Цими днями у Вашингтоні вшановано групу з більше ста американських ветеранів, які в часи Другої світової війни визволяли нацистські табори смерті.
Церемонія відбулась в будинку Конгресу. Ветеранів вітав головнокомандувач сил США генерал Дейвид Петреус:
«Як ніколи не будуть забуті жахіття таборів смерті, так і не забудеться ваша мужність, самовідданість і співчутливість».
Цих ветеранів називають визволителями. Вони чи не найпершими стали свідками одних з найбільших жахіть двадцятого сторіччя – концтаборів, в яких систематично знищувались мільйони євреїв. Багато документів про це зберігається у вашингтонському музеї Голокосту, де ветерани побували перед церемонією в Конгресі.
«Ми наткнулись на щось, де повно людей...хворих, вмираючих, виснажених», сказав Джордж Шерман.
Шерману зараз 84. В роки війни він був молодим солдатом в складі Одинадцятої моторизованої дивізії. В травні сорок п’ятого року дивізія вирушила з австрійського Лінзу на схід.
Джордж Шерман розповідає:
«Через кілометр-два ми відчули надзвичайно різкий сильний запах, який не могли розпізнати».
Розвідувальний загін, в складі якого був Шерман, пішов на запах і їм відкрилось те, що можна було побачити в багатьох частинах контрольованої нацистами Європи - повсюди були в’язні:
«Але за воротами були складені стосами тіла, а з бараків почали виходити люди в кошмарному стані, практично скелети, в накинутому на себе лахмітті».
В концтаборі Маутгаузен солдатів дивізії вітали як героїв. До музею Джорджа супроводжувала його дружина Марша. Вона сказала, що це викликало спогади, про які її чоловік ніколи не говорить, але цим разом він таки глянув у минуле:
«Пічки ще були гарячі, тому що німці дуже методичні. До останньої миті. Здавалося б, вони б намагались втекти. Але ні – до останньої хвилини вони старались вбити якомога більше людей».
Шермана обурюють спроби заперечити Голокост:
«Як можна, маючи всі ці документи і свідчення, заперечувати це – це неймовірно»!
Музей Голокосту зберігає документи про геноцид і свідчення про це очевидців. Одним з них є Стів Беррі, якому тепер 85 років. Він був у заповненому в’язнями потязі, коли побачив визволителів-американців:
«Слова, щоби передати мої почуття, ще не винайшли»!
В момент зустрічі він сказав, що завдячує визволителям своїм життям. Але американський солдат не погодився:
«Він сказав: ти нічим мені не завдячуєш! Цілий світ винен тобі, бо те, що від тебе забрали, вже ніколи не повернути»!
На спеціальній церемонії в Конгресі ветерани були нагороджені пам’ятними медалями.
