Організація Об`єднаних Націй днями оприлюднила черговий звіт про наркотики. Особливе занепокоєння в організації викликала ситуація в Афганістані. Згідно з дослідженням, майже один мільйон афганців віком від 15-ти до 64-ох років, або приблизно 8% населення розтерзаної війною країни, є наркоманами. Протягом останніх чотирьох років кількість тих, хто регулярно вживає опіум, зросла на 53%, а героїн – на 140%. Як відзначив, Антоніо Марія Коста від Бюро ООН з питань наркотиків та злочинності, проблема у легкому доступі до заборонених речовин.
«Це – ще один доказ того, що легкий доступ до наркотиків сприяє поширенню наркоманії», - сказав він.
Найсумнішою знахідкою дослідження став той факт, що, як з’ясувалося, половина дорослих наркоманів дають опіум своїм дітям. І це, каже Антоніо Коста, ставить під загрозу ціле покоління афганців.
Міжнародний оглядач від Корпорації Ренд Джейсон Кемпбел каже, що афганська влада та міжнародна громадськість повинні зосередити увагу як на проблемі вирощування опіумного маку, так і на наслідках вживання наркотиків в Афганістані.
«По-перше, необхідно далі наголошувати на тому, наскільки важливим є вирощування альтернативних сільськогосподарських культур. А що стосується боротьби з наркоманією, то треба продовжувати шукати різні способи її лікування, різні альтернативи, бо їх в Афганістані зараз обмаль».
Кемпбел також вважає, що афганські та світові лідери повинні взяти до уваги соціоекономічні фактори, які сприяють поширенню наркоманії.
«У звіті говориться про такі фактори як почуття безнадійності і брак медичної опіки. Якщо люди почнуть відчувати, що в них є щось, заради чого варто жити, якщо економіка почне поліпшуватися, з’явиться доступ хоча б до елементарної медичної опіки, то загалом вони будуть менш схильні вживати наркотики».
І тут існує величезна проблема: приблизно сімсот тисяч афганців не мають доступу до засобів лікування наркоманії. Всього десять відсотків опитуваних пройшли лікування. А дев’яносто відсотків наркоманів в Афганістані визнали, що їм потрібна допомога.
Кемпбел вважає, що агресивні методи боротьби з наркоманією серед афганських сил безпеки і поліції могли б спрацювати і серед інших прошарків населення Афганістану.
«Протягом останніх кількох місяців було відкрито кілька навчальних центрів для членів афганської національної армії і поліції. Споживання наркотиків та неписьменність серед органів безпеки – це дві великі проблеми, вирішенню яких НАТО надало пріоритет. І, можливо, всі ці лікувальні програми можна буде також поширити і на загальне населення».
На думку Кемпбела, на подолання проблеми наркоманії в Афганістані підуть десятиріччя. І вона не буде вирішена доти, доки афганці не зрозуміють, яка вона впливає на них безпосередньо.
«В багатьох інтерв’ю фермери говорять: ‘Я вирощую опіумний мак. Хтось його збирає. Мені платять і я можу прогодувати свою сім’ю.’ Для них, наркотик - це щось, що експортується за кордон, на Захід, він не має до них особистого відношення. Втім, коли вони починають бачити, що люди у їхньому селі, або навіть їхні родичі, стають наркоманами, то це може спонукати їх вирощувати інші культури».
Тим часом, ціна, яку платить афганський народ за поширення наркоманії, зростає. Серед негативних наслідків, кажуть експерти ООН, - спад продуктивності та сімейних доходів, насильство, проблеми з безпекою та аварії на шляхах і на місцях праці.
