Спеціальні потреби

Волонтери допомагають ветеранам АТО долати посттравматичний синдром


Повернення з війни. Спершу усмішки й квіти, далі депресія, проблеми з роботою, непорозуміння з близькими. Труднощі вростання у мирне життя після травматичного досвіду війни відомі усім ветеранам. Волонтерські організації в Україні застосовують досвід західних країн у роботі з ветеранами АТО.

Побратими кличуть його «Борода». У свої 23 роки він ветеран. Воював у полку «Азов», пройшов Іловайськ і Дебальцеве.

«Розумієте, на війні людина як оголений нерв», - говорить Олексій Олексюк.

Із рідного Лутугиного, що під Луганськом, він пішов на війну добровольцем. А коли півроку тому демобілізувався, виявилось, що вписатись назад у мирне життя складно, а близькі люди тебе не розуміють.

«Особисто мені сім’я не ставила якихось неадекватних питань, а от друзі ставили: чи ти вбивав? а коли це все закінчиться? Мені як українському добровольцю не подобається це запитання, тому що правильне запитання – коли перемога?», - ділиться ветеран АТО.

Війна не відпускає фронтовиків і після повернення додому. Когось переслідують нічні жахи. Хтось впадає у депресію, бо мирне життя не таке, яким бачилось з окопів. А хтось може впасти, обхопивши голову руками, коли за спиною грюкнуть двері.

Посттравматичний синдром. Про це заговорили недавно, відколи українські захисники почали повертатися з війни. Проблема, тією чи іншою мірою, наздоганяє усіх. І ранить тим дошкульніше, що не заведено зізнаватись. Вони не довіряють кімнатним психологам і готові говорити лише з такими ж, як самі. Побратимами – в кого за плечима є досвід війни і хто знає, що їм випало пережити.

«Мені це допомогло. Це дало мені поштовх, сили і натхнення допомагати таким же товаришам, як я. Не тому, що я психолог, а тому, що я ветеран», - розповів військовий психолог, ветеран АТО Андрій Козінчук.

Групи ветеранів з’їжджаються сюди у санаторій під Києвом, аби тиждень пожити і поспілкуватись – один з одним і з професіоналами, яким вони можуть довіряти. Адже тут з демобілізованими працюють тренери, які самі побували в АТО і яким довелося переборювати свою власну повоєнну травму.

Головне знання, яке дає їм тренінг – що ти не один зі своєю проблемою. І що твої флешбеки, напади тривоги, часом агресивна реакція – це нормально і це буває в усіх, хто щойно повернувся з війни.

Програму зініціювала активістка Майдану. Вона сама пережила посттравматичний стрес, втративши на Революції гідності близьку людину.

«І я тоді зрозуміла, що те, через що я проходила після Майдану, їх чекатиме після війни. І що це повернення так само буде дуже складним», - сказала співорганізатор ГО «Побратими» Івона Костина.

Волонтери організації працюють не лише з демобілізованими. Їздять на передову – готувати солдатів до майбутнього повернення в соціум.

Психологічна реабілітація ветеранів за принципом «рівний – рівному» діє в усьому світі. Запровадити її в Україні допомогли експерти з Данії та Сполучених Штатів.

«Найкраще це система «рівний – рівному». Коли люди з подібним досвідом збираються в групи і підтримують одне одного, маючи достатній інструмент для цього. Тому що можна зібратися в групу, сісти, випити і розійтися по домах, але це не дасть ніякого результату...»

Тут на тренінгах вони знаходять нових друзів, які їх розуміють. Яким можна подзвонити, коли пережитий травматичний досвід знов нагадає про себе. Вони більше не почуваються самотніми. позбавляються похмурих думок і будують нові плани. І навіть ті із них, хто спершу був налаштований скептично, під кінець міняють свою думку.

«Мені особисто це допомогло, мене це заземлило, і я маю натхнення після цих тренінгів жити», - поділився досвідом Олексій Олексюк.

Дивіться також: Ось чому експерти вважають, що Захід добре відповів Росії на агресію проти України. Відео

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG