Спеціальні потреби

Актуально

Кремль і його репрезентанти тягнуть Україну в «Тайожний союз» – експерт

Гості «Вашої Свободи»: Сергій Бондарчук, громадський і політичний діяч; Остап Кривдик, політолог.
Гості «Вашої Свободи»: Сергій Бондарчук, громадський і політичний діяч; Остап Кривдик, політолог.

Інна Кузнецова: Сьогодні екс-прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко запропонувала створити національний круглий стіл для виконання Україною критеріїв, необхідних для підписання угоди про асоціацію з ЄС. Про це Юлія Тимошенко написала у своїй статі під назвою «67 робочих днів», розміщеній на «Українській правді».

Там вона написала, що треба негайно створити нову організаційну структуру на кшталт круглого столу або асамблеї, яка буде активно й публічно діяти. Вона пропонує назвати цю структуру Національний круглий стіл «Порозуміння заради європейського майбутнього».

Так збіглось, що сьогодні ж в агентстві УНІАН відбулася презентація громадської ініціативи Національний круглий стіл «Порозуміння заради європейського майбутнього».

Наскільки синхронно все це відбувалося? Чи є щось спільне між двома круглими столами?

Пане Бондарчук, учора ми знали про те, що ви будете проводити презентацію цього круглого столу. Стаття, яка розміщена сьогодні на «Українській правді», датована 26 числом. Хто кого випередив? Чи це була підготована акція?



Сергій Бондарчук та Інна Кузнецова
Сергій Бондарчук: У тому питанні, яке стоїть у нашому державному питанні, а це підписання асоціації з ЄС, не може стояти питання: хто кого випередив? Тому питання, що саме дія відбувається. Це те, що цей круглий стіл починає діяти. Створена робоча група, і буде запланований певний графік роботи.

Можу сказати тільки те, що сьогодні 27 число. І так символічно сталося, що місяць тому Юлія Тимошенко виступила з ініціативою у відкритому листі «День Європи» про те, що нам необхідний загальнонаціональний діалог для того, щоб зробити унеможливленим відступ від європейської інтеграції.

Можу сказали про те, що ми почули це як громадяни, які розуміють необхідність у тому становищі, в якому перебуває політикум, саме такої громадської ініціативи і підтримки, і площадки, де політики перестали б грюкати своєю зброєю, змагатися один з одним, а все-таки порозумілися для того, щоб все ж таки 23 числа ми з радістю констатували, що ми виконали домашнє завдання.


Тому я вважаю, що це робота в унісон, ця робота підтверджує те, що (я ще раз хочу сказати) ініціатива Юлії Тимошенко і прагнення, і бачення багатьох громадян України працюють в одному напрямку. Ця ініціатива повинна стати нашою політичною реальністю. І ми будемо над цим працювати, на цей успіх.
– Наскільки ви впевнені в тому, наскільки можуть підтримати цю ініціативу?
Остап Кривдик та Інна Кузнецова
І влада, і опозиція загнали себе у глухі кути. Ми можемо взяти на себе відповідальність бути арбітрами
Остап Кривдик
Остап Кривдик: Ми реалісти. Тому ми не займалися б цим, якби це не було реально.

Звичайно ж, ми бачимо всі загрози цього процесу. І та сама Юлія Тимошенко, котра пропонує цей круглий стіл, фактично перебуває в ситуації, яка по-своєму унеможливлює підписання угоди про асоціацію. І, будучи реалістами, ми не є ні фанатами Тимошенко, ні фанатами влади, ми розуміємо, що такий переговорний процес є необхідним, по суті єдиноможливим.

Ми також розуміємо, що і влада, і опозиція загнали себе по-своєму у глухі кути. І самі вони з цих глухих кутів вийти не можуть. Оскільки ми, як ініціативна група, не маємо якихось там політичних амбіцій, ми вважаємо, що ми можемо взяти на себе відповідальність бути арбітрами.

– До того, як вийти на презентацію ідеї стосовно проведення національного круглого столу, чи зверталися ви з пропозиціями щодо спільних дій як до влади, так і до опозиції, до тих же фанатів Юлії Тимошенко чи до її прихильників?

Сергій Бондарчук: Для нас усіх стало очевидним, що політики зайшли у глухий кут. І більше того, вони зайшли у гулий кут стосовно себе, але й завели країну в цей глухий кут. Тому зараз звертатися чи отримувати дозвіл від опозиції чи від влади не має ніякого сенсу.

– Я говорила не про дозвіл. Все рівно політикам доведеться вирішувати ті складні питання, які стоять перед Україною на найближчих 67 днів.

Ми з вами, громадяни, є замовниками європейської інтеграції. Наша місія є миротворчою. Це національний шанс для нас усіх, зробити історичний крок у цьому році. Ми не можемо допустити, що це віддамо на відкуп політикам
Сергій Бондарчук
Сергій Бондарчук: З одного боку, є нібито консенсус європейського напрямку, а з іншого боку, ми відчуваємо, що коли президент закликає зібратися в Адміністрації Президента і поспілкуватися з керівниками фракцій, то деякі керівники фракцій не приходять на цю зустріч. Тобто ми розуміємо, що консенсусу не існує. З іншого боку, керівники фракцій запрошують президента якби на свою площадку для того, щоб мати з ним спілкування вже зі своєї позиції. Знову ми не бачимо консенсусу.

Але ми з вами, громадяни, є замовниками саме цієї європейської інтеграції. Ми змушені зробити площадку, де політики не відчували б себе ускладненими ситуаціями і в нейтральній ситуації. Наша місія є миротворчою. І наша місія – зробити все для того, щоб ми виконали завдання, яке стоїть перед країною на 22 листопада.

Тому ми відчуваємо необхідність цих «блакитних касок», які зараз потрібні в Україні для того, щоб примирити політиків заради цілі, яка стоїть зараз у нас. Тому що це національний шанс для нас усіх, зробити історичний крок у цьому році. І ми не можемо допустити того, що ми це віддамо на відкуп політикам. Ми не маємо на це права.

