Експерти в Україні стурбовані рішенням Обами щодо ПРО

Україна взяла до уваги рішення США щодо припинення процесу розміщення елементів ПРО на території Польщі та Чехії. Так стримано прокоментували зміну планів нової американської адміністрації у Міністерстві закордонних справ України. Ці плани «безпосередньо не торкаються інтересів України», -- заявила прес-служба МЗС у п`ятницю.

У Раді нацбезпеки та оборони України так само не хочуть робити сенсації з відмови Сполучених Штатів від ПРО. Власне, «йдеться не про відмову від ідеї, а про модифікацію шляхів її досягнення», -- вважає перший заступник глави РНБО, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. «Тому не треба в цьому бачити якоїсь сенсації та кардинальної зміни позицій», -- додав урядовець.

А тим часом більшість експертів висловлює занепокоєння різкою зміною лінії зовнішньополітичної поведінки США. Чи означає рішення Барака Обами поступку вимогам Росії? І коли так, які це матиме наслідки для безпеки України? Своїми думками в інтерв`ю «Голосу Америки» поділилися політологи Володимир Горбач та Євген Жеребецький.

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва:

«Перш за все – це внутрішня справа Сполучених Штатів Америки і її нинішнього керівництва. Адже наївно було б сподіватися, що адміністрація Барака Обами продовжить зовнішню політику в тому ж руслі, що її вела і закладала попередня адміністрація Джорджа Буша…. А оскільки загальна стратегія змінилася – і щодо Близького Сходу та мусульманського світу, і щодо боротьби з тероризмом – то змінюються підходи й стосовно Ірану. А ця ініціатива зі стаціонарним розміщенням елементів протиракетної оборони планувалася, як відомо, для захисту від атак з боку Ірану. Тому нинішнє рішення США стосується передусім Ірану, а не Росії, і тим більше не Центрально-Східної Європи…. Інша справа, що влада Росії, російська пропаганда неминуче трактуватимуть це на свою користь: мовляв, завдяки їхнім протестам, опору і зусиллям вдалося ‘змусити’ адміністрацію Обами переглянути рішення щодо ПРО. Я думаю, що це велика переоцінка власних можливостей Кремлем. Насправді ситуація не така, як сподівається режим Путіна-Медведєва.... Що стосується Східної Європи, то тут усе лишається, як було. Звичайно, що в не зовсім красивій ситуації опинилися керівники Польщі і Чехії, які насправді вели переговори і виступили стратегічними партнерами Сполучених Штатів – в принципі, адекватними і послідовними партнерами. Спроба змінити цих стратегічних партнерів на стратегічне партнерство з Росією (чого, власне, домагається Росія), на мою думку, не має перспектив, оскільки така поведінка, яку Росія демонструє на зовнішньополітичній арені останнім часом, не може характеризувати її як надійного, послідовного стратегічного партнера…. Так, деякі елементи спільних інтересів можуть успішно вирішуватися. Зокрема, і Захід, і США очікують кроків від Росії щодо іранської ядерної програми. Але насправді нинішня Росія -- агресивна і неадекватна – не може бути стратегічним партнером західного світу, як би не сподівалася ним бути і хто б на Заході не плекав надії вийти на таку модель співпраці… На мою думку, нічого не вийде, поки не буде змінено російські підходи до світової політики…. Що ж до України та її безпеки – то нас ця ситуація формально не стосується і в принципі не обходить. Але у символічному значенні Україна має підстави бути занепокоєною – передусім зміною лінії поведінки Сполучених Штатів. Поки що це не є доконаний факт, це тільки сигнал, -- і Україна занепокоєна, наскільки глибоко і наскільки далеко піде оце стратегічне співробітництво Сполучених Штатів з Російською Федерацією і чи не стосуватиметься воно якимось боком України… На мою думку, всі українські страхи з приводу ‘змови’ Сполучених Штатів з Росією є перебільшеними. За великим рахунком, у це ніхто не вірить. Адже США і Росія є непоєднуваними в стратегічному плані світовими гравцями, оскільки їхні інтереси, цінності та спосіб внутрішньої самоорганізації відмінні, а часом протилежні. І рано чи пізно західний світ це побачить – неможливість працювати у тому форматі, в якому пропонує Росія…. Зараз західний світ шукає ключі співробітництва з Російською Федерацією у різних сферах, передовсім в оборонній, але очевидно, що має пройти час, щоб західні стратеги у черговий раз переконалися в неможливості застосовувати свої підходи до нинішньої Росії без зміни ситуації в самій Росії».

Євген Жеребецький, експерт з проблем міжнародної безпеки:

«Я вважаю, що це дуже погане рішення. Ще гірша новина полягає у тому, що це рішення стало не сенсацією, а радше свідченням цілеспрямованої політики. Ми бачили, як уся Європа сором`язливо ховає очі під час російської агресії в Грузії; як новий генсек НАТО Андерс Фоґ Расмуссен каже, що новий закон про застосування російських збройних сил за межами Росії це звичайна законодавча практика; і ось тепер Сполучені Штати – як того й домагалася Росія – відкладають плани розмістити ракетний щит у Чехії і Польщі…. Іде суцільна ‘здача’ колишніх партнерів та союзників. І те, що робить нинішній президент США Барак Обама, не дозволяла собі робити жодна американська адміністрація. За Рейґана, Буша, Клінтона могла змінюватися стилістика стосунків зі Східною Європою та пострадянськими країнами, -- але стратегічних інтересів американська адміністрація не здавала ніколи…. Тому те, що робить сьогодні Обама, на мою думку, страшенно ризиковано і небезпечно…. Зрозуміло, що цей ракетний щит ПРО, який мали побудувати на території Польщі і Чехії, не вирішував питання безпеки цих країн. Але то був політичний знак з боку Америки, що ці країни вже вийшли зі сфери впливу Росії. Що це суверенні і незалежні держави. І, власне, той галас, який здійняли у Росії з приводу цього нового локатора в Чехії – це смішно, адже такий самий локатор стоїть в Естонії, і естонці чудово можуть бачити, що роблять піхотинці повітряно-десантних військ десь у Псковській дивізії, і ні в кого це не викликає жодних істерик. А тут раптом зачепило, -- саме через важливий символічний зміст…. Так само й відмова Обами від попередніх планів з розміщення ПРО, на догоду Росії, сприйнята як знаковий крок. Це рішення матиме ‘довгограючі’ наслідки, для України зокрема. Це означає, що в Америки з`явилися інші пріоритети. Іде велика гра, і ця гра відбувається, в тому числі, коштом України. Я думаю, що нас потихеньку відкидають назад, у сферу впливу Росії. І це, власне, дуже сумно».