Протягом багатьох десятиліть американське космічне агентство НАСА досліджує космос, відправляючи туди не лише людину, але й запускаючи орбітальні апарати, як наприклад «Марс-Одіссей» чи «Кассіні», які на даний час досліджують Сатурн. Обладнані потужними камерами ці зонди передають на Землю фотографії, з яких можна отримати дані про клімат і топографію інших планет.
В руках фотографа Майкла Бенсона ці фотографії стали мистецтвом. Його нова фотовиставка, що відкрилася у вашингтонському Музеї аеронавтики і космосу, налічує близько 150 таких знімків.
Деякі знімки можна впізнати відразу. Інші ж виглядають скоріше як збільшені під мікроскопом мікроорганізми, а не ландшафт далекої планети. Організатор виставки Майкл Бенсон каже, що ці фотографії збиралися протягом останнього півстоліття:
«Майже усі ці фотографії були зроблені космічними зондами з телескопами, які або пролітали недалеко від планет, або ж приземлялися на них. Тут є знімки як з орбітальних апаратів місяця, сфотографовані ще у 60-х роках минулого століття, так і сучасні кадри Сатурна і Марса».
Чимало з цих фотографій Бенсон ще кілька років тому опублікував у своїй книзі. Сам він бачить свою роль у тому, щоби все це зберігати. Наприклад, одне з фот – складене із 90 кадрів – було зняте Вояжером-1, який почав фотографувати Юпітер ще у 1979 році:
«Тут ми бачимо супутник Європа на фоні найбільшої планети у нашій сонячній системі – Юпітера. А це – велика червона пляма, яка є гігантським ураганом-циклоном величиною більше ніж дві земні кулі. Вона була відкрита більше 300 років тому».
Іо – ще однин супутник Юпітера. Його колір пояснюється великою концентрацією сірки в атмосфері. Бенсон пояснює, що на ньому постійно відбуваються вулканічні виверження, адже там близько 200 вулканів.
Однак найбільше знімків на виставці присвячені Марсу. На ньому дуже несприятлива для людини погода:
«Це велика пилова буря на Марсі. Він є єдиною планетою на якій, наскільки ми знаємо, вирують глобальні шторми», – каже Бенсон.
У колекцію ввійшли не лише фотографії далеких планет, але й знімки Землі з космосу. Він показує на одну із них, яка подобається йому найбільше, і каже:
«Тут ми бачимо, як пісок з пустелі Сахара задуває у Середземне море. Тут видно дим від палаючих лісів у південному районі Адріатичного моря, який задуває в Середземномор’я».
На думку Бенсона, його робота майже межує зі справжнім польотом у космос. І хоч дослідник ніколи не був на земній орбіті, через фотографії він максимально близько підійшов до своєї мрії. «Інколи я майже почувався членом однієї з цих космічних місій», – каже Бенсон.
Виставка триватиме протягом року.