Спеціальні потреби

Стрічка про Чорнобиль перемогла на кінофестивалі у США


Переможцем "Санденсу" стала документальна стрічка про Україну
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:45 0:00

Переможцем "Санденсу" стала документальна стрічка про Україну

Гучну перемогу на престижному кінофестивалі «Санденс» у Парк Сіті, штат Юта здобула документальна стрічка з новим поглядом на причини аварії на Чорнобильській атомній електростанції з красномовною назвою «Російський дятел». Фільм переміг у номінації «Найкращий закордонний документальний фільм». На кінофестивалі, який тривав з 22 січня до 1 лютого, він представляв Велику Британію. Однак усі події картини розгортаються в Україні, і з Чорнобильської зони поступово перетікають на Євромайдан. Про стрічку, яка могла б стати гордістю України, удома зараз знають лише у вузьких колах. Адже там її ще не представили. З авторами та головним героєм фільму на кінофестивалі «Санденс» спілкувалася Тетяна Харченко.

Київський художник Федір Александрович – головний персонаж «Російського дятла». У фільмі він розслідує причини аварії на Чорнобильській атомній електростанції. За його версією, аварія була спланованою, а наказ, що призвів до вибуху, надійшов від вищого керівництва Кремля з метою замаскувати провальне будівництво загоризонтного локатора «Дуга» поблизу АЕС. Цікаво, що головний герой фільму Федір переконав американського режисера Чеда Грасію, що його ідея варта зйомок, після того, як у самій Україні Держкіно відмовило художнику в підтримці. В результаті Грасія ідеєю перейнявся, а оператором документального фільму став товариш Федора – Артем Рижиков.

«Я працював над виставою у Києві, де Федір був нашим дизайнером. Кожного разу, коли в нас була перерва, він казав: ти маєш перевірити цього «Російського дятла». Я не уявляв, про що він взагалі говорить, адже моя російська мова не настільки вже й хороша. Я думав, що він хоче, щоб я сходив у зоопарк і подивився там на якусь пташку. Але потім я провів невелике дослідження і зрозумів, що «російським дятлом» називали сигнал, який використовували під час холодної війни», – каже режисер «Російського дятла» Чед Грасія.

На локатор, за версією Федора, кремлівське керівництво витратило удвічі більше, ніж на саму станцію. Але вже на початку 1986 року було зрозуміло – «Дуга» не запрацює. Вибух на Чорнобильській АЕС, численні смерті й розбиті долі – все це, переконаний Федір, було просто для порятунку кар’єру чиновника з Москви.

Поступово події фільму перетинаються з Евромайданом. Федір Александрович переконує: і вибух в Чорнобилі, і Євромайдан, і війна – все це уламки радянської влади, яка досі не хоче відпускати Україну.

«Я вважаю, що просто винна система. І якщо люди з цієї системи ще перебувають при владі, їх потрібно усунути, щоб вони не займали постів, щоб не було ідеології. Потрібно усувати їх із постів. Не грати в гру, яку вони пропонують», – каже головний герой фільму Федір Александрович.

Американська публіка в захваті і від нього самого, і від фільму.

«Я думаю, такий фільм мав з’явитися багато років тому. Це фільм-відкриття для багатьох американців. Я чула дещо про Чоробиль, але ця стрічка дала мені абсолютно інакше бачення», – каже глядачка Керон Перуді.

«Я вивчала політичні системи посткомуністичних і комуністичних режимів. І під час занять наші американські професори показували нам російську точку зору. І дуже круто було почути голоси українців, які живуть в Україні й бачать усе це інакше. Я була дуже рада почути правду», – каже ще одна глядачка, Дженет Бевоне.

Окрім радості й сміху від ексцентричності головного героя, що подеколи межувала з відчайдушним божевіллям, стрічка викликала також сльози та співчуття. Після показів глядачі не тільки аплодували, а й пропонували гроші на АТО. А отже головної мети, яку ставили перед собою автори «Російського дятла», досягнено.

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях: «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар»; спеціальною кореспонденткою і текстовою редакторкою ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачкою та головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти – за першою – фольклористка й викладачка української мови та літератури. Диплом режисерки документального кіна отримала як стипендіатка програми Fulbright, в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях: RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» була від весни 2014 року до осені 2017 року. Працювала як відеооператорка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Арлінгтона, Нью-Джерсі та Лос-Анджелеса.       

XS
SM
MD
LG