Спеціальні потреби

Виповнилось 20 років з дня масового вбивства у Пекіні


20 років після того, як китайські війська вбили сотні учасників протестів у районі площі Тяньаньмень у Пекіні, студенти в Гонконгу і далі намагаються зрозуміти те – що сталося. Більшість із них надто молода, щоб пам’ятати. Тому політичні активісти висловлюють побоювання, що молодь може втратити зацікавленість тією справою.

Кобі Го, якій 27 років, брала участь у багатьох відзначеннях із запаленими свічками, для вшанування жерт масового убивства, що сталося 4 червня 1989 року. Однак вона каже, що більшість жителів Гонконга не зацікавлена історією:

«Мені важко будь-що пам’ятати, тому що я виростала в дуже ізольованому середовищі, і я пам’ятаю, що мої батьки не дозволяли мені дивитися телевізійні програми, тому що вони надто віддані… Навіть якщо я не пам’ятаю будь-чого з тих днів, то все-таки відомо те, що двадцять років тому сталося щось трагічного».

Кобі та її друзі влаштували художню виставку і доповідь, щоб помогти їх поколінню зрозуміти події. Вона каже:

«Це дуже цікаво, тому що немає ніякої люті, ніякого гніву, але справи такі двозначні. Я думаю, що це картина нашого покоління, що ми надто молоді, щоб знати те, що дійсно сталося, але пам’ять якось має вплив на нас і якимсь чином віддзеркалює нашу країну і нашу історію».

Один із студентів, якому 19 років, каже, що він брав участь у кількох дискусіях і розмовах протягом останніх тижнів, щоб більше довідатись про події 4 червня 1989 року:

«Я не маю поняття про цю справу, тому що вчителі про це не говорили. Мої батьки про це не розмовляли. Ніхто не сказав мені до часу, коли я поступив в університет».

Гонконг – колишня британська колонія - єдине в Китаї місто, де щороку відзначають події 4 червня.

В інших місцях країни пекінський уряд придушив усі розмови про протести. Однак студенти в Гонконгу нарікають, що в підручниках дуже мало сказано про той період китайської історії, залишаючи їх непоінформованими і недостатньо ознайомленими.

«Від подій 4 червня минуло 20 років, і це залишається в нашій історії, в китайській історії, про це не говориться, лише кілька речень для з’ясування події, але…дуже спрощено».

Навесні 1989 року тисячі студентів китайських університетів розпочали протести, вимагаючи політичних і економічних реформ. Мільйон людей у Гонконгу вийшов на вулиці, щоб підтримати демонстрантів. Але з того часу Гонконг повернувся під китайське правління, а економіка континентального Китаю пережила швидке зростання. В результаті того, дехто з місцевих мешканців підтримали придушення протестів пекінською владою як необхідний крок для збереження національної стабільності.

Гонконзькому політику Ендрю То було 23 роки, коли сталися трагічні події. Він каже:

«Це зрозуміле, але для мене неприйнятне те, що вони приховали факти про 4 червня, казати, що ніхто не загинув на площі Тяньаньмень, казати, що ми на якийсь час повинні відкласти це питання, тому що розвиток Китаю є кращим, і казати, що студентські лідери в Китаї у той час також зробили помилки і спричинилися до трагедії руху».

Останніми тижнями То взяв участь у кількох дискусіях зі студентами на тему минулих трагічних подій.

«Я думаю, що на мешканцях Гонконга – підкреслює він – спочиває велика відповідальність сказати всьому світу, що ми і далі наполягаємо на тому. Це справа життя і смерті. Це цінність народу».

У понеділок група студентів влаштувала голодування протесту перед великим торговельним центром, вимагаючи справедливості для тих, хто загинув, і надіючись на звернення уваги з боку своїх ровесників. Однак, у час, коли демонстранти співали і вигукували гасла, більшість молодих людей попросту не звертала уваги і займалася покупками.

XS
SM
MD
LG