Американське аерокосмічне агентство НАСА впритул наблизилося до головних перетворень в своїй структурі. Отож, в якому напрямку далі рухатиметься це агентство у зв`язку з недалеким припиненням програми шатла?
Протягом двадцяти семи років шатли були головною космічною програмою США, головним завданням якої було відправлення людини у космос.
Сто двадцять п’ять вильотів здійснено з того часу в близьку навколоземну орбіту. І ще кілька польотів заплановано до завершення програми через півтора роки. Тож, що далі робитиме НАСА? Агентство збирається заглянути назад у майбутнє. Аполлон-11 став першим човником, який доставив людину на Місяць у липні 1969-го. Тепер НАСА планує туди повернутися. Воно окремо запустить дві ракети-носії, одна з них «Арес-Ві» доставить місяцехід на земну орбіту. Джеф Генлі, який є менеджером програми НАСА «Сузір’я», пояснює:
«Арес-Ві» найбільша ракета-носій, яка коли-небудь була збудована. А потім інша, менша ракета «Арес-Ай» доставить на орбіту чотирьох астронавтів. Що ми хочемо зробити, так це окремо запустити команду астронавтів на одному носії, на іншому - місяцехід та обладнання, яке команда візьме зі собою на Місяць».
Астронавти у своїй капсулі зістикуються з «Арес-Ві», на борту якого буде місяцехід, перезарядять турбіну капсули від генератора ракети-носія і відправляться у триденну подорож на Місяць. Усі четверо пересядуть в місяцехід, щоби потрапити на поверхню Місяця. Генлі каже:
«Ми зможемо потрапити в будь-яку точку Місяця, куди захочемо. Залишатимемося там у двічі довше, ніж Аполлон, і матимемо там вдвічі більше людей, які зможуть повернутися додому в будь-який момент».
Але навіщо повертатися на Місяць, коли ми вже були там сорок років тому? НАСА хоче, щоб астронавти пожили там кілька тижнів, і удосконалили системи, які потім дозволили б запускати людину ще далі у космос.
«За всім цим стоїть бажання висадити людину на Марс вже у найближчі двадцять-тридцять років,» каже Генлі.
Втім, саме з цими часовими рамками і можуть виникнути проблеми. Адже ракети ще не протестовані. Астронавти не зможуть на них літати щонайменше до 2015-го року. І тому найшвидша дата, коли астронавти зможуть знову висадитися на Місяць, це 2020-ий рік. Про цей день думають ледь не всі астронавти, деякі з яких у час першої висадки людини на Місяць ще навіть не були народжені.
Шатл припинять запускати у космос вже за півтора роки, а політ на Місяць можна буде здійснити аж через десять років. Тож чи підтримуватимуть американці ідею освоєння космосу увесь цей час? І чи підтримуватиме Конгрес, який повинен буде ассигнувати мільярди доларів на цю справу? Джеф Генлі визнає, що втілення планів у життя залежитиме від багатьох факторів:
«Ця перерва між нинішньою програмою та запуском людини на Місяць, яка складе десять років, є досить затяжною. Тож звісно, що це вплине певним чином на сприйняття громадськістю ролі НАСА».
Але, принаймні зараз, плани НАСА для після шатлової ери саме такі.
