Спеціальні потреби

Квантико - кузня офіцерів морської піхоти США


Американська військова база Квантико розташована у штаті Вірджинія, за годину їзди від Вашингтона. Це – єдине місце у Сполучених Штатах, де навчають офіцерів морської піхоти. Спеціальна підготовка триває шість місяців. Щорічно в ній беруть участь дві тисячі лейтенантів, хлопців та дівчат, у віці до 30 років. Щоправда, не кожний отримує диплом після закінчення програми. Близько 1% залишають тренування через травми, а поодиноким лейтенантам не вистачає стійкост і характеру.

Лілії Алексеєвій – 26 років. Вона іммігрувала до Сполучених Штатів з Росії разом з батьками, коли їй було 13. Родина поселилася у Каліфорнії біля великої військової бази. Ще підлітком Ліля захоплено спостерігала за навчаннями морських піхотинців. А пізніше вирішила стати морським піхотинцем. Спочатку батьки були проти. Але коли Ліля погрозила, що інакше піде працювати у поліцію в якомусь небезпечному районі, вони здалися. Вона говорить:

«Я дужа рада, що обрала цю професію. Думаю, що буду займатися цим наступні 20 років. Це буде моя кар’єра. Я отримую задоволення від того, що роблю».

Лілія – одна з кількох сотень молодих лейтенантів, які проходять підготовку на базі Квантико у штаті Вірджинія. Це – єдине місце у Сполучених Штатах, де офіцери морської піхоти здобувають практичні навички.

Керівник школи спеціальної підготовки полковник Джордж Сміт переконаний, що для справжнього морського піхотинця найголовніше – міцний характер:

«Саме характер виявляється у першу чергу, коли людина опиняється в екстремальній ситуації. Наші піхотинці воюють зараз в провінції Гільменд в Афганістані, на заході Іраку. За жодних обставин вони не повинні зраджувати своїм високим моральним принципам».

На базі Квантико морські піхотинці опиняються в умовах, максимально наближених до бойових, зокрема, до війни в Афганістані. На території бази побудовано афганське поселення, яке, за легендою, «зайняли бійці Талібану». Завдання морських піхотинців – «звільнити» поселення.

Ця битва, звичайно, гра. Тут стріляють холостими набоями. На дулі кожного автомата знаходиться спеціальний пристрій, який спрацьовує, коли офіцер натискає на курок. Спеціальні датчики на куленепробивних жилетах морських піхотинців та на будинках, які вони «штурмують», фіксують напрямки лазерних пострілів. Коли лазерний заряд потрапляє по морському піхотинцю, його зброя тимчасово виходить з ладу. Солдат вибуває з бою.

Приблизно за 200 метрів від умовної зони бойових дій знаходиться КПП. Тут група морських піхотинців вчиться перевіряти місцевих мешканців, роль яких грають справжні афганці – іммігранти. У війні, яку американці ведуть в Афганістані, важливо не лише знищити бойовиків, але і завоювати довіру місцевого населення.

Розповідає морський піхотинець Бобі Брук: «Ми привели його назад до машини, аби не виявляти неповаги до нього та його родини. Тобто таким чином два морські піхотинці не стоять поруч з його дружиною, коли його там немає. Отож, ми підвели його ближче до машини, аби він міг бачити свою дружину. Це для того, аби не образити його дружину чи родину».

Операція завершена, коли всі бойовики «вбиті» чи «взяті в полон». Після «бою», командири розбирають дії офіцерів. Морські піхотинці аналізують власні помилки. Цей аналіз у найближчому майбутньому може врятувати їм життя.

А щодо майбутнього, то Лілія Алексеєва каже: «Я поїду куди б мене не послали. Мені подобається подорожувати. Я хочу служити і на західному узбережжі, і в Японії, і на Гавайях. І, звичайно, я хочу поїхати в Афганістан, тому що там тепер відбувається найголовніше».

Вже незабаром Лілія Алексеєва та її колеги зможуть застосувати набуті тут навички у справжній зоні бойових дій.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG