У четвер, у Лондоні розпочнеться міжнародна конференція, учасники якої повинні розробити стратегію дій в Афганістані, яка б об’єднала військові та цивільні зусилля навколо афганського уряду.
Нова стратегія передбачає залучення афганського народу до процесу стабілізації країни. Саме такий напрямок дій в Афганістані обрала і нова адміністрація США.
Здобути перемогу завоювавши серця цивільного населення сподівається і командувач військами НАТО в Європі, американський адмірал Джеймс Ставрідіс. Своїми думками з цього приводу він поділився в ексклюзивному інтерв’ю Голосу Америки.
На думку адмірала Ставрідіса, для успіху в Афганістані, важливо не скільки бойовиків Талібану знищать війська коаліції, а чи зможуть вони схилити на свій бік цивільне населення:
«В операції подібного роду, ми повинні поставити на перше місце афганський народ. Якщо ми приділимо афганцям належну увагу, Талібан програє».
У самому Афганістані американські військові вже почали застосовувати тактику завоювання симпатій місцевого населення, каже капітан військово-морської піхоти США Закарі Мартін:
«Ідеально було б стабілізувати країну, створити ефективний уряд, економічні можливості. Якби це вдалося, ми б побачили, як чимало молодих людей, які вештаються з Талібаном, знайшли б собі інше заняття».
Однак, в першу чергу, афганській уряд повинен розпочати боротьбу з корупцією та покращити соціальні послуги. Адмірал Джеймс Ставрідіс, прагне аби експерти країн членів НАТО вивчили життя та потреби афганського народу, щоб ефективно допомагати місцевому населенню.
Щоправда, це довгий процес, який супроводжуватимуть неминучі сутички з Талібаном. Тож, за словами адмірала, країни Альянсу повинні бути готові до нових жертв:
«Якщо ми прагнемо виконати нашу місію, ми не можемо боятися нових жертв. Однак, ми повинні виконувати наше завдання таким чином, аби максимально зменшити їх кількість».
Адмірал Ставрідіс переконаний, що міжнародна громадськість разом з урядом Афганістану здатні перемогти Талібан. Однак, на його думку, для цього потрібно розробити всеохоплюючий підхід, який би об’єднував військові та цивільні зусилля, над чим планують працювати учасники Лондонської конференції.
