Спеціальні потреби

Кінофільм розкриває проблеми продовольчої безпеки





Знятий торік документальний фільм «Корпорація ‘Їжа’» режисера Роберта Кеннера крайнє негативно висвітлює харчову промисловість США. Фільм породив, серед іншого, дебати між представниками харчової промисловості і захисниками прав споживачів щодо критеріїв безпеки їжі.

У картині «Корпорація ‘Їжа’» стверджується, що корпоративна монополія негуманно поводиться із худобою; а для вирощування генетично-модифікованих рослин застосовує добрива та пестициди, шкідливі для здоров’я людей і для екології планети.

Згідно з режисером Робертом Кеннером, 80 відсотків продуктів харчування у США виробляє і продає жменька корпорацій і багато людей навіть не свідомі того, що вони споживають. Така позиція монополіста дозволяє наповнювати рафіновані продукти хімічними добавками, що значно поступаються натуральним продуктам; чи годувати велику рогату худобу кукурудзяними кормами, яку вона в природі не їсть. Фільм також стверджує, що на птахофермах у корм додаються хімічні добавки, щоб кури росли більшим і швидшим темпом.

Представники харчової промислововсті заявляють, однак, що їх галузь діє відповідно до стандартвів безпеки.

Заступниця голови Американського інституту м’ясної промисловості Дженет Рейлі твердить, що цей фільм є попросту карикатурою на харчову промисловість США і не відображає реальності та що його творці хотіли показати цю галузь лише в негативному світлі.

Директор відділу безпеки споживання їжі Наукового центру захисту громадських інтересів Каролін ДіВаал погоджується із цим. Вона твердить, що «більшість харчів у США не становить ніякої загрози здоров’ю людей».

Водночас ДіВаал визнає, що продукти локальних виробників потрапляють до споживача швидше і часто є свіжішими та смачнішими.

Фермер із штату Мериленд Джеймс Борн продає свою продукцію на одному з ринків у місті Александрія, у Вірджінії. Він особисто спілкується із своїми покупцями. Радо вітає їх бажання приїхати і подивитись на його господарство. Він має одного помічника, а все інше робиться родиною. «Ферма нашої родини існує від 1690-го року. Праця важка, але я її люблю» - додає Джеймс Борн.

Покупці також задоволені. Вони кажуть: «Це смак; це атмосфера; це те, що ти знаєш; у кого ти купуєш свої продукти і як фермери вирощують курей або овочі. Це гарно!».... «Все свіже і вирощено в домашніх умовах і набагато смачніше»....Взагалі людям подобається цей ринок, де зірваний учора огірок можна з’їсти сьогодні.

Втім ці свіжі продукти, вирощені на місцевих невеликих фермах, вимагають більше праці і коштують дорожче, ніж вирощені звичайним способом на великих промислових фермах... То що ж краще для споживача?

Дженет Райлі, з Американського інституту м’ясної промисловості, каже, що споживачі явно дуже люблять вироби місцевих господарств. Але для тих, кому важлива ціна, кому доводиться зводити кінці з кінцями, потрібний свій ринок.

Каролін ДіВаал, із Наукового центру захисту громадських інтересів, наголошує, що споживачі мають право знати звідки надходять їх продукти. «Не можна продавати продукти, як вирощені на фермі, якщо вони були оброблені на фабриці. Необхідно давати споживачам правдиву інформацію» - каже вона.

Саме це і є провідною темою документальної стрічки «Корпорація ‘Їжа’», яка додає своє слово в триваючій дискусії щодо якості продовольчих продуктів в Америці.
XS
SM
MD
LG