Спеціальні потреби

У США все ще існує дискримінація жінок щодо зарплати


На засіданні одного з комітетів Палати представників Конгресу США була оприлюднена доповідь, яка засвідчила, що рівності у заробітній платі між чоловіками та жінками у Сполучених Штатах усе ще не досягнуто. Ця проблема обговорювалася напередодні винесення на розгляд у Сенаті законопроекту «Справедливість у зарплаті», який покладає на працедавця юридичну відповідальність за дискримінацію жінок.

Дослідження Офісу урядової звітності, що вивчало компенсацію за статевою ознакою серед менеджерів у 2007 році показало: жінки-менеджери заробляють 81 цент на кожний долар, що йде у кишеню менеджера-чоловіка. Жінки складають 40% менеджерів усіх рівнів, але лише 3% керівників корпорацій. Усі ці дані – незначне покращення, порівняно з ситуацією у 2000 році.

Говорить президент громадської організації «Каталіст» Ілен Ланґ:

«Жінки застрягли. Незважаючи на десятиліття зусиль створити рівні можливості для кар’єрного зросту, глибока нерівність все ще залишається».
Чому це так? У минулому популярним поясненням було те, що жінки є менш освіченими, ніж чоловіки. Але у 2009 році жінки отримали 58 відсотків бакалаврських і магістерських дипломів та уперше в історії США здобули більше докторських ступенів.

На цей аспект вказує конгресмен Каролін Малоні:

«Добра новина полягає у тому, що жінки здобувають освіту. Розрив в освіті між чоловіками та жінками закрився, але розрив у зарплаті все ще залишається».

Інші вважають, що на робочому місці все ще присутня дискримінація за статевою ознакою. Такої думки, серед іншого, президент Інституту родини та праці Елен Галінскі:

«Упередження щодо жінок базуються на застарілих ідеях з далекого минулого, із зовсім іншого типу економіки, іншого типу родини, якого вже не існує».

Психологи кажуть, що жінки – скромніші від чоловіків і не вміють так, як вони, вимагати в начальства підвищення зарплати. Те ж саме дослідження показало, що на своїй першій роботі жінки заробляють на 4,600 доларів на рік менше, ніж чоловіки з однаковою освітою. Канал ABC провів свій власний експеримент, учасники якого мали вести переговори щодо своєї зарплати.

Половина чоловіків запросила максимальну ставку. Але те ж саме зробила і третина жінок. До того ж нещодавнє дослідження показало, що незаміжні, бездітні жінки у віці між 22 та 30 роками, що живуть у великих містах, заробляють на 8% більше, ніж чоловіки в тій же категорії! А чорношкірі жінки та латиноамериканки заробляють майже удвічі більше, ніж чоловіки.

Але заміжні жінки з дітьми, показало дослідження, оприлюднене у Конгресі, зароблять 79% від зарплати татусів-менеджерів. Не виключено, що матері не поспішають рухатися кар’єрними сходами. Дванадцятигодинний робочий день та часті подорожі погано суміщаються з доглядом за дитиною.

Але Сполученим Штатам жінки, які працюють та добре заробляють, сьогодні потрібні як ніколи. Саме вони здебільшого працевлаштовані в тих секторах економіки, що найкраще встояли рецесію. На кожну жінку, що втратила роботу, три чоловіки стали безробітними. Саме вони приймають більшість рішень щодо покупок в родині. Також кілька досліджень показало, що ті компанії, де більше жінок, займають високі посади та є членами ради директорів, мають кращі показники, ніж ті, де домінують представники «сильної» статі. Одна з цих компанії – Кембел, що випускає консервовані супи. Вона нещодавно оголосила про призначення свого нового виконавчого директора – Деніс Моррісон.

«Наші продажі чудові», – каже вона.

Найуспішніші компанії Сполучених Штатів, такі як Intel PriceWaterhouseCooper чи IMB, зрозуміли, чого хоче жінка. Це – не лише рівна з чоловіком зарплата за рівноцінну працю. Це – і можливість вести більш збалансоване життя: збільшувати чи зменшувати своє робоче навантаження в залежності від віку дітей, працювати з дому чи мати поруч з офісом якісний дитячий садочок.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

XS
SM
MD
LG