Спеціальні потреби

Українець Ілля Волох – «обличчя російської мафії Голлівуда»


Уродженець Києва Ілля Волох – професійний актор Голлівуда. Можливо, його ім’я не відоме широкому загалу, але обличчя напевно здасться знайомим. Ілля зіграв у понад ста американських фільмах та телевізійних серіалах. З Іллею Волохом знімальна команда «Голосу Америки» зустрілася у Пітсбургу, штат Пенсільванія, де він знімався у кіно «Викрадення», що має вийти на екрани кінотеатрів світу наступного року. З актором розмовляла Тетяна Ворожко.

ТВ: Як Ви почали займатися акторством?

ІВ: Коли я виростав, кар’єри актора у моїх планах не було. Ще у 13-14 років я дуже серйозно займався спортом – академічною греблею. Виступав на Спартакіаді школярів, на Чемпіонаті спорту серед юніорів. А у 18 років брав участь у Чемпіонаті світу в Італії. Ми зайняли третє місце, виконали норматив майстрів спорту. З цим нас взяли до Інституту фізкультури. Отже моя кар’єра складалася у спорті – все йшло по проторованому шляху. Мене все влаштовувало. А потім після другого курсу пішов служити до армії, де так само був у спортивній роті. Тоді ми давали непогані результати. Але, повернувшись з армії, в мені щось змінилося, відбулися якісь внутрішні зрушення. Я вже не бачив себе у кар’єрі тренера. Може, щось по спадковості сказалося – мів дід співав в опереті. І тоді я почав займатися в гуртку самодіяльності, у Києві на Сирці. Керівник театральної студії мені порадив вступати до театрального інституту. І через рік я вступав до МХАТУ в Москві, на курс Олександра Калягіна. Ось це змінило повністю мою подальшу долю.

ТВ: Напевно, цей поворот долі мав здивувати усіх ваших рідних та знайомих, які звикли бачити у Вас спортсмена.

ІВ: Безперечно. Усі були здивовані, навіть я сам. До того ж я був досить тихим хлопцем, сором’язливим. Але вже на 2-3-му курсі я почав серйозно розвиватися. І на четвертому курсі мене запросили працювати зразу в чотири театри після закінчення. Запрошували до таких режисерів як Єфремов та Райкін.

А ще на третьому курсі мене запросили до участі у фільмі «Біла раса», про армію. До речі, мене порекомендували режисеру Володя Машков і Женя Миронов, які у цьому фільмі знімалися. Але мене наш керівник Одександр Калягін не відпустив. Може, якщо б я у цьому фільмі знявся, то до США вже б і не поїхав.

ТВ: То яким же чином Ви опинилися у США?


ІВ: На четвертому курсі наша група поїхала у США за студентським обміном із Інститутом Північної Кароліни у Вінстон-Сейлемі. Там ми грали спектаклі змішаними групами, було дуже цікаво. Там я зустрів свою майбутню дружину, американку. Вона мене і перевезла до США, але ми з часом розлучилися.

ТВ: Гадаю, що у США було не так просто знайти роботу актора. Чи не шкодували про свій переїзд після таких перспектив у Росії?

ІВ: Це було дуже непросте рішення. Ну Америка мене завжди манила, Голлівуд. Ми переїхали до Лос-Анджелеса. Спочатку було важко. Я і англійської мови не знав. У школі вчив французьку, якою ми з дружиною і спілкувалися. Перші три місяці я не працював – вчив мову. А як тільки почав засвоювати англійську, пішов шукати роботу. Спочатку працював в такій маленькій крамничці, де різав бутерброди. В іншому місці курчат перевертав по 10 годин. А потім влаштувався, що мені тоді здавалося подарунком з небес, – на цвинтарі. Перевозив квіти, гроби підвозив до могили. Потім почав продавати ділянки під могили на тому ж кладовищі. Це було більш фінансово ризиковано, бо працював за комісійні, але мені це дало час, щоб знайти агента і почати ходити на проби. Це був такий гарний період: сидів на свіжому повітрі, займався англійською, пробувався на ролі. І ось через три роки після приїзду до Лос-Анджелеса зіграв у першому епізоді – музиканта у комедійному фільмі.

ТВ: Чи відбулася якась вирішальна подія, яка Вам допомогла пробитися у Голлівуд?

ІВ: Ні. Там все усталено і працює за єдиною схемою. Ти маєш агента, він тобі знаходить проби. Ти йдеш, готуєш матеріал. Там присутній директор з кастингу, інколи – директор фільму. Інколи беруть відразу, іншим разом викликають повторно. Цей процес однаковий для всіх – від найменших епізодів до головних ролей.

ТВ: І як довго Ви ходили на проби, поки отримали першу роль?

ІВ: Не скажу, що дуже багато. Всі тут у Голлівуді підпадають під певні категорії - типажі. Я належу до категорії іноземців зі Східної Європи. Конкуренція велика скрізь, але в моїй категорії і акторів менше, але і ролей менше. Актори-американці у більш поширених типажах частіше ходять на проби.

Вже через кілька років після першої ролі я почав зніматися у фільмах та серіалах практично на постійній основі. Я відношу себе до професійних акторів середньої категорії. Це – кістяк фільмів. Наприклад, якщо брати 100-120 тисяч чи навіть більше акторів, які є членами акторської профспілки, то з цієї кількості тільки 3-5% заробляють на життя акторством. До цих 3-5% входять я і, наприклад, Том Круз.

