Спеціальні потреби

Мiркування українцiв з приводу 13-ої рiчницi незалежностi - 2004-08-25


Київ – 24 серпня. В Україні вiдзначено День Незалежності. З нагоди тринадцятої річниці проголошення державного суверенітету в столиці покладали квіти до пам`ятників Святого Володимира, Шевченка і Грушевського. Відбувся парад військ, до участі в якому було залучено понад 5 тисяч військовослужбовців. Крім того, в програмі свята були фейєрверк і концерт на Співочому полі. Протe, попри усі урочистості заходи, День незалежності сприймався багатьма в Україні радше не як свято, а просто як додатковий вихідний.

Напередодні Дня незалежності соціологічна служба Центру Разумкова поцікавилась у громадян їхнім ставленням до свята і самої незалежності. Як показало опитування, справді великим святом 24 серпня є лише для 17% опитаних. Більшість – третина населення – вважає цей день просто додатковим вихідним. Якби референдум про державну незалежність відбувся сьогодні – Декларацію про суверенітет підтримало б лише половина громадян – на відміну від тих дев`яноста відсотків, які проголосували за незалежність у 1991 році. І, мабуть, найбільш промовиста цифра: половина населення вважає, що справді незалежною Україна так і не стала.

Чи відбулася Україна як незалежна держава? Про це ми запитували киян.

- «Ні, ні, ні. Вона просто колонія, американська, западна, німецька, яка угодно, тільки не наша».

Кажуть ті, здебільшого літні люди, які й сьогодні, на тринадцятому році незалежності, мріють про повернення до Радянського Союзу.

- «Я хочу, щоб ми були разом, тільки разом. І понімаєте, наші націоналісти бояться цього, бояться Росії, що вона поработить. Да нічого подобного, вона тільки виручала нас кругом, вона ж тільки нас кругом виручала».

Інші – яких більшість – навпаки, нарікають на брак самостійності і те, що попри проголошений суверенітет, Україна так і не обірвала пуповину принизливої залежності від свого північного сусіди:

- «Поки ціни нам диктують iз-зовні, на енергоносії і на все інше, то які ми незалежні. Давайте подивимось, скільки іноземного капіталу в наших підприємствах, які не треба було продавати… Де-факто ми в Росії, а де-юре ми поки що незалежні».

- «Ми туди рвемося, в Єдиний економічний простір, прагнемо знову засунути свою голову, руки, ноги в це ярмо».

Тринадцята річниця незалежності України – віртуальне торжество. Чергова річниця несправджених надій та обманутих сподівань. Яку проводять не за святковим столом, а на городі за містом. І хоч український Президент, виступаючи напередодні Дня незалежності з урочистою промовою, говорив про здобутки – українське економічне диво, найвищий в світі ріст ВВП та невпинне збільшення пенсій і зарплат, народ про ті здобутки має свою думку:

- «Влада не справилась. І саме главне обідно, що президент виступаєть і свої успіхи висказуєть, що достигли, піднялася економіка, підприємства... Це ж все розграбили, вони розграбили, і заводи, і фабрики. І друге – наскільки там піднялась пенсія, наскільки піднялась зарплата, і ні слова не сказано, наскільки піднялися ціни. Єслі шнурки були 5 копійок, так зараз рубель, щитайте... Єслі буханка стоїла 17 копійок, так січас рубель сімдесят, рубель п`ятдесят».

Відповідаючи на наше запитання про те, чим, на їхню думку, може пишатись Україна на тринадцятому році своєї незалежності, нашi співрозмовники здебільшого називали формальні атрибути незалежної держави – грошову одиницю, гімн, кордони. Казали, що порівняно з Білоруссю і Казахстаном, у нас все-таки краще. А ще згадували про медалі, здобуті українськими спортсменами на Олімпіаді в Афінах. І додавали, що День незалежності – справжнє свято, а не звичайний вихідний – ще будем відзначати колись, можливо, в близькому майбутньому:

- «Я думаю, що пишатися ми зможемо наступного року, коли в нас буде новий президент, і тоді ми будемо пишатися. Я думаю, за рік ми зробимо більше, ніж зроблено було за 10 років Кучми».

XS
SM
MD
LG