В Америці на початку доби радіожурналістики жінок не брали на місця репортерів. Та за Другої світової війни ситуація змінилася. П’ятеро американок стали першими жінками-кореспондентками, що звітували з Європи про війну.
Серед них була Марґарет Руплі Вудвард. У тисяча дев’ятсот сороковому році вона перебувала в Голландії за завданням радіомережі NBC. Руплі Вудвард стала її першою жінкою-кореспондентом. Вона виступала на коротких хвилях з розповідями про ситуацію напередодні вторгнення нацистської Німеччини до Голландії. Маргарет не була журналісткою, та мала добру освіту і володіла кількома мовами. Попри те, що NBC дозволяла їй писати про що завгодно, всі тексти спершу мали затверджувати голландські військові цензори.
Зараз Марґарет Руплі Вудвард дев’яносто дев’ять років. Вона пригадує, що тодішнє керівництво NBC взяло її на роботу через відсутність чоловіків-репортерів:
«Вони хотіли американський голос – я його мала. Їм треба було виразний голос – і я його мала. Та в основі, я думаю, вони не могли знайти чоловіка, а я була напоготові.»
В Амстердамі вона зустрілась з фронтовим журналістом CBS, американцем Едвардом Морроу. Попри те, що Руплі Вудвард працювала для конкуруючої мережі, Морроу був її вчителем. Маргарет назавжди запам’ятала його пораду бути стриманою в усьому.
Німеччина окупувала Голландію через два місяці після виходу її першого репортажу. Марґарет разом із чоловіком, кореспондентом британської газети Дейвидом, утекла до Англії. Розповідь про втечу з Голландії стала однією з її останніх радіо-кореспонденцій для NBC. Повернувшись до США, вона намагалася влаштуватися в штат мережі. Втім, після шести місяців успішної роботи у Європі, американське керівництво відмовило Марґарет. Жодна з чотирьох інших жінок-кореспондентів не виходили в ефір після війни.
Вибір читачів
1