– Ціль амбітна, власне.

Запропоную послухати те, що сказав сьогодні під час презентації вашого круглого столу академік В’ячеслав Брюховецький.

В’ячеслав Брюховецький: Мудрі люди знаходили можливість здолати розбіжності заради вищої мети. Скажімо, той круглий стіл у Польщі, за який сіли здавалося б, непримиренні опоненти. Ну, і ми бачимо результати – успіхи Польщі у побудові європейської справді держави. Тому ініціатива такого круглого столу є надзвичайно актуальною.

Жодна політична партія не може виступити з ініціативою до іншої партії і сказати: давайте сядемо і обговоримо. Там зайшло вже так далеко у цій взаємоненависті, що треба якась інша сила. Це можливо сьогодні здійснити, якщо ми маємо відповідальних політиків, а не популістів.

– Власне, ми ж знаємо, що у нас багато популістів.

Тут бездіяльність веде до смерті. Якщо не підливати вазон, то квітна всихає. Завдання на найближчий час – укласти список справ, які необхідно зробити, щоб українська євроінтеграція в її етапі підписання асоціації відбулася
Остап Кривдик
Остап Кривдик: Євроінтеграція – це дуже конкретний процес з дуже конкретними термінами, з дуже конкретними темами і з дуже конкретним впливом на життя людей. Тут популізмом не обійдешся. Тут бездіяльність веде до смерті. Якщо не підливати вазон, то квітна всихає.

І в цій ситуації ми можемо дуже чітко виміряти і дуже чітко встановити, хто працює, а хто не працює, хто робить, хто не робить. Наше завдання на найближчий час – укласти список тих справ, які необхідно зробити для того, щоб українська євроінтеграція в її етапі підписання асоціації відбулася. Це наша найближча задача.

– А чи не запізно ви взялися укладати список? Адже цей список вже пропонував єврокомісар Фюле. Власне, з таким списком сьогодні виступила Юлія Тимошенко.

Ми ж не хочемо підписання папірця заради папірця. Ми хочемо євроінтеграції у справі
Остап Кривдик
Остап Кривдик: Більше того, фонд «Відродження» провів аналіз виконання списку Фюле.

Звичайно ж, ми не претендуємо на якусь унікальність і авторство того, що ми дамо виняткові пункти. Ці пункти є відомі. Процес їх виконання є відмоніторений. А наше завдання є зібрати всі інтелектуальні напрацювання, зібрати експертів, які знають, що відбувається, і звести їх за один круглий стіл з політиками. І експерти повинні сказати політикам: це є план, ви повинні його виконувати.

Дозвольте зауважу. Підписання угоди – це тільки початок. Ратифікація – наступний крок. Втілення, імплементація. Ми ж не хочемо підписання папірця заради папірця. Ми хочемо євроінтеграції у справі.

– А Ви впевнені у тому, що папірець буде підписаний?

Остап Кривдик: Звичайно ж, ні. Це, як спусковий курок. Без цього процесу не буде. Це не факт, що куля попаде в ціль (підписання угоди про асоціацію з ЄС – ред.). Але крок за кроком.

– Я хотіла б говорити про те, що треба зробити за ці 67 днів, а не потім. Тому що після цих 67 днів може не бути нічого, якщо нічого не буде зроблено.

Юлія Тимошенко говорить про 10 пунктів. 11-й – вона сама. Але вона просить на цей пункт не зважати.

Дуже важливо утворити мораторій на ті політичні кроки, які роз’єднують суспільство. Нам вкрай необхідно пройти тест на зрілість усіх політиків
Сергій Бондарчук
Сергій Бондарчук: Коли ми говоримо про те, чи не запізно, то ми пам’ятаємо, що до 15 травня завдання для політиків, а безпосередньо до влади, було те, щоб виконати ті проміжні пункти, завдання, які були поставлені ЄС. Ми побачили, що ці завдання не були виконані, і ми побачили взаємопоборювання між опозицією і владою. Тому ми зараз якраз і ініціювали, підтримали ініціативу, яка була 27 травня, цього кроку національного круглого столу для того, щоб відмовитися від цих хаотичних популістських заяв, а змусити політиків системно працювати кожного дня.

Тому що для нас в цей важкий час, для України, дуже важливо утворити такий мораторій на ті політичні кроки, які роз’єднують суспільство. Нам вкрай необхідно пройти цей вимір, такий тест на зрілість усіх політиків.

– Але це будуть красиві слова. Чи будуть за ними дії?

Я послухала виступ під час цієї презентації Андрія Левуса, який є представником «Євронаступу». І він говорить про те, що до серпня будуть підготовчі дії, з серпня до вересня – знов частина круглого столу, а потім, у вересні, мова піде про те, щоб готувати щось вже надалі.

Але це все знову ж таки щось таке, як «вилами по воді писане», а конкретний дій немає.

Сергій Бондарчук: Ви зараз від нас хочете почути конкретні дії, а ми тільки сьогодні презентували саме цю ініціативу разом з Юлією Тимошенко по кроках, які треба зробити. Давайте через деякий час ми зможемо провести нову зустріч, де Ви зможете вже сказати: а що ви вже зробили?

Тому що у нас є своє бачення певної роботи. Ми не збираємося відпочивати, тому що це не на часі. Ми розуміємо, що політики зараз, 7 числа, вже роз’їдуться спочатку в Крим, а потім у них вже літаки на свої відпочинки.

– Юлія Тимошенко пропонує не їхати політикам у відпустку.

Нас об’єднала загроза втратити європейську інтеграцію, бажання виконати завдання
Сергій Бондарчук
Сергій Бондарчук: Якраз ми зараз і побачимо, хто залишиться, і хто буде працювати. Тому для нас це також і наше завдання: і для громадської ініціативи,і для активних громадян, які небайдужі, саме цей круглий стіл. Тому що сьогодні зібралися абсолютні різні люди за цим початком круглого столу. Але нас об’єднала якраз, по-перше, це загроза втратити європейську інтеграцію, по-друге, це бажання виконати все-таки це завдання, яке стоїть перед нами.

– Ми маємо запитання з мережі «Фейсбук»: «Які критерії для Тимошенко? Тільки один – її визволення. Але цього ніхто не хоче: ні влада, ні опозиція. Угода вже обумовлена. Проти неї ніхто не проти. Але після її підписання втрачається черговий інструмент для тиску на владу. Але стає зовсім очевидно, що асоціація з ЄС пересічному українцеві нічого не додає. Влада і надалі буде тиснути, а опозиція… не хочу читати, що далі. Щодо круглого столу, то їх вже стільки було!».

Панове, як прокоментуєте?

Остап Кривдик: Звичайно ж, що були різні круглі столи. Були успішні столи, були неуспішні столи. Наше завдання – подивитися, які столи були успішні, а які неуспішні, зробити успішний стіл. Я думаю, що це можливо. Це велика частина технології.

Що я маю на увазі під технологією? Перше – це процедура, себто в яких умовах будуть учасники, як вони в цих умовах мають вийти на конкретний результат. Друге – це порядок денний, це чіткий перелік законопроектів, які мають стати законами, це чіткий перелік конкретних дій, які мають бути зроблені.

– Питання не в переліку, питання в тому, аби їх ухвалили.

Остап Кривдик: Але це питання успішності і неуспішності. Звичайно, що це питання підготовки. Звичайно, що це питання оцієї попередньої частини. Але це питання і публічної частини, де під телекамерами, де під прямою інтернет-трансляцією політики виконають свої передвиборчі (зауважу!) зобов’язання.

– Ми запитали на вулицях Києва у пересічних громадян про те, чи можуть громадські ініціативи привести політиків до порозуміння? Ось, що вони сказали:

Респондент: Це буде правильно. Громадські організації об’єктивно оцінюють обстановку. Це вплине. Хай би прислухалися у парламенті депутати.

Європейський напрямок – це вірний шлях обраний. Його багато підтримують також і регіонали.

Респондентка: В принципі можуть, бо людей більше, ніж політиків. Тільки, щоб був один організатор і зміг зібрати людей навколо себе. Якщо не будуть ганятися за наживою і за портфелями, а будуть біля народу, ближче.

Респондент (переклад): Частково. Але навряд чи все рівно. Тому що наші політики вже сформовані таким чином, що щось ззовні навряд чи на них може вплинути. На своїх інтересах зациклені, і народ їх, скажемо так, великою мірою не цікавить.

Респонденткка: Громадські ініціативи можуть, звичайно, привести. Але у політиків настільки більше грошей, що вони просто задавлять всі ці ініціативи. А з іншого боку, якщо ми не будемо нічого робити, то хто, як не ми?

Респондент: Цього дуже важко досягнути. Сьогоднішня влада не реагує ні на які звернення ніяких громадських організацій. Тим більше у нас суспільство не структуроване. Йому треба працювати над тим, щоб згуртувати спочатку громадські організації. І коли це вже буде потуга, тоді, можливо, сьогоднішня влада і буде звертати увагу. А так – безрезультатно!

– Це те, про що говорять люди на вулицях. Це підтримка або не підтримка?

Сергій Бондарчук: Я почув особисто підтримку і бажання людей, щоб саме такі дії відбувалися. Тому що історично ми можемо згадати 1990-і роки і круглі столи, які привели до того, що ми маємо суверенну державу. 2004 рік – це також національний круглий стіл, який дав можливість вийти з глухого політичного кута. І саме громадськість змусила політиків піти на ці кроки.

Тому я абсолютно вірю в успіх цієї справи, яка започаткована. Вона є вкрай необхідною. І ми зробимо все для того, щоб це відбулося. І я вважаю, що це абсолютно нормально.

Більше того, я хочу сказати, що під час сьогоднішньої презентації В’ячеслав Брюховецький сказав добрі слова, що за цим столом, за яким зібралися під час презентації, сидять успішні люд. Тобто кожен з людей, хто поставив свій підпис під цією ініціативою, відбувся і має певну свою біографію. Тому якраз, додаючи і розширюючи можливість долучення до цієї ініціативи іншим людям, а я вірю в те, що коло людей буде розширюватися, і саме своїми певними ресурсами доповнювати це дійство, ми отримаємо потужний, сильний важіль впливу і на політиків у тому числі.

Головне нам – це зробити таку процедуру, яка буде відповідати чесним, вільним порозумінням того, що тут відбувається якраз необхідність того порозуміння, про яке ми зараз говоримо, а не якийсь «мєждусобойчик». Це буде відразу відчутно і відразу зрозуміло. І наше завдання – якраз пропонувати таку процедуру.

– Коли Юлія Тимошенко писала про необхідність створення цього круглого столу, першим пунктом написала про те, що повноправними учасниками круглого столу мають стати особисто президент України, визначені ним посадові особи його адміністрації та уряду, голова Верховної Ради, лідери всіх парламентських фракцій і так далі.

Панове, чи вірите ви в те, що це реально?

Є дуже серйозні сили, які не хочуть української євроінтеграції, які робитимуть все, щоб це не відбулося
Остап Кривдик
Остап Кривдик: Оскільки і влада, і опозиція задекларували євроінтеграцію, оскільки і у владі, і в опозиції є ті, хто вірять і хочуть євроінтеграції, я думаю, що це цілком можливо.

Дуже важливо є розуміти, що є дуже серйозні сили, які не хочуть української євроінтеграції, які робитимуть все, щоб це не відбулося.

– Це хто?

Остап Кривдик: Я думаю, що в першу чергу, це Кремль і його репрезентанти в українській політиці, які розсіяні, мушу сказати, є по суті по всіх силах: як і опозиційних, так і провладних.

Як на мене, це буде великий лакмус, наскільки ці сили готові до процесу або не готові. Ті, хто торпедує процес круглого столу, на наше переконання, є ворогами євроінтеграції, якщо так можна сказати, а відтак працюють на інтереси Кремля, на те, щоб Україна залишалася, як мінімум, «сірою зоною», керованою дуже дивним режимом, в якій Росія може спокійно реалізовувати свої інтереси, як максимум, після неуспіху європейського проекту – членом «Тайожного союзу».

– Таки «Тайожного»?

Остап Кривдик: Ну, Митного союзу.

– Юлія Тимошенко говорила про необхідність, аби серцем цього круглого столу стали моральні авторитети нації. Одним з таких можна вважати В’ячеслава Брюховецького. Був заявлений до участі у презентованому вами круглому столі Ярослав Грицак. Однак він зараз перебуває у Польщі, наскільки я знаю, на конференції.

Кого ще будете залучати чи пропонувати? Адже була ініціатива «Першого грудня», яка складалася цілком з моральних авторитетів. І поки от результату не особливо видно.

Сергій Бондарчук: На запитання якраз по ініціативі «Першого грудня» гарну відповідь дав сам безпосередній ініціатор В’ячеслав Брюховецький під час презентації. Я не буду її повторювати. Люди зможуть про це прочитати і подивитися.

– Чому ж? Коротко можна.

Сергій Бондарчук: Він сказав, що люди виконали своє завдання, і завдання національного круглого столу є трошки ширшим, тому що тут не просто декларації…

Остап Кривдик: Навпаки, вужчим.

Сергій Бондарчук: Так. Це не просто декларації моральних певних принципів, а тут вже певна і робота клопітка кожного дня, де ми не можемо просити поважних людей кожного дня займатися цим. Але своїм словом, своїх авторитетом, своїм бачення долучитися до цього обов’язково і необхідно.

І якраз присутність цих людей, про яких Ви згадували, говорить про те, що ми об’єднуємо абсолютно різних людей. І ці двері відкриті. І люди будуть долучатися. Головне наше завдання – це те, що повинні збиратися люди, які розуміють головну нашу ціль – європейська інтеграція України.

– Очевидно, найбільшими вашими такими «просувальниками» мали би стати колишні міністри закордонних справ України. Чи зверталися вже до них?

Остап Кривдик: Оскільки ми тільки починаємо нашу роботу, то вже бачимо широке коло осіб, з якими ми будемо комунікувати. Я впевнений, що ці люди серйозно допоможуть нашому процесу, оскільки вони компетентні, оскільки вони займалися цим, оскільки вони закладали ці процесу, мабуть, ще десятиріччя тому.

Тому я вважаю, що так, що поруч з провідними експертами, які зараз займаються аналізом і просуванням європейської інтеграції, то це необхідні для нас люди. Більше того, що ці люди щиро вірять в євроінтеграцію.

– Яким чином Ви бачите цю комунікацію?

Остап Кривдик: Гаразд. Ми чітко бачимо, як структурно виглядає процес.

Є наглядова рада національного круглого столу, котра включає в себе моральних авторитетів, експертів, представників громадськості. Крім названих, це Віктор Мусіяка, колишній заступник голови Верховної Ради, авторитетний конституціоналіст, це Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда», це представники руху «Ми – європейці!» Євген Іхельзон, Петро Кошуков, це зокрема політолог, експерт корпорації «Гардарика» Костянтин Матвієнко, це Віктор Небоженко.

– Очевидно, можна буде перелік продовжувати.

Хотілося б, аби ця ініціатива, хай вона стане спільною ініціативою Юлії Тимошенко і вашої робочої групи, аби дійсно вона привела Україну до європейської інтеграції, до підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Передрук з "Радіо Свобода"

Всі новини дня

"Він добре поінформований, наскільки небезпечною є Росія" – політолог про новообраного президента Чехії

Новообраний президент Чехії Петр Павел

Новообраний президент Чехії Петр Павел в неділю поговорив телефоном із президентом України Володимиром Зеленським. На його думку, підтримка України не повинна слабшати, а Росії не можна дозволити виграти війну. "Шлях до гарантій більшої безпеки для всіх – знову набути нормального стану, відновити суверенну Україну", – заявив Павел в інтерв'ю чеському телеканалу CNN Prima News наступного дня після того, як були оприлюднені результати голосування.

Петр Павел – кадровий військовий, перший в історії Чехії та країн колишнього радянського блоку голова Військового комітету НАТО (у 2015–2018 роках). У другому турі президентських виборів він переміг, набравши понад 58 відсотків голосів. Його суперник, великий підприємець і минулого прем'єр-міністр країни Андрій Бабіш, набрав менше 42 відсотків голосів.

Павел після інавгурації змінить Мілоша Земана, який багато років вважався одним із найбільш проросійськи налаштованих глав країн Євросоюзу. Незважаючи на те, що після початку війни Росії проти України Земан різко погіршив свою оцінку дій Москви, під час нинішніх виборів він підтримав суперника Павела – Андрія Бабіша, який виступав за переговори з Росією та організацію в резиденції президента Чехії, Празькому граді, саміту, на якому б Київ та Москва могли домовитися про мир.

На думку Петра Павела, у майбутньому, коли ситуація в Росії дозволить це зробити, з Москвою необхідно буде встановити нормальні відносини та визначити параметри взаємної безпеки. Нинішню ситуацію в Росії обраний президент Чехії оцінює як нестабільну, звертаючи увагу на економічний стан, що погіршується. У російському суспільстві, як вважає Павел, збільшується розчарування щодо ходу війни та того, до чого вона зараз призвела, а також через те, яким чином режим спілкується зі своїм народом. "Росія згодом зрозуміє, що з цього положення вийти переможцем неможливо", – вважає Петр Павел. За його словами, російська армія не звикла програвати, а Москва все ще має більше ресурсів для війни, ніж Київ. "Дуже важливо, яким чином до цієї ситуації віднесеться світова спільнота і особливо Китай", який, на думку обраного президента, має великий вплив на можливе завершення нинішньої кризи. При цьому Павел зазначив, що економічні санкції знижують можливості Росії, у тому числі зменшують обсяги інвестицій у військовий комплекс і витрати на війну, а також унеможливлюють використання високих технологій на полі бою. "Необхідно пояснювати людям, що підтримка України є єдиним можливим шляхом, і що нам необхідно висловити солідарність, – заявив Петр Павел. – Той тип міжнародних відносин, на якому намагається наполягти Росія в Україні, не на користь Чеській Республіці, тому припустити, що не так далеко від чеських кордонів порушуються правила, неможливо".

