Спеціальні потреби

У США взялися за збереження затоки Чесапік


Екологічна катастрофа у Мексиканській затоці, де з пошкодженої свердловини вже 3 місяці витікає нафта, в черговий раз підкреслила залежність між чистою водою та економікою. Екологи вже давно б’ють на сполох про екологічну катастрофу, що розвивається не так драматично як у водах Мексиканської затоки, але становить не меншу загрозу. Затока Чесапік - джерело питної води та морських харчів для 17 мільйонів людей, які у свою чергу є джерелом забруднення цього водоймища. Під тиском громадськості уряд почав кампанію збереження затоки.

Понад 150 річок утворюють затоку Чесапік на своєму шляху до Атлантичного океану. Водоймище оточують шість штатів. Екологи давно б’ють на сполох про надзвичайно погану якість води у затоці. Поміж них є і Джефрі Лейп, який каже:

«Наука екології має 13 систем вимірювання. Ми об’єднали їх в одну систему зі шкалою у 100 балів. За цією системою, здоров’я затоки складає всього 38 балів зі 100».

Проблеми накопичувалися роками. Зріст населення та виробництва, забруднення повітря та хімічні добрива з ферм та популярних у американців газонів перед будинком. Все це, як каже Бет Мекджі із Фонду затоки Чесапік, викликає нестачу кисню у воді, що негативно впливає на підводних мешканців затоки.
«Протягом кількох десятиріч, у літній час, в затоці виникають величезні мертві зони, величезна частина води не придатна для морського життя».

У результаті, за останні 15 років, кількість унікальних для затоки голубих крабів скоротилася на 70 відсотків. Як наслідок, рибалки втрачають роботу. Джон Фріман ловить крабів у Вірджинії вже 66 років. Раніше цим займався його батько, але так погано як зараз не було ніколи, каже він:

Приблизно половина хімікатів та інших відходів, що потрапляють у затоку - результат сількогосподарської діяльності. Розуміючи свою залежність від чистої води, чимало фермерів із власної ініціативи роблять все можливе, аби не забруднювати річки. Люку Брубайкеру, власнику молочної ферми у Пенсильванії, для здорових корів потрібна чиста вода. Тож Люк висаджує трав`яні буфери навколо полів, де вирощує кормову кукурудзу та сою. Він також огороджує місцеві струмки, аби їх не забруднювало його стадо у 700 голів. Більше того, Люк вклав гроші у систему, що перетворює метановий газ із коров`ячих кізяків на електроенергію. Залишки цього процесу перероблюються на натуральні добрива та підстілку для корів. Фермер говорить:

«Ми вважаємо себе господарством, яке не забруднює навколишнє середовище - адже плануємо бути тут завжди».

І хоча сільське господарство відповідає за значну частину забруднення затоки, завдяки заходам самих фермерів, обсяг цього забруднення принаймні не зростає, чого не можна сказати про міста. Сноу Гіл - типове маленьке містечко на березі річки Покомок у штаті Меріленд. Інфраструктура міста настільки стара, каже мер Стівен Мет’юс, що не витримує навантаження під час великих дощів:

«Вся ця вода змішується із відходами міста, система переповнюється і ця маса набирає такої швидкості, що ми вимушені відкривати ворота і випускати все це у річку».

Така ж проблема і в іншій річці, що впадає в затоку Чесапік. Ед Мерріфілд, який спостерігає за ситуацією на річці Потомак, говорить:

«Ви не бачите безпосередньо відходи - лише те, що плаває на поверхні. Але ми проводимо аналізи води і її якість жахлива».

Чимало американців не підозрюють, що добрива, які вони використовують на галявині перед своїм будинком, машинне масло, чи відходи від домашніх тварин теж проблема, адже вони теж опиняються у затоці через систему каналізації чи струмки разом із дощовою водою.

У Вашингтоні, який розташований на річці Потомак, уряд міста запровадив програму, покликану виправити проблему. У рамках програми, мешканці столиці – такі як Леслі Бісенс –отримують невелику суму грошей на переробку свого саду. Леслі робить усе можливе, аби дощова вода, яка вбирає в себе увесь бруд міста, не потрапляла в каналізацію чи струмки, а очищалась проходячи через землю. Влада міста вважає, що такий підхід можна застосувати в усьому регіоні затоки Чесапік. Джордж Гокінс із Міністерства охорони довкілля вважає, що це гарна бізнес-модель, яка приносить користь довкіллю.

Однак, навіть якщо фермери, громадяни та влада на місцях робитимуть усе можливе, аби зупинити викиди відходів у водоймища, які впадають у затоку Чесапік, на її оздоровлення піде немало років.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG