Спеціальні потреби

Нова загроза тваринам і людям – контамінанти у воді

  • Голос Америки

Багато пестицидів – і не лише мало вивчених, але й уже заборорених, часто опиняються у річках та водоймищах, де відтак поїдаються морськими тваринами, і зокрема рибами, які у свою чергу споживають самі люди. Таким, чином шкідливі речовини опиняються в організмі людини, і в деяких випадках тримаються там до 30 років.

В лабораторії на базі Університету Род-Айленду професор Рейнер Логман ретельно аналізує отримані зразки. Його увага прикута до хімічного вмісту річкового осаду, де живуть мікроскопічні організми, започатковуючи морський харчовий ланцюг. Він уже виявив там сотні чинників забруднення, включно з пестицидами, які були заборонені в Сполучених Штатах ще 40 років тому. Він каже:

«Вони зосереджуються на дні, але коли стаються шторм, вони піднімаються і потрапляють у воду, де ними може живитися риба».

Міністерство охорони навколишнього середовища США кілька років поспіль вимірює рівень хімічних контамінантів у затоці, щоб визначити наскільки безпечними для людей є споживання місцевої риби.

Рекомендації щодо споживання риби основані на рівні ризику захворювання на рак, але за умови щоденного її споживання. Логман каже, що процес очищення людського організму від токсин, які нагромадилися внаслідок споживання зараженої риби, триває до 30 років. Чи не найбільше дослідників непокоїть загроза споживання контамінантів протягом довгого періоду і передача токсинів від матері до дитини. Професор Логман пояснює:

«Ми знаходимо ці контамінанти практично всюди. Ми проводили дослідження в Атлантичному, Північному Льодовитому і Тихому океанах. Вони всюди».

В Університеті Род-Айленду приділяють багато уваги і наслідкам підвищення температури морської води.

Кандас Овіят досліджує Затоку Нараґансет понад 40 років, тому негайно помічає будь-які зміни. Наприклад вона вказує на те, що останнім часом кількість зливних дощів зросла на 80 відсотків. У результаті чого річки виходять з берегів і затоплюють великі райони, виводячи з ладу водоочисні станції. Як наслідок, стічні води разом з добривами та міськими відходами вливаються прямо в затоку:

«Плоска риба свого часу відкладала ікру взимку, тому що тоді не було хижаків. Одначе, коли води затоки потепліють, то ці хижаки активізуються та пожирають ікру і молодняк».

Одначе, дослідник Скот Ніксон іншої думки. Він вважає, що затока сьогодні в кращому стані, ніж вона була 50 років тому, коли в океан викидали метали, нафтові продукти та інші відходи. Але сьогодні є інші причини непокоїтися, додає він:

«На мій погляд, більшість екологів, мабуть, скажуть, що найбільш поширена, хронічна проблема – так це забруднення вод поживними речовинами, а конкретно азотом та фосфором, що є відходами від сільського господарства».

Професор Ніксон висловлює сподівання, що країни на шляху розвитку вчитимуться на помилках американців і припинять забруднення своїх прибережних районів.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG