Інваліди у США – від неповносправності до рівноправ`я

За підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі є 650 мільйонів людей з фізичною чи ментальною інвалідністю. Ці люди нерідко живуть в бідності і їм часто відмовляють в основних правах на освіту, працевлаштування і медичну допомогу. У США нараховується 50 мільйонів інвалідів. 20 років тому Конгрес прийняв закон про недопущення дискримінації неповносправних.

Джиммі Курану - 21 рік. Він вивчає в коледжі економіку і фінанси, а на час літніх канікул є практикантом в офісі члена Палати представників Конгресу Кеті Мекморис-Роджерс.

Джиммі народився із спинально-м’язовою атрофією. Але він не вважає себе інвалідом.

«Якщо я обмежу себе лише до людей з інвалідністю, інші не знатимуть, на що ми спроможні і чому та чим відрізняємось – або що ми зовсім не є іншими», - каже стажист Конгресу.

Джиммі мав лише один рік, коли у 1990 році у США підписано Акт щодо захисту прав неповносправних. Джиммі каже, що Закон про інвалідів (ADA), як його називають, змінив його життя на краще:

«Коли я чую про старших людей, які виростали з інвалідностями, і про те, як все було колись - то я радію, що народився в час, коли інваліди отримали рівні з іншими права і можливості».

П`ятдесят років тому американці-інваліди спостерігали за тим, як афро-американці вийшли на вулиці, щоби висловити протест проти сегрегації у голосуванні, житлі, освіті і працевлаштуванні. В своїй власній боротьбі за рівні права інваліди взяли приклад з руху чорношкірого населення Америки за рівні громадянські права.

Сьогодні закон вимагає забезпечувати інвалідів якомога більшими можливостями в наданні їм нормальних умов. В широкому трактуванні це означає рівність можливостей в участі в громадському житті, незалежному існуванні і економічній самодостатності. Сюди також включається доступ до тротуарів і громадського транспорту, ширина дверей і з’їзди зі сходів, як також написи шрифтом Брайля для незрячих.

Все ж навіть після стількох років після прийняття закону далеко не всі проблеми розв’язано. Як відзначає Американська асоціація інвалідів, зумовлена законом рівність при працевлаштуванні далеко не завжди дотримується. Голова асоціації Енді Імперато вказує, як мало змінилось за останні два десятиліття для людей із вадами при пошуках роботи:

«В процентному відношенні не помітно зросту працевлаштування людей із значними вадами. Якщо виходити з широкого означення інвалідності, то працевлаштована лише приблизно половина людей з будь-якими вадами. Думаю, що, як суспільство, ми могли б робити більше».

Джиммі Куран дивиться на це питання під іншим кутом. Він переконаний, що багато інвалідів просто не мають досить сміливості, щоби змагатись за місця праці.

«Думаю, що багато фізичних обмежень, гальмуючих колись інвалідів, тепер просто перестали бути підставою для пояснень, чому людина не може робити того, що вона хоче», - каже Джиммі.

Інвалідам слід вповні використовувати освітні та профпідготочі програми, говорить Джиммі Куран. Він наполягає, що Акт щодо американців-інвалідів вже відкрив ці двері, і тепер все залежить від кожного з них зокрема, як його слід використати.