Одним з провідних претендентiв на кандидата у президенти від Республiканської партії є колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані. Він завоював повагу своїми діями після терактів 11 вересня 2001 року і різким скороченням рівня злочинності в період його урядування у Великому яблуці - як називають це найбiльш населене американське мiсто. Водночас аналітики вважають, що його войовничій стиль може пошкодити йому на політичній арені.
В перші години після терактів 11 вересня Рудольф Джуліані як мабуть ніхто iнший у США продемонстрував поєднання співчуття, рішучості і мужності. В пам`ятi багатьох американцiв закарбувалися слова, з якими він на фонi охопленого панiкою мiста виступив незабаром пiсля трагедії:
«Жахливо. Втрати є страшними. Робиться все можливе, щоби врятувати якомога більше людей, і це будуть затяжнi зусилля. Я тут, щоби запевнитись, що тут є все належне. Так воно і є, і ми лише просимо Бога можливості врятувати людей».
Саме це поєднання співчуття і рішучості утворює образ, який - за сподіваннями Джуліані - сприятиме обранню його кандидатом від республіканців на пост президента і перемозі за Білий Дім на виборах в листопадi 2008 року.
Втім початки у Джуліані були скромними. Народився вiн 1944 року в сім`ї італійських iммiгрантiв. Хоч його батько відбував строк в тюрмі, сам Джуліані став юристом і федеральним прокурором, який переслідував як злочинців iз середовища «білих комірців», так і мафіозі.
1989 року Джуліані програв у змаганні за пост мера Нью-Йорка, але переміг чотири роки пiзнiше і швидко здобув репутацію борця проти злочинності.
Водночас рішучий політичний стиль Джуліані часто натрапляв на критику - зокрема з боку правозахисників - за випадки використання поліцією надмірної сили до правопорушників-представників національних меншин.
Все ж його негайне прибуття до веж Всесвітнього торговельного центру 11 вересня 2001 року викликало до Джуліані повагу громадськості і політиків і здобуло йому неофіційний титул Мера Америки. Журнал Тайм обрав його у 2001-ому «Людиною року».
Пізніше деякі пожежники та їх родини скаржились, що Джуліані надто швидко припинив пошуки останків загиблих в руїнах торговельного центру.
Змагаючись за президентське крісло, Джуліані позиціонує себе як людину, що довела спроможність чітко діяти в умовах тиску і що готова йти до кінця у війні з терором. Як і президент Буш, Джуліані вважає Ірак передовою в глобальній війні з терором:
«Терористи вели війну проти нас вже певний час ще перед одинадцятим вересня, і вони продовжуватимуть цю війну незалежно від результатів в Іраку. Ми сподіваємось на щасливий кінець в Іраку, ми вболіваємо і молимось за це. Кожний американець повинен сподіватись цього і молитись за це».
Опитування громадської думки свідчать, що Джуліані є головним претендентом, тому що республіканцям подобається його репутація лідера. Водночас деяким консерваторам не подобаються його помірковані, а подекуди й ліберальні позиції щодо деяких внутрiшньополiтичних питань. Політолог Вiрджинського Унiверситету Ларрі Сабато вважає, що для Джулiанi потенційно виграшною картою буде національна безпека:
«Якщо Джуліані зможе зосереджувати свою передвиборчу боротьбу виключно на питаннях національної безпеки, то в нього є добрі шанси бути висунутим в кандидати на президента. Але якщо інші кандидати порушать питання абортів, прав гомосексуалістів, прав на володіння зброєю або імміграції, то це не піде на користь Джуліані».
Особисте життя також може стати не в пригодi Джулiанi у кампанії, адже вiн одружений вже втретє, і подробиці його подружнього життя, коли він був мером, часто потрапляли на сторінки таблоїдів.
Втiм, експерти вважають, що компенсуючим фактором для Джулiанi є його харизма та вміння спiлкуватися iз середнiм класом. Головним виликом для нього, кажуть вони, буде переконати консерваторів в Республiканськiй партiї, що і для них він є достатньо консервативним.
