Спеціальні потреби

Огляд англомовної преси - 2003-06-16


Знову у світі заговорили про загальнолюдські принципи та етичні цінності в політиці. Ці панегірики етиці, пише оглядач Джон Плендер у британській Файненшл таймс, лунають з адміністрації Буша. Приклад - бажання дати демократію і свободу іракському народу. Для Плендера, однак, парадоксом виглядає суміш ідеалізму таких неоконсерваторів, як заступник міністра оборони Пол Вулфовіц, з ковбойською «реал-політік» його шефа - Дональда Рамсфельда та віце-президента Діка Чейні.

Поштовхом до вправ з етики, підмічає оглядач, в історії завжди була війна. Приклад--моралізм голандського філософа сімнадцятого століття Гуго Гроція, основоположника сучасного міжнародного права, поштовхом до чого послужила Тридцятирічна війна; або моралістській інтернаціоналізм президента Вудро Вільсона після першої світової війни. А для Буша поворот до зовнішньополітичного ідеалізму був викликаний вересневими терактами. Проблемою, однак, залишається конфлікт нового моралізму зі впертою старою реальністю, відзначає Таймс.

Прикладом такого конфлікту редакційна цього часопису уважає, так звану, дорожню карту до миру між Ізраїлем та палестинцями, яку вона називає «дорогою в нікуди». Тут наявний конфлікт між ново-моральним бажанням надати державність палестинській автономії і реальністю кривавої ненависті євреїв та арабів, закоріненої в їхній тисячолітній історії. Таймс пропонує для зрушення з мертвої точки плану дорожнЬОЇ картИ досягти насамперед угоди про припинення вогню, відклавши найболючіші питання про статус східного Єрусалиму та повернення палестинських біженців, на фінальні етапи переговорів.

А редакційна Балтимор Сан пропонує Бушу переконати Ізраїль надати палестинській стороні час на підготовку нових сил безпеки і опісля допомогти їм у боротьбі проти власних терористичних груп. Редакційна Нью йорк таймс пропонує палестинському прем’єр-міністру розпочати цю боротьбу із сектора Газа, де базується угруповання Гамас і де органи безпеки палестинців є найсильнішими.

Однак Файненшл таймс сумнівається, що, поспіхом оголосивши війну Гамасу після хвилі самогубчих терактів, Ізраїлю вдасться знищити рух, який він безуспішно намагався придушити протягом останніх тридцяти двох місяців інтифади. Гамас, зазначає Таймс, наразі веде війну на два фронти--проти Ізраїлю і уряду Аббаса, якого він звинувачує у зраді палестинських інтересів після переговорів за участю США в Акабі. Таймс сумніваєься, що палестинському урядові вдасться знайти «середній путь» між Гамасом та Ізраїлем і вивести «дорожню карту» з тупика.

Інша «гаряча» тема - це наявність в Іраку зброї масового ураження до початку війни. Вол стріт джорнел уважає, що ядром нинішніх дебатів є модальність дієслів: чи американська розвідка стверджувала, що Саддам «мав» зброю, або «припускала», що він її мав. А Лос Анджелес Таймс радить взагалі закрити це питання, зайнявшися натомість працевлаштуванням іракських вчених-спеціалістів у галузі зброї масового ураження, щоб ті не поїхали реалізувати свої знання до Ірану чи Північної Кореї. У зв’язку з цим Таймс пропонує скористатися міжнародним досвідом конверсії військових спеціалістів у Росії та Україні.

Крісчен саєнс монітор пише, що війна в Іраку розколола Америку і Європу, але що таке Європа, якою є наразі європейська ідентичність? Пропонована європейська конституція, уважає часопис, не в змозі примирити реальні політичні, економічні та географічні розбіжності між наявними та можливими членами євросоюзу. Чому? Відповідь: оскільки європейці не відчувають, що вони мають якійсь вплив на національні органи влади. Відповідно, вони просто не матимуть впливу на транснаціональні органи на кшталт Єврокомісії, Європаламенту та Євросоюзу, та армію «єврократів,» які керуватимуть ними. А вступ до ЄС десяти країн Східної Європи зробить й без того непевну європейську ідентичність ще більш непевнішою, підсумовує Монітор.

Джордж Сорос покидає Росію після п’ятнадцяти років і майже мільярда доларів, витрачених на розбудову демократії, пише редакційна Нью йорк таймс. Хоча прогрес російської демократії й надалі залишається хитким, однак її засадничі корені вже встановлені. І за це Сорос, міжнародний фінансист-філантроп, заслуговує на подяку від Росії та інших пост-радянських країн, пише Нью Йорк Таймс.

Українська панорама. Газета Київ пост коментує кампанію всенаціонального схвалення ініціатив Кучми щодо змін конституції. Газеті це нагадує сумнозвісні радянські заходи з одностайної підтримки останніх ініціатив Політбюро компартії. Проблема України--не в браку гарних законів, а у бажанні їх виконувати бюрократами. Нинішній зуд конституційних змін, підсумовує Пост, зумовлений бажанням одної людини продовжити свої повноваження, чи то через продовження терміну при владі, або шляхом урядових змін, які б дозволяли це.

А Нью йорк дейлі ньюз пише про перегляд радою з присуджень Пулітцерівської премії видачі нею нагороди сімдесят років тому московському коресподенту Нью йорк таймс, Волтеру Дюранті. Такий перегляд стався вперше за всю історію існування цього призу під впливом десятків тисяч листів від українців з усього світу, які вимагають позбавти--бодай і посмертно--Дюранті високого звання Пулітцерівського лауреата за свідому дезинформацію американців і усього світу про відсутність Голодомору в Україні.

XS
SM
MD
LG