Під час цьогорічного параду в Нью-Йорку з нагоди Дня ветеранів вшановували членів елітарної частини морської піхоти США – солдатів з індіанського племені Навахо, які вславилися тим, що під час Другої світової війни використовували свою рідну мову як воєнний шифр, який японським криптологам так і не вдалось зламати. Цих спеціалістів прозвали «шифромовники», а також «ті, що говорять з вітром». Сьогодні лише невелика кількість з 400 шифромовників все ще живі. Вони намагаються зібрати пожертви на побудову музею, присвяченого їхньому внеску в перемогу над Японією.
Це була яскрава публічна поява для дуже засекреченої військової частини. Тринадцять «кодувальників» навахо прибули до Нью-Йорка з Арізони, щоб очолити парад з нагоди Дня ветеранів.
Під час Другої світової війни воїнів племені навахо прикріпили до кожного підрозділу американської морської піхоти на тихоокеанському фронті. Розроблений на основі їх мови військовий код зіграв важливу роль у перемозі над японцями. Ворогу так і не вдалось розшифрувати їх код.
Шифр на основі мови навахо був такий засекречений, що гриф «особливо таємно» було скасовано лише у 1968 році. Лише тоді держава визнала заслуги солдатів навахо.
Під час параду в Нью-Йорку їм віддавали честь як пересічні мешканці міста, так і політки.
Сенатор США Чарльс Шумер сказав: «Дякуємо нашим кодувальникам навахо! Які герої!».
Ветерани навахо сподіваються, що їхня слава допоможе зібрати кошти на побудову Музею навахо-«кодувальників».
Один із них, Пітер Макдоналд, каже:
«Всі американці повинні знати про код навахо, хто його використовував, чому його розробили і яке було його значення, коли йдеться про порятунок життя і перемогу на війні в тихоокеанському регіоні».
Ветеранів навахо вшанували також на борту плаваючого музею, авіаносця «Інтрепід». Під час церемонії з нагоди 234-ої річниці заснування морської піхоти США вони стояли пліч-о-пліч з ветеранами інших війн.
Це також була нагода для молодшого покоління навахо вшанувати своїх пращурів.
Джозеф МакКіве – індіанець-навахо і курсант Військової академії США у Вест-Пойнті. Під час церемонії, старійшини племені благословили його. Кадет Макківер говорить:
«Вони залишили по собі великі досягнення. Я намагатимуся все робити в моїй кар`єрі, щоб у найкращий спосіб їх вшанувати».
І хоча пройшло понад 60 років, ці воїни все ще пам’ятають славетний код навахо.
