Пам’ять про Голокост зберігають у Вашингтоні

Цими днями Меморіальний музей Голокосту, що у Вашингтоні, відзначив 20-ту річницю з часу заснування. На захід зібралося чимало тих, хто зумів пережити нелегкі часи. Втім, щороку їх приходить дедалі менше. Колишній президент США Білл Клінтон закликав музей зберегти пам’ять нацистського геноциду навіть тоді, коли не залишиться жодного очевидця тих часів.

Були часи, коли до них ставилися не як до людей. Але тут їх вітали як героїв. І це має велике значення для Тамари Вол, яка перших кілька років життя провела у концентраційному таборі:

«Я дуже рада і пишаюся тим, що зробили працівники музею. Я їм дуже вдячна за це».

Американський Музей пам’яті Голокосту був заснований у 1993-му. Його відкрили тодішній президент США Білл Клінтон та свідок геноциду, якому вдалося вижити, Елі Візел. Обидва у понеділок прийшли відзначити 20-ту річницю заснування музею. Візел згадав ті дні, коли він говорив президенту про музей:

«І я розповів вам про Югославію. Тоді я звідти тільки повернувся. Я сказав, що ми повинні зробити, щоби зберегти пам’ять про ті часи».

Президент згадав як Візел, разом з іншими євреями, вимагали припинити різню і убивства мусульман в Боснії і Косові. За словами Клінтона, Музей Голокосту є особливим і не схожий на інші пам’ятки у Вашингтоні:

«Меморіал Голокосту буде нашою совістю від нині і навіки».

Клінтон переконаний, що музей повинен дивитися у майбутнє і…

«…гарантувати, що коли вже майже не залишиться безпосередніх очевидців тих часів, записи, фотографії і історії ніколи не будуть забуті».

На річницю у музей прийшло більше 800 людей, які пережили Голокост, а також 130 американських ветеранів Другої світової війни. Втім, вже незабаром настане той день, коли музею доведеться розповідати історії про Голокост без очевидців тих подій.

Сьюзан Бакрак є куратором нової виставки щодо співпраці і співучасті в Голокості:

«Велика кількість людей думають, що це все справа рук Гітлера. А наша виставка демонструє, що нацистам завжди потрібні були помічники в усіх куточках Європи».

Майк Абрамовіч курує у музеї програму запобігання геноциду. За його словами, виставка також віддає шану людям інших національностей, які ризикували життям, рятуючи євреїв. Це – урок моралі:

«Тут відіграє значення факт, що кожна особистість має схильність робити добре чи погане, стояти осторонь подій чи, навпаки, рятувати».

Ветеран Другої світової війни Альфред Генік розуміє, чому молоді потрібно нагадувати про ті часи:

«Я пам’ятаю як був школярем у 1930-их роках. Нам розповідали про Першу світову війну. І хоча ці події відбувалися всього якихось 15 років тому, для мене це виглядало як далека історія».

За його словами, якраз для цього і потрібен музей – щоби людство ніколи не забувало про Голокост.