Спеціальні потреби

У США вшанували пам`ять Мартіна Лютера Кінґа


19 січня в США вшанували пам’ять поборника громадянських прав афро-американців Мартіна Лютера Кінга. П’ятнадцятого січня йому виповнилося б 80 років, якби куля вбивці передчасно не забрала його життя 1968-го року.

«Сьогодні я хочу сказати народу Америки і країнам світу, що ми почали наш рух і жодна хвиля расизму не здатна зупинити нас» -- такою декларацією Мартін Лютер Кінґ у 1955 році розпочав боротьбу за припинення сегрегації в громадських місцях міста Монтґомері, штат Алабама.

За законом, чорношкірим дозволялось їздити лише в задній частині автобусів, тоді як білим можна було займати будь-які місця. На знак протесту афро-американці майже рік не їздили цим видом транспорту і нарешті Верховний суд штату визнав незаконними сегрегаційні закони Алабами. Це була перша з багатьох наступних перемог Кінґа.

В серпні 1963-го боротьба Кінґа за рівні права перетворилась на все-американський рух. Того місяця понад 250 тисяч людей взяли участь в «марші» на Вашингтон. Очолений Кінґом, цей похід був покликаний змусити законодавців прийняти закон про громадянські права, яким би було покладено край расовій дискримінації.

Колишній активіст руху за громадянські права Роджер Вілкінс був серед тих, хто в той день зібрався перед меморіалом Лінкольну. Його дядько Рой Вілкінс, який очолював найбільшу правозахисну організацію Америки, також брав участь в марші.

«Це був гарний теплий сонячний день, який надихнув людей. Виникло чудове відчуття єдності. Відчувалась, і я вперше в житті пережив це, важливість американської свідомості», - пригадує Роджер.

В історії закарбувалися слова, виголошеній тоді Мартіном Лютером Кінґом в рамках промови “I Have a Dream” – «Я мрію».

«Я мрію, що одного дня четверо моїх маленьких дітей житимуть в країні, де їх будуть судити не за кольором шкіри, а за їх характером».

Для Вілкінса, як і багатьох інших, промова «Я мрію» стала піком маршу на Вашингтон.

«Це був приголомшуючий виступ. Я ніколи в житті не чув такого оратора. Він зарядив людей щастям».

Останні виступи Мартіна Лютера Кінґа, якому 1964 року присуджено Нобелівську премію миру, були в місті Мемфіс, штат Теннессі, в березні і квітні 1968-го. Там він очолив марш на підтримку страйкуючих працівників-прибиральників. Але мирний протест набув бурхливого характеру, коли молодь почала грабувати крамниці. Поліція, застосовуючи сльозоточивий газ, почала бити демонстрантів. Одна людина загинула і шістдесят двох було поранено. Це привело Мартіна Лютера Кінґа в розпач і він зобов’язався повернутись в Мемфіс, щоби очолити мирний похід. Роджер Вілкинс пригадує, як він пробував відмовити його, але Мартін Лютер Кінґ йому відповів, що обіцяв страйкуючим підтримку.


Четвертого квітня 1968 року у місцевому мотелі «Лорейн» Кінґа було вбито. Йому було 39 років.

Несповна 41 рік після смерті Кінґа, афро-американець займає президентське крісло в країні.

XS
SM
MD
LG