Політолог Іван Преображенський розповідає, що зміниться у чеській політиці після перемоги Петра Павела на президентських виборах у Чехії:

– У цьому випадку ця перемога означає велику консолідацію, тому що прихід Андрія Бабіша на пост президента неминуче був би пов'язаний із його спробами гальмувати військову підтримку України. Як на рівні Чехії, так і на рівні Європейського союзу, а можливо, і на рівні НАТО. Ми пам'ятаємо, як свого часу позиції уряду Чехії та президента Мілоша Земана відрізнялися на міжнародній арені та створювали такі складнощі. Андрій Бабіш чітко артикулював, що він виступає проти військової підтримки Чехією України та за переговори з Росією. Петр Павел – людина, яка добре розуміє, як працюють інструменти НАТО, тому що він колишній штабний генерал НАТО. Швидше за все, це людина, яка на міжнародному рівні може брати участь та відіграти досить серйозну роль у координації допомоги Україні.

– Незважаючи на те, що йде війна та відносини Чехії та Росії вкрай холодні, не можу не запитати про те, що можна очікувати від Петра Павела щодо Росії?

– Петро Павло займає щодо Росії жорстку позицію. Неофіційно відомо, що одним із його радників є колишній посол Чехії в Росії Петр Коларж. Відповідно, він має бути досить добре поінформований про все, що пов'язане з Росією. Як колишній генерал НАТО він дуже добре знає про те, яку небезпеку становить Росія, і яку небезпеку вона створює зараз в Україні своєю агресією. Тому я думаю, що Петро Павло займатиме жорстку позицію щодо Кремля доти, доки при владі в Росії перебуває Володимир Путін та його оточення. Для нього, швидше за все, нічого не зміниться. Мало того, я думаю, що жодного покращення чесько-російських відносин у принципі не передбачається. Знову ж таки, доти, доки при владі перебуває Володимир Путін та його оточення. Бо навіть із Мілошем Земаном Кремль повністю розірвав якісь (назвемо їх неофіційними) стосунки після того, як Чехія вислала російських дипломатів у зв'язку з вибухами у Врбетицях, а Мілош Земан не зумів цьому перешкодити. Тобто тут двері зачинені з іншого боку. І навіть якби в Чехії відбулася якась політична революція, а чеський уряд змінився на людей, готових і охочих розмовляти з Москвою, цього не зробила б сама Москва.

– Що змінилося у чеському суспільстві? Адже ще нещодавно на посаді президента перебував схожий на Андрія Бабіша політик, Мілош Земан, погляди якого можна було назвати проросійськими. До цього президентом був Вацлав Клаус, який теж мав тісні відносини з Росією, видання його книги фінансував російський "Лукойл". Чому зараз виборці втекли від того порядку, який уособлювали Клаус, Земан, Бабіш?

– Тут слід зазначити, що Вацлав Клаус був останнім президентом, якого обирав парламент. Поки він був президентом, Клаус не вирізнявся проросійськими поглядами. Яскравішими і явнішими вони стали після того, як він пішов з посади президента. Щодо Мілоша Земана, то це перший всенародно обраний президент Чехії. І це, власне, і створило серйозну проблему та диспропорцію у політичній системі країни. Чехи не відразу це усвідомили, радісно використали можливість прямих виборів президента. У результаті Мілош Земан двічі вигравав на президентських виборах і довгий час був найпопулярнішим політиком країни. Але він використав свою популярність не на благо. Оскільки пост президента йому не давав жодних повноважень, він почав ламати конституційну систему Чехії. Персонально під себе. Це завдало великої політичної травми і конституційній системі Чехії, і чеському суспільству. За час президентства Мілоша Земана чеське суспільство поступово, на мою думку, усвідомило цю травму, усвідомило проблему і зрозуміло, що глава держави не повинен бути політиком, який працює виключно у своїх власних інтересах. Саме це спричинило серйозну зміну політичних настроїв у Чехії в рамках президентських виборів і визначило перемогу Петра Павела, який очевидно, як його звинувачував у цьому Андрій Бабіш, є президентом чинного уряду. Але він є ним у тому сенсі, що на відміну від Бабіша він готовий з ним тісно співпрацювати. Він не готовий перебільшувати свої повноваження, не готовий боротися з парламентом за владу. Тобто нинішнє голосування – це якесь одужання чеського суспільства, яке зробило помилку і тепер намагається її на політичному рівні виправити та повернути посаді президента ту роль, яка мала до цього, – вважає Іван Преображенський.

Петр Павел вже оголосив про те, що навесні, напередодні саміту НАТО у Вільнюсі, вирушить у робочу поїздку до України разом із президентом Словаччини Зузаною Чепутовою. Чепутова особисто привітала Павела з перемогою, приїхавши для цього до Праги.

Оглядач празького видання Ондржей Соукуп розповідає про суперників у другому турі президентських виборів у Чехії та про те, що визначило перемогу Петра Павела:

– Петр Павел – перший президентський кандидат за останні роки, який спирався на міський праволіберальний електорат і голоси цих виборців нарешті здобули перемогу. До цього перемагали кандидати-популісти. Павел зумів перемогти не лише завдяки своїм ліберальним поглядам, увазі до прав людини, завдяки всьому цьому гавелівському етосу, а й завдяки військовому бекґраунду. Крім цього, певну роль зіграв його імідж - він справляє враження спокійної, впевненої в собі людини. І це допомогло завоювати частину голосів тих виборців, котрі раніше голосували за Мілоша Земана. Крім цього, Андрію Бабішу не вдалося зробити ставку на негативну кампанію, на залякування війною.

