Попри економічні проблеми та чвари політиків більшість українців й надалі схвально ставляться до проголошення незалежності своєї держави. Про це свідчать останні соціологічні дослідження. Українці народжені у Сполучених Штатах оцінюють прогрес України за вісімнадцять років.
Підприємець Іван Лозовий готується святкувати українську незалежність. Декілька років тому він відмовився від американського громадянства і отримав український паспорт. Нині живе у Києві. 24 серпня він традиційно вдягне вишиванку і разом з родиною гулятиме вулицями столиці. Проте каже – нині святкує із присмаком гіркоти.
«Я ще не зустрів людину, українця, який би казав, що це та країна, де я хотів би жити. Ми всі прагнемо чогось набагато більшого. Через це я думаю, повноцінного святкування немає» - зазначає Лозовий. На початку девяностих він приїхав в Радянський Союз нелегально, жив в комунальній квартирі і переховувався від міліції. Займався політикою і громадською діяльністю, зрештою пішов у бізнес і нині, як каже, допомагає інвесторам виживати в умовах репресій і свавілля чиновників. Найбільше жалкує за змарнованими можливостями країни. Попри все, Лозовий згадує день проголошення незалежності із захопленням. Адже був тоді серед тисяч людей перед Верховною Радою.
«Безумовно було величезне піднесення. В той момент інформація йшла серед людей як пожежа по сухій траві. Ми знали, що зараз піднімуть синьо-жовтий прапор над куполом ВР. І ми чекали. Я пригадую, була така нераціональна нетерпимість – чому так довго? Хоча це зайняло всього 15 хвилин. А ми чекали – що таке, що за провокація, що відбувається? Я ніколи не думав, виростаючи в США, що мені припаде така доля. Коли я виростав і вчився Радянський Союз виглядав надзвичайним монолітом, монстром. Те, що він так розпадеться ніхто не підозрював. І якби мені хто сказав, що я буду тут під час проголошення незалежності, я б ніколи в житті ні за які гроші не повірив би».
Керівник Української програми USETI Ярема Бачинський святкує українську незалежність в Києві останні 15 років. Нині він живе у столиці і допомагає українському уряду запроваджувати систему тестування в університетах. Каже – його покоління може оцінити прогрес зроблений країною за часів незалежності.
«Ці всі люди добре пригадують гіперінфляцію, ті дійсно абсолютно складні часи невпевненості в завтрашньому дні. І якщо співставити нинішній день з тим часом, з тими днями, то я думаю, в усіх зараз є більше впевненості в тому, що вони і їхня країна має певний досвід, може багато чого пройти, тому що багато чого проходила і пройшла гіршого і складнішого, ніж можливо ті проблеми, які зараз країна проходить. (…) Я не думаю, що за 18 років варто будь-кому – чи українцю, чи експерту, чи іноземцю, чи сусіду тим більше, чи керівнцтву якоїсь сусідньої держави треба ставити дуже різкі оцінки. Треба сприймати те що є, те, що відбулося. Українська держава відбулася» - каже Бачинський.
Він пригадує захоплення від першого військового параду в Києві. Шкодує, що українці поки що не навчилися використовувати свій власний потенціал і мріє про нову традицію святкування дня незалежності, яка б розбудила ініціативу людей:
«Моє таке побажання, щоб тут стало традицією заполонити весь Хрещатик шашликом. Самим українцям варто задуматися – а чи не міг би я бути причетним до накривання столу до свята незалежності? Не чекати, що хтось із адміністрації дасть рознарядку, чи привезе шашлик, а самому гуртуватися, добувати той шашлик і ділитися із своїми співгромадянами. Як у справжній теплій громаді і родині».
