Коли Детройт, свого часу символ могутності американської економіки, оголосив банкрутство, американців приголомшив не сам факт, а масштаби проблеми. Борги міста з населенням у трошки більше семисот тисяч складають понад вісімнадцять мільярдів доларів. Хоча процес банкрутства захищає Детройт від певної групи кредиторів, місту так чи інакше доведеться платити за роки безвідповідальності.
Відразу після оголошення, експерти заговорили про можливість продати мистецьку колекцію, яку Детройт зібрав у часи економічного буму, і яку оцінюють від одного до двох мільярдів доларів. Щоправда ідея викликала жорстку опозицію.
У стінах Інституту мистецтва зберігається понад 60 тисяч предметів мистецтва, серед них чимало творів старих європейських майстрів.
Детройтський інститут мистецтва невипадково входить у п’ятірку найбільших художніх музеїв Америки. Тут можна побачити «Автопортрет» голландця Вінсента Ван Ґоґа та «Збирачів горіхів» француза Вільяма-Адольфа Буґро.
Утім саме фрески Дієґо Рівери зі сценами життя індустріального Детройта привернули увагу Теренса О’Тула, який приїхав з Вірджинії. Відвідувач музею каже:
«Я подумав, було б цікаво прийти сюди і подивитися на фрески, на яких зображене культурне розмаїття автозаводу».
Мало хто з відвідувачів звертає увагу на напис, що стоїть під описом картин, який гласить, що експонат є «власністю міста Детройт».
На відміну від багатьох великих музеїв, Детройтський інститут мистецтва, разом з колекцією та будинком, повністю належить місту.
Незадовго до того, як голова управління з надзвичайних ситуацій Кевін Ор оголосив банкрутство Детройта, керівництво музею, на його прохання, провело інвентаризацію всього майна, що викликало хвилю обурення у митців та мешканців міста.
Говорить продавець книжок Джон Кінґ:
«Це ляпас усім громадянам міста і ляпас усьому штату».
Джон Кінґ мешкає у Детройті вже дуже давно. Залишився він у місті, навіть тоді, коли безробіття змусило багатьох мешканців тікати у пошуках роботи. За його словами, інститут мистецтва – це все, що лишилося від процвітаючого минулого міста. Джон Кінґ сподівається, що кредитори не змусять їх позбутися активів музею для оплати боргів:
«Це прикро, що вони навіть згадують про активи музею. У них є інші активи, які вони можуть ліквідувати, вони не повинні торкатися Детройтського інституту мистецтв».
Професор Аміятош Пурнанандан читає фінансовий курс у Мічиганському університеті. За його словами, загальна вартість колекції музею набагато нижча, ніж заборгована містом сума:
«У вас боргу на 18 мільярдів. Продаж музейного майна принесе 1-2 мільярди доларів. Це не вирішить проблем міста».
«Буде прикро, якщо продадуть музейне майно», – відвідувач музею Теренс О’Тул:
Теренс вважає, що розпродаж музейної колекції остаточно підірве дух міста і завдасть шкоди туризму.
Теренс О’Тул пояснює, чому цього не слід робити:
«Музей приваблює туристів, заробляє гроші для міста, які зараз їм вкрай необхідні».
За даними громадської організації «АртСерв Мічиган», у 2011 році туризм приніс штату 2 мільярди доларів прибутку. Найбільшими принадами якраз і були такі заклади, як Детройтський інститут мистецтва. Продаж музейної колекції не лише завдасть шкоди прибуткам з туризму. На думку експертів, продаж означатиме, що на ринку з’явиться величезна кількість рідкісних і важливих митецьких робіт, що потенційно зменшить ціни на твори, що належать місту.
Відразу після оголошення, експерти заговорили про можливість продати мистецьку колекцію, яку Детройт зібрав у часи економічного буму, і яку оцінюють від одного до двох мільярдів доларів. Щоправда ідея викликала жорстку опозицію.
У стінах Інституту мистецтва зберігається понад 60 тисяч предметів мистецтва, серед них чимало творів старих європейських майстрів.
Детройтський інститут мистецтва невипадково входить у п’ятірку найбільших художніх музеїв Америки. Тут можна побачити «Автопортрет» голландця Вінсента Ван Ґоґа та «Збирачів горіхів» француза Вільяма-Адольфа Буґро.
Утім саме фрески Дієґо Рівери зі сценами життя індустріального Детройта привернули увагу Теренса О’Тула, який приїхав з Вірджинії. Відвідувач музею каже:
«Я подумав, було б цікаво прийти сюди і подивитися на фрески, на яких зображене культурне розмаїття автозаводу».
Мало хто з відвідувачів звертає увагу на напис, що стоїть під описом картин, який гласить, що експонат є «власністю міста Детройт».
На відміну від багатьох великих музеїв, Детройтський інститут мистецтва, разом з колекцією та будинком, повністю належить місту.
Незадовго до того, як голова управління з надзвичайних ситуацій Кевін Ор оголосив банкрутство Детройта, керівництво музею, на його прохання, провело інвентаризацію всього майна, що викликало хвилю обурення у митців та мешканців міста.
Говорить продавець книжок Джон Кінґ:
«Це ляпас усім громадянам міста і ляпас усьому штату».
Джон Кінґ мешкає у Детройті вже дуже давно. Залишився він у місті, навіть тоді, коли безробіття змусило багатьох мешканців тікати у пошуках роботи. За його словами, інститут мистецтва – це все, що лишилося від процвітаючого минулого міста. Джон Кінґ сподівається, що кредитори не змусять їх позбутися активів музею для оплати боргів:
«Це прикро, що вони навіть згадують про активи музею. У них є інші активи, які вони можуть ліквідувати, вони не повинні торкатися Детройтського інституту мистецтв».
Детройтський інститут мистецтва невипадково входить у п’ятірку найбільших художніх музеїв Америки. Тут можна побачити «Автопортрет» голландця Вінсента Ван Ґоґа та «Збирачів горіхів» француза Вільяма-Адольфа Буґро.
«У вас боргу на 18 мільярдів. Продаж музейного майна принесе 1-2 мільярди доларів. Це не вирішить проблем міста».
«Буде прикро, якщо продадуть музейне майно», – відвідувач музею Теренс О’Тул:
Теренс вважає, що розпродаж музейної колекції остаточно підірве дух міста і завдасть шкоди туризму.
Теренс О’Тул пояснює, чому цього не слід робити:
«Музей приваблює туристів, заробляє гроші для міста, які зараз їм вкрай необхідні».
За даними громадської організації «АртСерв Мічиган», у 2011 році туризм приніс штату 2 мільярди доларів прибутку. Найбільшими принадами якраз і були такі заклади, як Детройтський інститут мистецтва. Продаж музейної колекції не лише завдасть шкоди прибуткам з туризму. На думку експертів, продаж означатиме, що на ринку з’явиться величезна кількість рідкісних і важливих митецьких робіт, що потенційно зменшить ціни на твори, що належать місту.