– Мені здається, що війна відіграла певну роль. PR-стратеги Андрія Бабіша якраз думали, що це буде слабке місце Петра Павела, бо вони запустили перед другим туром виборів кампанію, сенс якої зводився до того, що ось він же військовий, він нас втягне у війну, якщо ти голосуєш за Павела, то готуйся до мобілізації, і так далі. Але це не спрацювало. Люди розуміють, що часи справді складні, але краще, якщо на чолі держави стоятиме людина, яка бодай розуміє, що таке війна, що таке армія, і може адекватно оцінювати ризики.

– Що зміниться у чеській політиці після того, як на посаду президента прийде Петр Павел?

– Загалом пост президента в Чехії – це, звичайно, не зовсім позиція монарха у Великій Британії, але все ж таки реальних виконавчих повноважень у президента відносно небагато. При цьому вже історично склалося, що президент задає тон, створює атмосферу, якщо хочете, у політичному житті країни. У цьому сенсі Петр Павел буде заспокійливим чинником, який просуватиме свою політику, своє бачення майбутнього.

– Не можу не спитати про суперника Петра Павела Андрія Бабіша. Він досить популярний політик на сході країни, де його сільськогосподарському концерну належить кілька фабрик, проте і там у багатьох моравських регіонах, наприклад, Бабіш програв Павелу, хоча перевага була дуже невеликою, голоси розділилися майже 50 на 50.

– Андрій Бабіш – політик такого типу, як, наприклад, італійський політик Сільвіо Берлусконі або навіть угорський політик Віктор Орбан. Тобто це людина, лояльне ядро виборців якої дорівнює приблизно 30 відсоткам. Проблема цього ядра виборців у тому, що вони є досить ізольованими. Потенціал отримати інші голоси є обмежений. Власне вже з осені минулого року соцопитування показували, що якщо Бабіш вийде у другий тур, то він програє практично будь-якому кандидатові з умовного ліберального табору. Так і вийшло. Він міг отримати голоси лише тих виборців, які раніше голосували за кандидатів-комуністів або ж за украй правих, націоналістів. Петр Павел міг отримати та отримав ті голоси, які були віддані за інших ліберальних кандидатів. Звідси й різниця в результаті, – каже Ондржей Соукуп.

Час грає проти України чи Росії? ЗСУ готуються до найінтенсивнішої фази війни

Українські військовики на Запоріжжі, 23 січня 2023. REUTERS/Stringer

ЗСУ готуються до нової найінтенсивнішої фази війни навесні, пише The Guardian. Росія невпинно нарощує свої сили, тоді як президент Володимир Путін переводить економіку на військові рейки, щоб виробляти нові танки та ракети, зазначає видання. Оглядачі відзначають дві перші фази війни - наступ з 24 лютого й спроба війни на виснаження із залученням в'язнів у поєднанні з масованими ракетними ударами по цивільній інфраструктурі України.

"Цей другий етап був майже такою ж повною поразкою, як і перший. Росія використала значну частину свого арсеналу крилатих ракет, і хоча українська енергомережа пошкоджена, світло все ще горить, а українська воля до боротьби не затьмарена", - пише The Guardian.

Незабаром розпочнеться третій етап - битва за вирішальну перевагу з використанням комбінованих озброєнь - механізованої піхоти, артилерії, авіації та, можливо, десантних сил. "Світ не бачив нічого подібного з часів ірано-іракської війни 1980-х років, тоді як Європа не спостерігала нічого подібного з часів Другої світової війни", вказує газета.

Війна на виснаження

Попри рішення рішуче збільшити військову допомогу Україні з боку союзників у деяких західних столицях зростає занепокоєння, що час може бути на боці Росії, пише The Wall Street Journal.

Торік після поразки початкового воєнного плану російського президента Володимира Путіна західні уряди сподівалися: що довше триватимуть бої, тим більша ймовірність того, що Україна переможе, а західні санкції ослаблять Росію і змусять відступити. Тепер, пише видання, із наближенням першої річниці початку повномасштабної війни Росії ця впевненість зникає. Натомість "офіційні особи в деяких країнах Заходу зараз побоюються, що Кремль, що готовий продовжувати кидати людей і техніку у бій, може взяти гору у тривалій війні на виснаження".

Росія планує розпочати новий наступ найближчими місяцями, залучивши краще навчених військовиків, готових до тяжких боїв, що засвідчили нещодавні успіхи Кремля поблизу Бахмута, зазначає WSJ.

"Наші розрахунки базувалися на тому факті, що Росія залишається величезною країною з набагато більшими ресурсами, коли справа доходить до солдатів і здатності виробляти зброю, яка не вимагає західних компонентів, - сказав міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс, один із головних прихильників посилення західних поставок зброї. - Що більше часу ми їм дамо, то більше людей... вони зможуть кинути на українців".

Навіть найуспішніший наступ чи Росії, чи України навесні навряд чи завершить війну. Українці занадто багато бачили намірів Росії чинити геноцид на окупованій території, щоб думати про капітуляцію, тоді як Путін зробив перемогу екзистенціальною справою свого режиму, пише The Guardian. Проте наступ і контрнаступ протягом найближчих кількох місяців можуть стати вирішальними у визначенні траєкторії продовження конфлікту. Успіх чи невдача Києва матимуть важливий вплив на стійкість тих, хто підтримує країну, продовжувати постачати сучасне озброєння, що є стратегічною перевагою Києва.

