Спеціальні потреби

Актуально

Адмірал США розповів, які переваги отримає Україна від розширеного партнерства з НАТО і прокоментував нову допомогу США українським ВМС

В 19-му епізоді подкасту «На горизонті: театри дій в Африці та Європі», адмірал США Джеймс Фоґґо розмовляє з міністром ВМС США послом Кеннетом Брейтвейтом

Рішення США про виділення Україні 250 мільйонів доларів оборонної допомоги а також набуття Україною статусу розширеного партнера НАТО стали важливими новими аспектами розвитку оборонної співпраці України та США. Про це в подкасті за участі міністра ВМС США розповів командувач силами ВМС США в Європі адмірал Джеймс Фоґґо.

Виділення оборонної допомоги Україні на 250 мільйонів доларів покращить можливість відстежувати ситуацію на морі та в повітрі, вдосконаливши інфраструктуру ВМС, командні спроможності та контроль, кібербезпеку, а також принесе інші переваги, наголосив адмірал.

«Як командувачу силами ВМС США в Європі мені приємно бачити, що ми надаємо цю допомогу, що сприятиме посиленню ВМС України», - зазначив він.

Фоґґо нагадав, що Україні було передано два патрульні катери Берегової охорони США в листопаді 2019 року, що розширило спроможності ВМС України реагувати «у випадку, коли буде необхідність захищати суверенітет та територіальну цілісність країни».

Ця відданість сил ВМС США в Європі і 6-го флоту США йде спільно з визнанням України членом розширеного партнерства НАТО з 12 червня 2020, зауважив адмірал.

Україна - в гарній компанії
Заявив адмірал Фогго, коментуючи набуття Україною членства в розширеному партнерстві з НАТО

Україна отримає значні переваги від нового статусу для навчання своїх збройних сил, включаючи розширений доступ до програм із співдії, тренувань та обміну інформацією, заявив він.

Крім України учасниками розширеного партнерства з НАТО також є Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція.

«Україна - в гарній компанії», - зазначив Фоґґо, підкресливши, що кожна з цих країн-партнерів НАТО має відповідну програму, яка відповідає спільним інтересам.

До сфери спільних інтересів України та НАТО належить безпека Чорного моря, наголосив він.

«Безпека Чорного моря відповідає нашим спільним інтересам. Тому сили США та НАТО регулярно проводять операції в Чорному морі, на підтвердження нашої підтримки міжнародному праву. Наші колективні зусилля збільшують безпеку України, що означає краще і більш безпечне Чорне море для всіх нас», - підсумував він.

Дивіться також: У Kитаї виявили новий штам свинячого грипу H1N1, який може спричинити наступну пандемію. Відео

Всі новини дня

Німецького екс-канцлера Шредера, голову ради директорів «Роснефті», позбавили пільг – AFP

Голова «Газпрому» Олексій Міллер, колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, Ізабель Кохер, головний виконавчий директор французької газової та енергетичної групи Engie, і Жерар Местралле, колишній голова і генеральний директор Engie. REUTERS/Крістіан Хартманн

Німеччина в четвер, 19 травня, скасувала державні пільги для колишнього канцлера країни Герхарда Шредера. За повідомленням французького агентства Agence France-Presse, парламентарі Бундестагу прийняли таке рішення, оцінивши, що той не виконав зобов'язання, відмовившись розірвати зв'язки з російськими енергетичними гігантами.

"Депутатські групи коаліції зробили висновки з поведінки колишнього канцлера і лобіста Герхарда Шредера з огляду на російське вторгнення в Україну", - заявили в парламенті.

"Посада колишнього канцлера буде призупинена", - сказано у рішенні парламенту. " [Шредер] більше не виконує постійні зобов'язання своєї посади".

78-річний Шредер, який був канцлером Німеччини з 1998 по 2005 рік, є головою ради директорів російського нафтового гіганта «Роснефть», а також має увійти до наглядової ради газового гіганта «Газпром» у червні. Канцлер Німеччини Олаф Шольц, який є, як і Шредер, представником Соціал-демократичної партії, неодноразово закликав його залишити роботу в російських енергетичних компаніях, пише Agence France-Presse.

Як повідомляє The New York Times, щорічно за свою роботу на російські енергетичні компанії Шредер отримує 1 млн доларів на рік.

Дивіться також: Макдональдс оголосив про повний вихід з Росії. Відео

Макдональдс оголосив про повний вихід з Росії. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:54 0:00

Байден привітав рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО

Президент США Джо Байден із президентом Фінляндії Саулі Нііністе та прем'єр-міністеркою Швеції Магдаленою Андерссон у Вашингтоні, 19 травня 2022. REUTERS/Evelyn Hockstein

Президент США Джо Байден привітав рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО.

"Ми тісно радилися на кожному етапі, коли Швеція та Фінляндія приймали свої рішення. І сьогодні я з гордістю можу їх запевнити, що вони мають повну, повну, повну підтримку Сполучених Штатів Америки. Сьогодні моя адміністрація подає до Конгресу Сполучених Штатів звіти про вступ до НАТО для обох країн, щоб Сенат міг ефективно та швидко перейти до консультацій та погодження договору".

