Стінка на стінку. Як виглядає, саме у такому форматі Верховна Рада працюватиме у вівторок.
На порядку денному – затвердження харківських угод, і свою готовність до силового протистояння уже висловили депутати обох протиборчих таборів. Опозиційна меншість заявляє, що зробить усе можливе, щоб не допустити ратифікації пакту Януковича-Медведєва. Опозиціонери обіцяють блокування трибуни всередині залу і протести за його стінами. «Якщо слова не розуміють – доведеться вдатись до фізичної сили», -- пригорозив народний депутат від БЮТ Олег Ляшко на прес-конференції у понеділок. Втім, як він пообіцяв, першими бютівці у бійку не полізуть і битимуться тільки, якщо доведеться захищатися.
Своєю чергою, коаліційна більшість готує контрзаходи. Як запевнив лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, ці заходи вживатимуться як всередині зали Верховної Ради, так і за її межами і «будуть достатніми для того, щоб забезпечити роботу парламенту».
Масла у вогонь підлив приїзд до Київ Володимира Путіна. Російський прем`єр у понеділок приїздить в Україну коротко, на кілька годин, щоб уточнити підписані в Харкові домовленості. Програма робочого візиту передбачає зустріч з президентом Віктором Януковичем і прем`єром Миколою Азаровим. Чутки про те, нібито у Путіна запланована зустріч з очільницею опозиції Юлією Тимошенко, у самої Тимошенко категорично спростували. Речниця лідерки БЮТ назвала ці повідомлення «нісенітницею та провокацією».
Несприйняття угод про пролонгацію базування Чорноморського флоту в Криму зробило, здавалося б, неможливе. Українська опозиція почала об`єднуватись, щоб спільно виступити проти, як вони вважають, «здачі Януковичем національних інтересів».
Чи стануть харківські угоди тим вододілом, який об`єднає розсварених опозиціонерів? І чи зможе парламентська меншість перешкодити ратифікації угод, чи це залишиться порожньою погрозою? Своїми прогнозами з Голосом Америки поділилися науковий директор школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії професор Олексій Гарань, директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран і директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.
Олексій Гарань: Коаліції вдасться проштовхнути рішення, але це буде піррова перемога
«Регіонали показали, що вони теж можуть застосувати силу. Вони можуть влаштувати контрблокаду – стати навколо крісла спікера, перешкоджати опозиціонерам, можливо, навіть удатись до фізичної сили. Мені здається, що суть не в тому, чия візьме завтра у силовому протистоянні, а в тому, що процес ратифікації іде з порушеннями. Ось у чому головна заковика. Адже питання не було обговорено в комітетах, а це порушує українське законодавство. Очевидно, що на заваді беззаконню міг би стати Конституційний Суд – якби він не перетворився на інститут, сервільний до влади. Тому я думаю, що коаліції вдасться проштовхнути це рішення. Але це буде піррова перемога. Адже абсолютно зрозуміло, як все це робиться, і морально-політична перевага буде на боці опозиції. Опоненти влади зможуть отримати можливості для контргри в перспективі.
Що ж до того, чи об`єднають опозиціонерів харківські угоди – частково так, повністю ні. Вони сприятимуть об`єднанню. Бо треба об`єднуватися навколо якихось спільних цінностей. А це може бути захист демократії і суверенітет».
Сергій Таран: Харківські угоди можуть об`єднати опозицію, проте розколоти суспільство»
«Треба чітко розуміти, для чого опозиція проводить завтра свої акції протесту в стінах парламенту. Заблокувати ухвалення цієї угоди нереально. Адже зрозуміло: якщо є більшість у Верховній Раді, то перешкоджати їй тривалий час буде складно. Тому протести робляться для того, щоб публічно привернути увагу громадськості до цього питання. Важливо також не допустити одночасної ратифікації двома парламентами, що мало б великий політичний резонанс. І тому опозиція зробить усе можливе, щоб принаймні завтра заблокувати це ухвалення.
Звичайно, ця угода може бути ратифікована Верховною Радою і пізніше. Але те, що це буде відбуватися через шалений політичний опір і не буде зроблено одночасно в двох парламентах, значитиме багато що. Це підкреслить, наскільки ця угода суперечлива.
У коаліції завтра будуть усі можливості, насамперед силові, щоб протистояти зусиллям опозиції. Влада зробить усе можливе – адже Янукович дав зрозуміти, що для нього справа принципу ратифікація цих угод.
Але в результаті дій опозиції – незалежно від того, хто завтра виграє протистояння –буде досягнута важлива мета: міжнародна громадськість зрозуміє, що суспільство розколоте щодо цієї угоди, що в суспільстві не існує однозначного її схвалення. А це і є основною метою опозиції.
Що ж до перспектив об`єднання опозиційних сил – безумовно, харківські угоди стали вододілом, і ми вже бачимо дуже чіткі тенденції до об`єднання між політиками. На превеликий жаль, однак, ці угоди не посприяли об`єднанню суспільства. І паралельно з об`єднанням опозиції, паралельно з широким громадянським спротивом ми зможемо спостерігати достатньо серйозний розкол у суспільстві. Тому що очевидним є те, що в окремих регіонах України цю угоду будуть підтримувати».
Віктор Небоженко: Якщо затримають угоду бодай на день, це піде їм в залік
«Це не спортивний матч, і незалежно від того, з яким рахунком завершиться поєдинок, опозиція чинить правильно. Її завдання – продемонструвати свою волю і довести здатність до боротьби. Якщо навіть вони затримають ратифікацію угоди всього на один день, це піде їм у залік як політичний капітал. Тому що вони чітко покажуть, що виступають проти дій уряду. Я не думаю, що більше доби чи двох опозиція зможе протриматися. Знаючи, як професійно, на рівні спецоперацій, оформлюється голосування нинішньої коаліції, я думаю, що коаліціянти швидко впораються зі спротивом меншості. Ну не сьогодні, так завтра. Але не в цьому суть – головне, щоб опозиція не втратила до цього сюжету інтерес. Оце найважливіше. І щоб опозиція навчилась артикулювати свої вимоги. Не можна просто казати «ні». Потрібно шукати аргументи, які б пояснювали населенню, що, власне, сталося і які наслідки для простого громадянина – починаючи від захисту прав людини і закінчуючи збереженням незалежності.
Об`єднання опозиції – це буде тривати довго. Будуть виникати нові загони опозиції, нові люди, нові ідеї – приблизно як у 90-і роки. Тому що нинішня опозиція завжди працювала у форматі підготовки до виборчої кампанії, а не у форматі захисту національних інтересів. А тут мова йде не про вибори, а грубо кажучи, про захист суверенітету, національних інтересів. І практично вся опозиція до цього не готова».
Вибір читачів
1