Як на хід війни вплинуть західні танки

Деякі оглядачі, зокрема колишній головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО Джеймс Ставрідіс вважають, що танки Abrams зі США, Leopard 2 з Німеччини та інших країн і Challenger 2 з Великобританії відіграватимуть ключову роль у підтримці оборони України. На його думку, передача танків знаменує собою "поворотний" момент у сухопутній війні.

А колишній командувач армією США в Європі Бен Годжес і колишній Верховний командувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Веслі Кларк погоджуються, що Україна навіть зможе звільнити Крим, хоча для цього ЗСУ потребують наступальної зброї, зокрема літаків-винищувачів.

Однак у питанні танків експерти вказують на те, що новий російський наступ може початись до того, як Київ отримає перші британські чи німецькі танки, адже на навчання українських військовиків та на доставку цієї техніки можуть піти місяці.

Нині до Великої Британії прибули українські танкісти для навчання роботі з Challenger 2, повідомило Міноборони Об'єднаного Королівства. Але відправлення Києву американських танків Abrams "забере багато місяців", заявив днями речник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі. Він не уточнив, чи Україна отримає заявлену техніку до кінця 2023 року, але тим часом, за його словами, до України прибуде партія німецьких танків Leopard.

Донеччина залишиться пріоритетом

Днями представник пресслужби Головного розвідувального управління Міноборони Андрій Юсов заявив, що Донеччина залишається для російських сил основним напрямком.

"Після чергових кадрових перестановок в окупаційній армії одне з ключових завдань для Герасимова від Путіна – повна окупація Донецької області до березня. Це означає, що Донецький напрямок і ситуація на сході буде і надалі залишатися найгарячішою. Решта – ми бачимо зараз загострення на Запорізькому напрямку, в інших точках, – цитує Юсова Радіо Свобода. - З пропагандистської точки зору від початку вторгнення «захист» Донбасу, цих квазіутворень «ЛНР», «ДНР» було одним з ключових мотивів путінської пропаганди".

Американський Інститут вивчення війни (ISW) днями повідомив, що Москва, можливо, готується до наступу на сході із залученням переважно регулярних сил. Але знання про надходження нових танків дасть українським командирам більше свободи у використанні своїх поточних запасів техніки, зазначає ISW.

Але, як пише CNN, хоча американські та німецькі танки можуть надходити до України протягом тривалого часу, вони допоможуть українській армії модернізуватись. "Ймовірно, Україна ще не скоро вступить до НАТО, але вона буде озброєна як країна НАТО", що може дозволити Україні швидше інтегруватись до західних систем логістики й технічного обслуговування.

"Україна не тільки матиме спроможність перемогти російську армію [..] але її збройні сили будуть стримуючим фактором для будь-яких подальших нападів переозброєної, реваншистської Росії в майбутньому. Це гарантуватиме безпеку України, а отже, і Європи протягом наступного десятиліття", написав Френк Ледвідж, військовий експерт з британського Університету Портсмута.

Крим може стати визначальним у війні РФ в Україні - екс-генерал США

Відпочивальники на пляжі на тлі пожежі на російській військовій авіабазі у Новофедорівці, АР Крим. 9 серпня 2022. REUTERS/Stringer

Крим може стати вирішальним майданчиком російської війни в Україні, адже Україна не погодиться на те, щоб Росія продовжила свою окупацію півострова, про це генерал-лейтенант у відставці та колишній командувач армією США в Європі Бен Ходжес заявив виданню Insider.

Екс-генерал переконує, що "в наступні кілька місяців Україна встановить умови для остаточного звільнення Криму", підкресливши, що Україна "ніколи не буде у безпеці чи захищеною або здатною відновити свою економіку, поки Росія утримує Крим".

Нещодавно інший американський генерал у відставці Веслі Кларк, колишній Верховний командувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, заявляв, що "питання Криму - центральне в цій війні". На його думку, звільнити Крим можливо, але для цього ЗСУ потребують наступальної зброї, зокрема літаків-винищувачів.

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Як писав Голос Америки у грудні, американські медіа повідомляли, що деяких посадовців у Вашингтоні стурбувало нещодавнє повідомлення представника адміністрації президента Джо Байдена членам Конгресу про те, Україна має військовий потенціал, щоб повернути Крим. За деякими повідомленнями, існують побоювання, що будь-який широкомасштабний наступ, який загрожує контролю Росії на півострові, може підштовхнути Володимира Путіна до застосування ядерної зброї.

При цьому генерал США у відставці Баррі Маккефрі сказав, що "Путін не потерпить втрати Криму": "Це місце, де розташований порт Чорноморського флоту Росії. Це буде зміною до стратегічного напрямку війни".

Тим часом влада незаконно анексованого Росією Криму розпочала будівництво інженерних укріплень на випадок бойових дій. Уздовж західного узбережжя півострова зводиться оборонна лінія, що складається з траншей, окопів, протитанкових пірамід та мінних полів.

Раніше секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов заявляв, що Росія не зможе утримати контроль над Кримським півостровом, не зважаючи на активну підготовку до відбиття українського контрнаступу. "Окопи їм точно не допоможуть. Крим буде повернутий, і повернутий обов'язково - у той спосіб, яким вирішить наше військово-політичне керівництво", - зазначив голова РНБО.

У день оголошення про надсилання Україні американських танків Abrams високопосадовці Білого дому наголосили, що Крим - це Україна. "Ми ніколи не визнавали незаконну анексію Криму Росією, але тільки українці вирішують, куди йти і як та де проводити операції у своїй країні, це їхні рішення", - наголосив представник Білого дому.

У Німеччині можуть почати виробляти HIMARS і наростити виготовлення боєприпасів

U.S. Army presents HIMARS in Tapa military base

Німецький виробник зброї Rheinmetall готовий значно збільшити виробництво танкових та артилерійських боєприпасів, щоб задовольнити значний попит в Україні та на Заході, і може розпочати виробництво реактивних систем залпового вогню HIMARS у Німеччині, заявив генеральний директор Армін Паппергер в інтерв'ю Reuters.

