Спеціальні потреби

Мелен Вервір говорить про своє українське походження


story transcript in English, текст англійською



Свого часу в Адміністрації Білла Клінтона працювала Мелен Вервір, американка українського походження. Вона була помічницею, а згодом очолювала секретаріат першої леді Гілларі Клінтон і чимало зробила для налагодження українсько-американських відносин.

Діди та бабусі Мелен Вервір по обох лініях, приїхали до Америки на початку минулого сторіччя. Осіли в Пенсильванії, де тяжко працювали, однак ростили дітей та онуків в українському дусі.

Через понад сто років з часу їх приїзду, їх онука має понад двадцять п’ять років успішної кар’єри в уряді США та громадському секторі. У двохтисячному році Мелен заснувала і очолила організацію - «Vital Voices», «Життєво Важливі Голоси». Ця розташована у Вашингтоні неурядова установа, допомагає жінкам по всьому світі ставати лідерами у своїх громадах, бореться з торгівлею людьми та насильством проти жінок. Організація об’єднує жінок-лідерів з 85 країн світу.

Їх досягнення організація щороку відзначає нагородами в американській столиці. Серед відзначених жінок лідерів з усього світу - чимало українок. Мелен вірить у потенціал українських жінок та українців загалом:

«Вони повинні відчувати, що не зважаючи на усі розчарування кожен з них, як громадянин, відіграє дуже важливу роль. Можливо вони не можуть змінити усе за одну ніч чи багато місяців чи навіть багато років, але те, що вони зробили під час помаранчевої революції, є символом людського потенціалу українців».

Україна займає особливе місце в її серці. Народжена у США Мелен знала про Україну лише з розповідей дідів...традиції та культуру України вона несла у собі з дитинства. Тож, коли на початку дев’яностих доля привела Мелен до Білого Дому, куди в’їхав новий президент, її однокурсник та друг по Джорджтаунському університету Білл Клінтон, професійні обов’язки Мелен тісно переплелись з її національною ідентичністю:

«Бути українкою було дуже важливою частиною мого життя. Я ходила до української школи, де ми співали американський гімн і потім український. Ми вивчали, що відбувається на батьківщині, ми знали наскільки важким було там життя, і ми робили усе можливе, звичайно багато молились, щоб допомогти у складні часи».

Хоча коли Мелен виростала, Україна не існувала як незалежна держава, вона, як і багато інших іммігрантів-українців, свято вірила і переконувала інших, що така країна колись з’явиться на карті світу. У свої студентські роки Мелен вдалось переконати у цьому навіть майбутнього президента США. Вона розповіла, що пізніше Білл Клінтон про це й згадував:

«Він сказав комусь, ‘вона мені говорила, що одного дня Україна стане вільною.’ Я справді цього не пам’ятала. Але виглядає на те, що усі знали, що я американка українського походження. І це було частиною моєї ідентичності. Це якраз є чудом України, що через усі ці роки були люди, які знали, що вони українці. Вони мали мову та культуру, які вони несли у собі і передавали через покоління. Подивіться на історію України, не зважаючи на все, люди які знають, що вони українці залишаються українцями, вони не є частиною австро-угорської імперії, вони не є частиною Радянського Союзу, вони знають хто вони є. І я виросла з цим відчуттям».

Вперше в Україну Мелен Вервір приїхала з президентом Клінтоном. У літаку команда президента вирішила, що вона, як найвища офіційна особа США українського походження, буде спускатись по трапу на українську землю відразу за президентом:

«Вони виконували американський та український національні гімни. Я була у дуже чутливому емоційному стані і у мене текли сльози. Я думала про своїх дідів та бабусь. Вони емігрували з України і були робочою силою в Америці і їхня онука повертається у цю країну з президентом Сполучених Штатів. Це надзвичайна історія».

Працюючи в адміністрації, Мелен Вервір намагалась активізувати роботу з діаспорою. Родина Клінтонів, за її словами, завжди була відкрита до нової інформації та нових контактів:

«Як Білл, так і Гілларі, часто запитували мене про Україну. Ми проводили багато заходів з українською діаспорою під час мого перебування у Білому Домі. Ми запрошували представників діаспори, працювали з організацією «Діти Чорнобиля» та організували одне з перших відзначень у Білому домі річниці Чорнобильської трагедії».

Тепер, коли Гілларі Клінтон стала державним секретарем США, Мелен переконана, що набуті знання про Україну допоможуть Гілларі у процесі формування політики нової адміністрації щодо України:

«Вона безумовно дуже добре знає Україну. Вона побувала там три рази. Звичайно, зовнішня політика визначається президентом. Барак Обама буде визначати рамки співпраці між США та іншими державами. Але я думаю, що відносини з Україною не зміняться. Сполучені Штати хочуть бути добрим партнером і хочуть бачити розвиток демократії, ефективної економіки та повну інтеграцію України із Заходом».

У квітні 2008 року Мелен Вервір нагородили Орденом Княгині Ольги третього ступеня за її багаторічну діяльність на благо України. Мелен планує і надалі допомагати своїй історичній батьківщині, на якій би посаді вона не працювала.


  • 16x9 Image

    Мирослава Ґонґадзе

    Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.

  • 16x9 Image

    Зореслав Байдюк

    Зайнявся журналістикою у вісім років, коли почав друкувати домашню газету "Україна", в який висміював рідних. Оскільки не всім це подобалося, початкову видавничу діяльність довелося припинити після другого номеру. Потім була газета класу, в якій критикував однокласників, що теж було далеко не всім до вподоби.

    Професійно зайнявся телевізійною журналістикою у 19 років, ще навчаючись на другому курсі інституту журналістики.  До того, як у 2000-му році приєднався до "Голосу Америки", працював у теле-, радіо- та друкованих ЗМІ, як в Україні, так і у США.  На "Голосі Америки" працював радіорепортером, продюсером, редактором та ведучим. З розширенням телебачення, у 2004 році повернувся до улюбленої справи – телевізійної журналістики. З відеокамерою об’їздив практично всі великі поселення українців у США. Висвітлював генеральні асамблеї ООН, саміти НАТО, з’їзди демократичної партії США. Коли "Голос Америки" запустив проект «Час-Тайм», був постійним ведучим програми.  Сьогодні ведучий тижневика «Вікно в Америку», першої телевізійної програми усього "Голосу Америки".

Інше за темою

XS
SM
MD
LG