Спеціальні потреби

Півстолітній ювілей «Тижня поневолених народів»


Від 1959 року кожний президент США проголошує відзначення «Тижня поневолених народів». Це завжди припадає на третій тиждень липня і спрямоване на підтримку прагнень до свободи і незалежності поневолених комуністичними режимами націй. Цього року відзначається 50-літній ювілей «Тижня поневолених народів».

У своїй прокламації президент Барак Обама закликає американців знову засвідчити свою відданість на підтримку всіх народів, які відстоюють свою гідність, свободу і правосуддя.

Під час відзначення «Тижня поневолених народів» у Фундації «Спадщина», у Вашингтоні, згадано, що хоч Берлінська стіна рухнула 20 років тому, але багато людей у світі далі живуть під гнітом.

Керівник Фундації «Меморіал жертвам комунізму» Лі Едвардс нагадав, що у 1959 році прокламацію на підтримку поневолених народів підтримала більшість американських законодавців:

«Це відображало той факт, що приблизно 30 мільйонів американців прибули з колишніх комуністичних країн. Отже це були правильні дії, як з правозахисного так і політичного погляду».

Критик американської закордонної політики Джордж Кеннан колись намагався, хоч і безуспішно, відрадити президента Джона Кеннеді від проголошення «Тижня поневолених народів». Однак американський президент закликав, фактично, до скинення комуністичних режимів у Східній Європі. Лі Едвардс сказав:

«Пан Кеннан - який, до речі, був послом у Радянському Союзі - розцінював це, як анти - російський вчинок. Я гадаю, що він неправильно тлумачив, як прагнення російського народу, так і його історію. Відомо, що російський народ страждав під гнітом комунізму сильніше, ніж будь-яка інша нація, опріч хіба-що китайців».

Лі Едвардс каже, що прокламація про захист поневолених народів давала надію мільйонам людей під репресивними комуністичними режимами:

«Це підтримувало дух надії та оптимізму в боротьбі проти радянської тиранії. Одночасно, ми знаємо, від відчайдушної радянської опозиції, що цей документ критикувався кожного разу – від Хрущова до Горбачова. Увесь час були нарікання на те чому ця резолюція повинна появлятися з року в рік. Вона була кісткою у них в горлі».

Професор історії Інституту світової політики Марек Ходакевіч каже, що перехід від комунізму до демократії у Східній Європі і колишньому Радянському Союзі був дуже трудним і відрізнявся у кожній країні:

«Комунізм,… посткомуністичний період…Та сама річ, але виглядає по-іншому. По-перше,- це доба після колапсу радянської держави. Балтійські країни найбільш авангардні, коли йдеться про демократію і свободу. Білоруси - немовби заморожені, перебуваючи під націоналістичним більшовицьким режимом, який використовує націоналізм, щоб укріпитись при владі... Відтак маємо Україну. Україна - це найбільший знак запитання, з огляду на всі загрози зі сходу та внутрішні протиріччя. Вона прикладає всі зусилля для підтримки свободи і демократії».

Тепер кількість комуністичних держав зменшилась до п’яти – Китай, Куба, Північна Корея, В’єтнам і Лаос. Це найбільш заселені, як і найбільш ізольовані й непередбачливі країни світу. У наш час ці тоталітарні режими поневолюють п’яту частину людства.

В своїй прокламації президент Барак Обама зазначив, що тепер слово «холодна війна» є лише в книжках з історії, але ідеали президента Ейзенхауера далі вібрують і надихають народи. Президент Сполучених Штатів вказав на подальші переконання громадян у тому, що уряди повинні діяти чесно і прозоро та підпорядковуватись верховенству права і закону.

XS
SM
MD
LG