Rheinmetall виробляє низку оборонних продуктів, в тому числі 120-мм гармату для танка Leopard 2. "Ми можемо виробляти 240 тисяч танкових боєприпасів на рік, що більше, ніж потрібно всьому світу", - сказав Паппергер в інтерв'ю агенції. Він додав, що потужність виробництва 155-мм артилерійських снарядів може бути збільшена до 450-500 тисяч на рік, що зробить Rheinmetall найбільшим виробником обох видів боєприпасів.

Також Паппергер сказав, що нова виробнича лінія для боєприпасів середнього калібру, які використовуються, наприклад, для німецьких зенітних самохідних артилерійських установок Gepard в Україні, буде запущена до середини року. Як зазначає Reuters, Німеччина місяцями намагалася знайти нові боєприпаси для Gepard, які її власні військові зняли з озброєння в 2010 році.

Rheinmetall також веде переговори з Lockheed MartinLMT.N, американською компанією, яка виробляє реактивні системи залпового вогню HIMARS (High Mobility Artillery Rocket System), які активно використовуються українськими військами, сказав Паппергер: "На Мюнхенській конференції з безпеки [у середині лютого] ми прагнемо укласти угоду з Lockheed Martin про початок виробництва HIMARS (у Німеччині)".

"У нас є технологія для виробництва боєголовок, а також для ракетних двигунів, і у нас є вантажівки для встановлення пускових установок", - сказав Паппергер, додавши, що угода може призвести до інвестицій у кілька сотень мільйонів євро, з яких Rheinmetall профінансує основну частину.

У липні головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що стабілізувати ситуацію на фронті й утримувати оборонні рубежі й позиції вдалось, зокрема, завдяки вчасному прибуттю "М142 HIMARS, які завдають прицільних ударів по ворожим пунктам управління, складам зберігання боєприпасів та палива".

Днями керівництво оборонної промисловості Німеччини зустрічатиметься із новим міністром оборони Борисом Пісторіусом, який планує розпочати переговори про те, як пришвидшити закупівлю зброї та збільшити постачання боєприпасів у довгостроковій перспективі після того, як після регулярних передач зброї Україні запаси на німецьких складах значно виснажились.

Перед зустріччю Паппергер заявив, що Німеччина повинна збільшити свій оборонний бюджет: "100 мільярдів євро звучить як гігантська сума, але насправді нам знадобився б пакет у 300 мільярдів євро, щоб замовити все необхідне".

У статті використано матеріали Reuters

Передача танків Україні буде «поганим днем» для Путіна – генерал у відставці Ставрідіс

Колишній головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО Джеймс Ставрідіс заявив, що Захід надсилає танки Україні для надання додаткової допомоги у війні з Росією, що "створює реальні проблеми" для президента Росії Володимира Путіна.

Путін намагається налякати Захід коментарями Кремля про те, що рішення країн НАТО відправити танки в Україну посилює їхню «пряму участь» у конфлікті, сказав Ставрідіс в інтерв’ю радіостанції WABC 770, повідомляє видання The Hill.

Ставрідіс відкинув думку про те, що Захід загострив ситуацію, але додав, що танки Abrams зі США, Leopard 2 з Німеччини та інших країн і Challenger 2 з Великобританії відіграватимуть ключову роль у підтримці оборони України.

«Коли ви об’єднуєте ці три типи танків і завозите їхню реальну кількість в Україну, а я б оцінив, що їх буде принаймні 100, можливо, навіть 200, до середини весни, назвемо це кінцем березня, це створює реальну проблему для Путіна", - каже він.

«…українці можуть замаскувати цю броню і використовувати її, щоб пробити російську лінію, розділити їх, розірвати на частини, розірвати логістичний ланцюг», – зазначив він.

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Він також зауважив, що передача танків знаменує собою «поворотний» момент у сухопутній війні й буде «поганим днем» для Путіна щодо самого конфлікту та єдності Заходу.

«Це сильний політичний і дипломатичний сигнал, і, як я сказав раніше, це дуже важливий військовий крок для альянсу», — сказав Ставрідіс.

Поставка танків, яку Україні пообіцяли західні партнери, свідчить про те, що Захід вірить у перемогу України і готовий інвестувати в її безпеку багато років наперед, вважають американські експерти, які раніше прокоментували оголошене на минулому тижні рішення німецького уряду та адміністрації США про постачання танків Україні.

Експерт Атлантичної ради, колишній координатор політики санкцій в Держдепі США та посол у Польщі Деніел Фрід вважає, що рішення німецького уряду з постачання танків для війни з Росією означає системну зміну, новий підхід до Росії на Заході.

«Ця політика починається з підтримки України на полі бою та в майбутньому, а також усвідомлення Росії як супротивника, якого потрібно стримувати та послабляти, щоб він більше не міг починати війни або іншим чином здійснювати агресію», – каже Фрід, якого цитує сайт Атлантичної ради.

Директор Євразійського центру Атлантичної ради Джон Гербст говорить, що Росія намагається просуватися біля Бахмута та Соледара на сході України, а також розпочала «невеликі наступальні операції в Запорізькій області», тому «танки допоможуть Україні захистити позиції з меншими втратами в обох місцях».

Після того, як Німеччина оголосила про надання Україні танків «Леопард 2» і про дозвіл іншим країнам експортувати німецькі танки, низка країн оголосили про намір приєднатися до міжнародної "танкової коаліції". Серед країн, які не виключають надсилання танків в Україну: Іспанія, Швеція, Португалія, Нідерланди, Польща, Фінляндія, Франція, Норвегія, Канада, Велика Британія та США. Зокрема США надішлють Україні 31 танк М1 "Абрамс", що становитиме цілий танковий батальйон.

Загалом країни Заходу оголосили про надання Україні сукупно 321 важкого танка для протистояння повномасштабній російській агресії, про це у п'ятницю в інтерв’ю французькому каналу BFMTV сказав посол України у Франції Вадим Омельченко.

Більше

XS
SM
MD
LG