ТВ: І як платять у Голлівуді? Про величезні гонорари зірок першої величини ми всі знаємо, а як живе «середній клас»?

ІВ: Якщо ти член профспілки, а більшість акторів ними є, то ти не можеш отримувати менше, ніж ставка, визначена профспілкою. Профспілка – дуже важлива ланка у нашому бізнесі. Окрім зарплати вони слідкують за тим, щоб права акторів не порушувалися. Наприклад, між кінцем однієї зйомки, де ти задіяний, і наступною має бути не менше 10 годин. Якщо ж менше, то на студію накладається штраф. Якщо актора не відпускають на обідню перерву, то також – штраф. Понаднормові мають виплачуватися, за чим також слідкує профспілка. Окрім цього, коли фільм виходить в кінотеатри чи в ефір, то всі учасники проекту отримують відсотки. Мені приходять перерахунки за фільми, в яких я знімався 15 років тому. Звичайно, вони вже зовсім не великі.

ТВ: Гра у якому фільмі Вам найбільше запам’яталася?

ІВ:
Це, напевно, одна з моїх робіт ранніх робіт – «Смертельний вояж» («Deadly Voyage»), який був знятий у 1995-му році. Фільм базується на реальній історії – про українських моряках, які поверталися з Гани, і побачили, що в трюмі їхнього корабля сховалися африканські нелегали. Зйомки проходили частково в Африці, частково – в Англії. І роль була цікава – український моряк. Він теж – негативний персонаж, але не одноплановий, у нього була собака і він був до неї прив’язаний.

Чимало цікавих робіт було в телевізійних серіалах. Як правило, так звані guest star – найцікавіші персонажі. Ці ролі – на всю серію, чи епізод. Усі інші герої серіалів вже передбачувані, а guest star – це щось оригінальне. Таким епізодом була роль російського президента у серіалі «Головнокомандувач». Було цікаво, що вони мене зробили схожим на тодішнього президента України – Віктора Ющенка, який був тоді популярними. Така ж зачіска. Це була гарна роль на весь епізод із Джіною Дейвис.

ТВ: Але, наскільки я зрозуміла, найчастіші Ви граєте російську чи іншу мафію з країн колишнього Радянського Союзу чи Східної Європи…

ІВ:
Звичайно, російська мафія – велика частина персонажів, яких я граю. Це особливо було популярним у 90-х. Голлівуд створює негативних героїв. Ти ж не можеш диктувати умови індустрії Голлівуда. Твоя задача своїм талантом зробити цю роль цікавішою, багатограннішою - настільки, наскільки ти здатний це зробити, а не прямолінійною. Коли сценаристи пишуть роль, вони і самі інколи не знають, як воно має виглядати.ють головну ідею, а завдання актора зробити цю роль яскравішою. Якщо це співпадає, то виходить живої персонаж, позитивний чи негативний. Не просто – ланцюги, пальці «веєром», а показати відтінки.

Окрім бандитів, я також грав солдатів, таксистів, вчителя музики. Та і зараз тема російської мафії вже відживає. Ось у цьому фільмі «Викрадення» я граю агента сербської секретної служби. Хоча знову, звичайно, – негативний персонаж.

ТВ: Напевно, це можна частково пояснити Вашою спортивною підготовкою. Чи допомагає заняття греблею під час зйомок?

ІВ:
Спортивні навички більше стаються у пригоді в житті загалом. Гребля – вид спорту, який розвиває ь. Загартовує для життя загалом. Спорт змінив підхід до життя, навчив боротися з труднощами, не зупинятися. Це ж важкий вид спорту – непогода, сніг, холод, а ти по 2-4 години гребеш, мозолі натираєш.

ТВ: А яке враження справляють Голлівудські зірки у близькому спілкуванні?

ІВ:
Я, до речі, сьогодні про це говорив зі шведським актором Майклом Ніквістом. Він здивований цією голлівудською кастовістю. На зйомках можна ввічливо обмінятися якимось приємними словами з зірками, але кожен обертається у своєму колі на кожному рівні.

Зірки першої величини оточені асистентами і охоронцями. Коли Індіану Джонса знімали – щось неймовірне відбувалося. Спілберга оточило море охоронців, підійти було не можливо. Навіть не дозволялося проносити телефони на знімальний майданчик – боялися, що можуть сфотографувати. У фільмі, де я зараз знімаюсь, у головній ролі – Тейлор Латнер, що грав у «Сутінках». З ним скрізь ходять охоронці. Важко говорити про якісь близькі знайомства. Але не самі актори створюють цю атмосферу. Цей бізнес зав’язаний на великих грошах. Усі знають, що можна, а що – ні. Все відчутно само-собою. І під час зйомок тим, хто грає у масовці, навіть кажуть, щоб вони не контактували з акторами.

На мене дуже приємне враження справила Сігурні Вівер. Вона теж у цьому фільмі знімається. Ми цілий день знімали у лікарні, розговорилися. Вона живе у Нью-Йорку, розповіла про свій театр. Потоваришували з Альфредом Маліною, може пам’ятаєте його з фільму «Фріда», де він грав Дієго Рів`єру? Дуже цікава людина.

Пам’ятаю, коли грав у четвертому фільмі про пригоди Індіани Джонса з Гарісоном Фордом, то я з ним ще раніше працював у фільмі «Літак президента». То я його питаю: «Пане Форд, Ви мене пам’ятаєте». А він: «А, Ілля, але ж я тебе вбив». «Так, – кажу, – Ви всіх вбили».

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG