Спеціальні потреби

Коли в Українi з`явиться суспiльне ТБ? - 2005-03-15


Київ - 13 березня. Коли в Україні з”явиться суспільне телебачення? Про це дискутують роками, але відповіді немає досі. Питання найближчим часом буде предметом парламентських слухань.

Класика кіно і серйозна музика; освітні програми і чесні новини. Ніяких “мильних опер” і серіалів “Бригада”, жодної реклами. Таким має бути суспільне телебачення, про необхідність появи якого в Україні говорять давно. Зі створенням громадського мовлення, підзвітного суспільству, а не владі, ми спізнилися років на 15, -- каже заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Сергій Правденко:

«Уявіть собі, скільки речей поганих було унеможливлено в Україні, якби суспільне телерадіомовлення в нас існувало хоча б з 91-92 року. Які дії минулої влади були б неможливі апріорі, наперед, про них би ніхто не думав, що їх можна здійснити, оскільки суспільне телерадіомовлення тут же їх би виставило на сонечко, на свіже повітря, суспільству стала б відома інформація про ті чи інші дії влади, і влада просто б не наважилась на якісь, м`яко кажучи, помилкові кроки. Це стосується і сфери приватизації, і сфери політичного життя...».

Базовий Закон про громадське телебачення був прийнятий ще 97 року. Але відтоді справа не зрушила з місця. Час від часу скликаються “круглі столи”, активізується дискусія: як фінансувати громадське телебачення – за рахунок абонплати чи з держбюджету; і чи робити канал з “нуля”, чи на базі Першого національного; і хто має входити в Наглядову раду. Але кнопки “СТАРТ” так ніхто і не натиснув. Кажуть – не було політичної волі. При новій владі з`явились нові надії. Проте як каже голова Правління Незалежної асоціації телерадіомовників України Тетяна Лебедєва, наразі вона не бачить і в нової влади особливого бажання, напередодні парламентських виборів, розлучатися з таким зручним інформаційним інструментом, як телебачення державне:

«Якщо раніше я була оптимістом щодо створення системи суспільного мовлення в Україні, то зараз в мене дуже сумний настрій, бо мені здається, що тема трохи забалакується».

Як каже Лебедєва, насторожують пропозиції, що вже лунають, залишити державне телебачення поряд із суспільним, або піти шляхом простого перейменування державного на суспільне:

«Не можна щось змінити в країні, нічого не змінюючи. І якщо ми це не зрозуміємо, то ми й залишимось з такою мрією, що коли-небудь ми побудуємо суспільне мовлення, або державну телерадіокомпанію назвуть громадською, змінять вивіску, і нічого по суті не зміниться. Але друзі, державний мовник, це щось зовсім інше, для державного мовлення, яке фінансується державою, контролюється державою, призначаються керівники державою, для нього характерна однобічна комунікація, і це принципова відмінність від суспільного і це рано чи пізно приводить до тоталітарних режимів, це інструмент для тоталітарної влади».

Суспільне мовлення з`явиться в Україні тоді, коли його появи зажадає громадянське суспільство, яке показало свою силу під час Майдану. Так вважає голова Комітету з мас-медіа Ради Європи Кароль Якубович. За його словами, потрібен громадський тиск. Наразі ж колега з Польщі, де громадське телебачення створили ще в 94 році, бачить в Україні брак віри в те, що цей демократичний експеримент вдасться:

[переклад з польської] «То не вийде, якщо ви в це не будете вірити. Досі громадське телебачення не вдалося в Україні, бо суспільство не хотіло показати, що існують межі президентської влади. Не вдалося, бо досі не було справжньої демократії».

Як каже Кароль Якубович, «зараз є надія, що нова влада це зробить. Все залежатиме від того, чи буде суспільство вимагати цього від уряду”.

Коли вийде в ефір перша програма нового суспільного телебачення, не береться прогнозувати ніхто. Експерти покладають великі надії на парламентські слухання, що відбудуться в квітні, і сподіваються ще в цьому році нарешті перейти від дискусій до справ.

XS
SM
MD
LG