Постать Рональда Рейґана знакова для цілого покоління українських дисидентів. Історичною стала його зустріч у Москві, у вісімдесят восьмому “перебудовчому” році, з лідерами Руху опору Радянського Союзу, а крилата рейґанівська фраза “СРСР – імперія зла” була квінтесенцією переконань радянських політв`язнів.
У вісімдесят сьомому році радянський політв`язень Михайло Горинь повернувся додому з тюрми. У вісімдесят восьмому він і ще півтораста дисидентів з усього Радянського Союзу були офіційно запрошені в американське посольство в Москву на зустріч з президентом наймогутнішої держави світу – Рональдом Рейґаном. Як пригадує Михайло Горинь – сьогодні голова Української всесвітньої координаційної ради – Рейґан на тій зустрічі виголосив промову про демократію, а кожен з присутніх дисидентів мав змогу поставити йому запитання. Ця зустріч, каже Михайло Горинь, стала демонстрацією підтримки дисидентського руху, репресії проти якого тоді ще тривали:
«З його боку це була певна підтримка урядом Сполучених Штатів Америки, які таким заходом дали зрозуміти, що дальше розправлятися по-деспотичному, як це робилося ще кілька років тому назад, вже не будуть, вже не вийде». Іншого відомого українського політв`язня – Левка Лук`яненка – на цій зустрічі в Москві не було. Він тоді ще досиджував останній рік свого майже тридцятирічного строку тюрми і заслань. Але як каже Левко Лук`яненко – сьогодні народний депутат і голова Асоціації дослідників голодоморів – зустріч Рейґана з дисидентами, що відбулася за ініціативою уряду Сполучених Штатів, була на той час сміливим дипломатичним демаршем:
«Сам цей рівень мав величезне значення. Це ж Рейґан прийняв не просто з любові до Гориня, Чорновола. Рейґан тим самим показав дулю радянському імперському керівництву, він зневажив будь-який протокол і зустрівся з дисидентами, націоналістами, які боролися проти імперії. От у цьому є новаторська дипломатія Рейґана. Бо до нього і президент Франції, і прем`єр Англії, вони, так би мовити, співчували нашій боротьбі за демократію, але вони не могли переступити оцей, знаєте, дипломатичний протокол. І тому ніхто не захотів офіційно прийняти. Рейган прийняв офіційно»!
Крилатим висловом стала програмова фраза Рональда Рейґана, яку він виголосив ще на початку першого терміну свого президентства: “СРСР – це імперія зла”. Як кажуть Михайло Горинь та Левко Лук`яненко, тут вони з американським президентом – цілковиті однодумці:
«Я вважаю, що якщо була якась фраза в оцінці Радянського Союзу, то найбільш об`єктивною оцінкою була оцінка Рейгана. Це була імперія зла», - сказав Михайло Горинь.
«Рейган, звичайно, сказав дуже дотепно, влучно, і ця фраза пішла. Але у наших середовищах називалося багато інших слів, і в тому числі і зла. Називалося, так що для нас ця фраза не є новиною. Але знаєте, одне діло говорять покарані, а друге діло Президент. І коли ми казали, то це нікуди не виходило, воно не набувало поширення. Коли сказав Президент найбільшої держави, то це стало гаслом доби. І це гасло доби влучно, і США як лідер західних демократій, то цю оцінку прийняв весь західний світ. І в тому новизна Рейґана, що він, на відміну від попередніх президентів Сполучених Штатів, він перестав загравати перед червоними. Бо на превеликий жаль, таке загравання ми помічали і у Ніксона, і в Кеннеді, і в багатьох попередніх президентів. Рейґан був перший, який абсолютно відкинув політику загравання і ухиляння і поставив питання ребром. Така його позиція була фактично мобілізацією західних демократій на боротьбу проти Радянського Союзу», - додав Левко Лук`яненко.
Політика безкомпромісної протидії комунізму, що проявилася в дипломатичній сфері, і у розпочатій Рональдом Рейґаном гонки озброєнь з метою виснажити Радянський Союз в економічному змаганні – все це відіграло свою роль у наближенні краху “імперії зла” з усіма її репресіями, голодоморами, несвободою. Імперії, яка, як вважає Левко Лук`яненко, і досі, через роки після свого розвалу, тримає багатьох своїх колишніх підданих у тенетах страху:
«Несправедливість велика в Україні. А чому люди не борються. Чому я, Михайло вже старі люди ідемо на Хрещатик, ідемо на площу Незалежності і там мітингуємо, а наші жінки несуть плакати, а кияни сидять і з вікна дивляться і не хочуть іти туди. Чому – а відповідь ось у чому: вони до сьогоднішнього дня бояться. У них страх, вони люди зі страху, вони й до сьогоднішнього дня, хоч уже 15 років свобода, а вони не звільнилися від страху», - сказав колишній дисидент Левко Лук`яненко.
