Спеціальні потреби

Гельсінська спілка вимагає звільнити Генпрокурора


Відставки Генерального прокурора вимагає Українська Гельсінська спілка з прав людини. Правозахисники оприлюднили черговий щорічний звіт, де констатують погіршення ситуації із захистом прав людини в Україні.

Правозахисники обурені найсвіжішим прикладом беззаконня і кажуть – такого в Україні ще не було. У ніч з 28 на 29 липня Росії видали її громадянина Олега Кузнецова, який свого часу з Росії втік і мав в Україні офіційний статус біженця, до того ще й підтверджений судом. Генеральний прокурор, за чиїм рішенням відбулася незаконна екстрадиція, повинен поплатитися за це посадою, – стверджує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров:

«Ми вимагаємо відставки Генерального прокурора. Хай це буде зроблено через парламент, хай парламент висловить недовіру Генеральному прокурору. Хай це буде зроблено президентом, який має подати подання про звільнення Генерального прокурора. Він скоїв злочин».

Як нагадують правозахисники, Україна вже не раз порушувала свої зобов`язання щодо шукачів притулку: у 2006-му до Узбекистану були видані 11 узбеків, у 2008-му до Шрі-Ланки – 11 тамілів. Тоді, як і у випадку з Кузнецовим, існували обґрунтовані побоювання щодо небезпеки, яка загрожує на батьківщині їхньому здоров`ю і життю.

Презентуючи черговий щорічний звіт, Гельсінська спілка відзначила: ситуація з правами людини в Україні або без змін, або змінюється на гірше. Традиційно проблемними залишаються правоохоронні органи. Вже класичними для України стали такі порушення, як безпідставні арешти, нерозслідування дорожно-транспортних пригод, скоєних високими посадовцями, катування в міліції і тюрмах. Торік було винесено два вироки міліціянтам, винним у жорстокому поводженні з в`язнями. Проте цього надто мало – кажуть правозахисники – аби стримати повсюдну практику катувань. Жодних змін на краще і в судах: корупція порушує право на справедливий суд, а 70% уже прийнятих судових рішень, згідно з офіційною статистикою, не виконуються.

Що ж до ділянок, у яких ситуація з правами людини погіршилась, то Гельсінська спілка вказує на зменшення політичних свобод і почастішання злочинів на расовому ґрунті. Євген Захаров зазначає:

«Політична свобода в Україні, як бальзаківська «шагренева шкіра», стає все меншою і меншою. Це є пов`язано з тим, що люди, які не є членами партій, не можуть стати депутатами навіть районної ради народних депутатів».

Як нагадують правозахисники, членами партій є в Україні лише 4% населення; а відтак лише 4% громадян реально користуються конституційним правом обиратися до органів влади.

Стосовно ж расистських проявів, то промовистими є такі цифри. У 2007-му році нападів на расовому ґрунті сталося у п`ять разів більше, ніж у 2006-му, а за першу половину 2008-го – вже удвічі більше, ніж за весь 2007-ий. Адекватної реакції з боку держави нема, – констатують правозахисники. Хоч є й певні позитивні зрушення: створений спецпідрозділ для розслідування цих злочинів ненависті, з`явилися перші вироки суду.

Водночас експерти Гельсінської спілки наголошують: расизм в Україні, порівняно з ж Росією – у зародковому стані. І часто-густо використовується як привід для політичних провокацій, – каже Захаров:

«Якщо ми подивимось на смолоскипні ходи біля гуртожитків іноземних студентів вночі з суботи на неділю, які роблять інші студенті українські, які вигукують російською мовою гасла Україна для українців – ну я ніколи не повірю, що вони це роблять просто так! Я абсолютно впевнений (хоч у мене нема доказів), що їх зібрали, заплатили, і вони пішли. А потім про це пішла інформація по російських сайтах – бачте, які вони, українці, ксенофоби.

Приклади ще – історія з лялькою Гітлера. Одразу поїхала група ОРТ, знайшла магазин, зняла ляльку і пустила в Росії ефір, що в Україні випускають ляльки Гітлера, які є хітом сезону, і їх масово купують українські діти, і в Україні буде нацизм. Після Росії цей сюжет повторила ВВС, Дойче велле – і це передрукували сотні європейських газет. І це свідчить, начебто Україна така ксенофобна країна, яка схильна до нацизму. Але ж це все неправда».

Цьогорічний звіт експерти Гельсінської групи завершують невтішним висновком: державна політика в сфері прав людини безсистемна, хаотична і неефективна. Єдине з людських прав, щодо якого у правозахисників немає претензій і якого свято дотримуються в Україні – це свобода мирних зібрань.

XS
SM
MD
LG