я не хочу бути тією людиною, якою я був – людиною, яка себе не поважає”.

Зір швидко погіршувався, а Тед так ніколи і не бачив своїх родичів в Україні та і саму країну, про яку так багато розповідали його батьки. Як тільки у американців на початку 70-их з’явилася можливість поїхати до Радянського Союзу – Тед був одним з перших.

Поїздка до України стала поштовхом в новій кар’єрі Теда. Він закінчив факультет східноєвропейських досліджень та згодом отримав роботу в Державному департаменті США. Його обов’язком була допомога біженцям із колишнього Радянського Союзу. Сам Тед пригадує:

“Це був час відчаю. Люди робили все, що завгодно, аби виїхати з колишнього Радянського Союзу”.

Але зір Теда ставав все гіршим та гіршим і через 14 років служби він був змушений залишити роботу. Ще з молодого віку він відкладав гроші на цей випадок:

“Протягом останніх шести-семи років я займав важливу посаду у своїй сфері. Я проводив консультації для Міністерства оборони та внутрішньої безпеки. Я вважався експертом. Перші пару років було дуже важко – залишити все це. Бути звичайною людиною. Бути інвалідом. Коли люди мене запитували, що я роблю, я казав, що я живу на виплату з інвалідності. Я мав щодня сам собі казати – я інвалід, інвалід”.

Його дружина Фабіола згадує, як важко її чоловікові було прийняти рішення про вихід на пенсію:

“Через його зір, його робота ставала складнішою. Він переживав, що не може гарно працювати. Я йому сказала: “Знаєш, що – будь щасливим. Я краще матиму щасливого чоловіка, ніж когось, хто працює через силу””.

Тед повернувся до своєї давньої пристрасті – музики. Він організував групу, почав виступати в нічних клубах Вашингтона, створив власний веб-сайт:

“Я почав знаходити радість у свободі. Радість, що я можу робити все, що хочу. Почати спочатку, грати музику ночами, якщо забажаю”.

Він навчився системі Брейля, має спеціальний комп’ютер для сліпих та каже, що інколи дивується, наскільки розвинутими сьогодні є сучасні технології. Його комп’ютер навіть читає йому слова пісень:

“Зараз я щасливий, граючи музику. В мене гарна команда музикантів. Я маю можливість спокійно писати протягом дня”.

Барабанщик в групі Теда – Джеммі зазначає: “Тед добре грає на саксофоні. Також він має дуже різноманітні навички. Наші музиканті вийшли з різних жанрів – блюз, джаз, рок – і вміння Теда працювати з різними жанрами нам дуже допомагає”.

Перед його виступом в одному з барів престижного району Адамс Морґан, ми запитали Теда Онуляка про те, чому він пише пісні. Він спробував відповісти українською:

“Я вже не бачу, ходжу по вулиці з білою палкою. Я очищуюсь музикою, єднаюсь із людством, коли граю, з добрим і злим. І себе почуваю абсолютно живим, коли граю”.

Чи має вплив на його музику українське походження? Сам Тед зазначив:

“Я граю блюз, але якщо ви граєте блюз, то бувають різні музикальні ряди. А я, як українець, граю багато мінорів”.

Тед каже, що п’ять років тому він був змушений почати нове життя: йому було багато за 40, він був абсолютно сліпим та безробітним. А тепер, стверджує він, йому важко згадати, коли ще в житті він був настільки щасливим, як сьогодні.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

XS
SM
MD
LG