Знайти працю нелегко, якщо ви прибули до Сполучених Штатів незаконно й не знаєте мови. Проте, в містах по цілій Америці нелегальні іммігранти збираються на стоянках та на кутах вулиць з надією, що місцеві будівники чи городники наймуть їх на день праці. Працювати без відповідних документів незаконно, проте, в місті Гюстоні в штаті Техас таке порушення закону фактично санкціоноване завдяки існуванню фінансованого містом Центру працевлаштування.
В будні вже у шостій годині ранку на стоянці біля центру можна побачити кілька десятків, здебільшого іспаномовних чоловіків-нелегалів. Вони - майстри з сантехніки, фарбування та ремонту будь-чого - очікують там потенційних працедавців.
Про них керівник Центру працевлаштування Манвел Ріагу сказав: «Більшість із цих людей рвуться до праці. Вони так потребують заробітку, що в запалі забувають про все. Вони немов мурахи вибігають на вулицю, коли з’являється автомобіль контрактора.»
До відкриття Центру працевлаштування сім років тому нелегальні робітники у пошуках праці збиралися неподалік місцевих підприємств, перешкоджаючи таким чином покупцям та автомобільному руху. Крамарі часто викликали поліцію, щоб розігнати їх. Тепер, каже пан Ріагу, поліція має куди їх послати.
Залежно від дня в тижні та погоди згаданий Центр працевлаштування і другий подібний йому в іншій частині міста щоденно надають допомогу п’ятдесятьом або і трьомстам чоловіків, які шукають праці. Пан Ріагу говорить, що найперше центр знайомиться із здібностями чоловіків і тоді спаровує їх з працедавцями. Він каже, що любить допомагати цим чоловікам знаходити роботу. Ріагу зазначає, що сам виростав у цій частині міста й вважає, що своєю роботою віддає громаді за блага, які він сам від неї отримав.
Член міської ради Гюстону Ґордон Куан каже, що місто не зацікавлене у викритті або пійманні нелегальних іммігрантів, які користуються послугами Центру працевлаштування: «Знаєте, ми не проходили підготовку, яку проходили агенти імміграційної служби. Я - юрист - і моя спеціальність - імміграційні закони і інколи важко збагнути, хто тут громадянин, а хто попросту мешканець. Це справа - федерального уряду. Ця відповідальність не належить місту чи штату. Я тут не бачу жодного конфлікту. На мій погляд, наша роль як місцевих посадовців - піклуватися всіма людьми, які живуть в юрисдикції міста Гюстону.»
До речі, місто Гюстон використовує федеральні фонди для фінансування своїх Центрів працевлаштування і, як говорить пан Куан, надалі допомагатиме всім своїм мешканцям - легальним і нелегальним - знаходити працю.
