Спеціальні потреби

У Вашингтоні вручили премії Фундації Антоновичів


У п’ятницю 20 листопада в Посольстві України у Вашингтоні відбулася церемонія вручення премій Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів за 2008 рік. Фундація – це приватний благодійний фонд, заснований вашингтонським подружжям у 1980 році. Щороку, починаючи з 1981-го, фонд, який має статус доброчинної організації, надає премії видатним літераторам, науковцям і дослідникам за їх вклад у розвиток українознавства. Цьогорічними лауреатами стали: відома українська письменниця, літературознавець і публіцист Оксана Забужко та американський історик-українознавець Любомир Винар.

Офіційну частину церемонії відкрив посол України у США Олег Шамшур, який повідомив про відзначення мецената Омеляна Антоновича однією з найвищих державних нагород України – орденом Ярослава Мудрого п’ятого ступеня (через місяць після указу президента О. Антонович пішов з життя) та про вручення премій фундації. Посол у кількох словах розповів про життєвий шлях Антоновича, великого українського патріота, який очолював вашингтонську українську громаду. Від імені фундації орден прийняв нинішній президент фундації доктор Ігор Воєвідка.

Кандидатів на отримання премій висуває номінаційний комітет у складі професора Марти Богачевської-Хом’як з Вашингтона, професора Гарвардського університету Романа Шпорлюка і доктора Тамари Гондурової з Києва. Остаточний вибір і суму премій встановлює група мужів довір’я фундації.

Оксану Забужко – відважний голос на сторінках української преси та Інтернету, відому поетесу і прозаїка також поза кордонами України і українського патріота представила професор Марта Богачевська. Пані Забужко, сказала вона, людина європейської культури, науковець і ерудит, університетський викладач. Вона отримала премію фундації за книжку про Лесю Українку «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», якою завершила цикл наукових праць про розвиток української ідентичності в європейській культурі.

«Я безмежно вдячна за цю високу нагороду і безмежно зворушена щойно почутими словами на мою адресу», - сказала лауреатка. Старатимусь виправдати той високий кредит, який мені було щойно видано публічно. Бо так направду, сьогоднішня подія, крім звичайної для кожного автора радості й гордості від того, що його труд, в даному випадку многолітній труд, отримав відзнаку й визнання, має для мене також кілька символічних пластів…»

Другий лауреат премії Фундації Антоновичів, професор Любомир Винар, на жаль, з приводу хвороби, не міг прибути на церемонію. Головні тези доповіді професора Винара, багаторічного редактора наукового журналу «Український історик», прочитав професор Гарвардського університету Роман Шпорлюк.

«Українська історія є інтегральною частиною світової історії, подібно як українська історіографія є невід’ємною частино міжнародної світової історіографії» - вважає професор Винар. Друга важлива думка історика така, що «українська наукова історіографія неподільна і розвивається спільними силами українськими істориками в Україні і поза її межами».

Українське історичне товариство та журнал «Український історик», з погляду багатьох експертів, роблять великий вклад до світової історичної науки.

Професор Роман Шпорлюк також у кількох словах розповів про довгу наукову кар’єру лауреата, починаючи з Українського вільного університету в Мюнхені, до різних вищих наукових установ у США, та його різноманітні зацікавлення. Серед його наукового доробку є не лише праці про видатних постатей української історії, як Дмитро Вишневецький, Андрій Войнаровський, але й з історії української культури, наприклад, про історію друкарства, бібліографія, картографія. Він підкреслив, що професор Винар популяризував українську проблематику у світі. Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів нагородила професора Любомира Винара за заснування та 45-річну редакцію журналу «Український історик», який став форумом для науковців в Америці та Україні.

Серед лауреатів премії у минулому були такі видатні українські літератори, мовознавці й політологи, як Василь Барка, Василь Стус, Юрій Лавріненко, Ліна Костенко, Юрій Шевельов, Євген Гуцало, Іван Драч, а також Збігнев Бжезинський. Фундація надає премії не лише особам з України, але також з інших країни, якщо вони відзначилися вагомим внеском у розвиток українознавства.

Втім діяльність фундації не обмежується наданням премій. Вона профінансувала реконструкцію Бакалаврської Бібліотеки Києво-Могилянської академії у Києві, оновлення бібліотеки імені Василя Стефаника у Львові, створила стипендійний фонд при Українському католицькому університеті у Львові, зали Українського музею в Нью-Йорку та інші проекти. Слід також підкреслити, що подружжя Антоновичів надавало значну матеріальну допомогу Посольству України в перші роки його діяльності у США.

  • 16x9 Image

    Ігор Гулявий

    Народився на Ярославщині. Депортований до колишньої Східної Пруссії. Закінчив Варшавський університет: магістр української філології (1970), доктор гуманіарних наук (1978). Після прибуття до США працював у шкільництві і в українській пресі («Українські вісті», Детройт).У «Голосі Америки» з 1983 року. На радіо працював ведучим програми, продюсером і журналістом. Протягом останніх кількох років працює для інтернет-сторінки Української служби. 

XS
SM
MD
LG