У четвер американський президент приймає у Білому домі президента Фінляндії Саулі Нііністе та прем'єр-міністерку Швеції Магдалену Андерссон.

Чому Анкара виступає проти вступу Фінляндії та Швеції в НАТО? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:03 0:00

При цьому, Байден відкинув думку про те, що розширення Північноатлантичного альянсу може нести загрозу. "Приєднання нових членів до НАТО не загрожує жодній країні. Такого ніколи не було. Мета НАТО - захист від агресії. Його призначення - захищати. І у цей історичний день, нехай ні у кого не залишиться сумнівів".

Також президент зазначив, що "перед обличчям агресії" Альянс став лише сильнішим, згуртованішим, а "рішення Фінляндії та Швеції подати заявку на членство в НАТО назавжди його зміцнить".

Раніше Стокгольм та Гельсінкі повідомляли, що їхнє рішення про вступ до НАТО підштовхнула війна Росії в Україні.

Президент Володимир Путін заявив, що "у Росії немає проблем" "із цими державами" та їхнім вступом до НАТО, але пообіцяв "реакцію у відповідь".

У статті використано матеріали Reuters

«Це може статися відносно мирно». Американський дослідник про сценарії розпаду Російської Федерації

Буддистський храм в Бурятії

Чому російській еліті та народу важко відкинути імперські амбіції, як, тим не менш, може відбутися розпад Російської Федерації, та яку роль в можливому утворенні незалежних держав, таких як Бурятія, Башкортостан, Татарстан, Саха та інших, може зіграти Україна.

Старший науковий співробітник фундації “Джеймстаун” та автор 20 книг про Росію, Європу та трансатлантичні відносини Януш Бугайські готує до друку свою 21-ту книгу, “Невдала держава: Гід до розпаду Росії”. Голос Америки ознайомився із основними тезами дослідження, викладеними у журнальній статті, та розпитав дослідника про його бачення майбутнього Російської Федерації.

Голос Америки провів серію інтерв'ю з західними істориками та мислителями стосовно війни Росії проти України. Інтерв'ю з Кирилом Говоруном про роль РПЦ в розпалюванні війни в Україні, майбутнє «депутінізації» свідомості росіян дивіться тут. Дивіться Енн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України (тут). А також - інтерв’ю з істориком Норманом Наймарком про те, чому важливо визнати злочини росіян в Україні геноцидом, з дослідником російської пропаганди Пітером Померанцевим, журналістом Себастьяном Юнгером, про три причини ймовірної перемоги України, та фінансистом Білом Браудером, який, зокрема говорив про перспективи використання заморожених російських активів для відбудови України та компенсацій постраждалим.

Тетяна Ворожко: Багато експертів вбачають причину нападу Росії на Україну в самому Путіні, в його бажанні втримати владу, в його бажанні відновити Радянський Союз чи Російську імперію. Ви подивилися на це питання ширше і знайшли деякі фактори саме в Росії як в державі. Чи не могли б Ви окреслити деякі з них?

Також ви можете подивитися це інтерв'ю тут: Як буде, ймовірно, розпадатися РФ: аналіз американського дослідника Януша Бугайські.

Януш Бугайські: Я думаю, що Путін хоче залишити спадок як збирач російських земель, як відновлювач Російської імперії, не лише Радянського Союзу. Але тут є й об’єктивний фактор, який, на мою думку, проявився з війною. Росія насправді зіштовхується з набагато глибшими проблемами, ніж ми собі уявляли, і не лише з військової сторони, де існує стільки корупції, неефективності, некомпетентності, неорганізованості. Ми бачимо це ще глибше у російському суспільстві. Можливо, режим насправді вважав, що без якоїсь великої міжнародної перемоги, їм доведеться зосередитися на внутрішній війні – на посиленні протестів, зростанні невдоволення, особливо в етнічних республіках або в віддалених регіонах, що в кінцевому підсумку може призвести до розпаду Росії.

Таким чином, це свого роду відхід від внутрішньої кризи, генеруючи те, що, на їхню думку, мало б бути зовнішньою перемогою, яка б мобілізувала громадськість навколо Путіна, щось подібне до консенсу, який стався після Криму, коли в 2014 році на бік Путіна прийшли так звані демократи і ліберали, такі як Навальний. Ще один фактор - незалежно від здоров’я Путіна, добігає кінця цикл режиму. Термін Путіна офіційно закінчується в 2024 році. Це вказує на те, що існує криза віку, криза зміни поколінь, криза того, що настане після Путіна. У Росії немає чіткого способу правонаступництва, що в такій диктатурі робить майбутнє Російської Федерації ще більш непевним.

Дивіться також: Кирило Говорун - про роль РПЦ в розпалюванні війни в Україні, майбутнє «депутінізації» свідомості росіян. Інтерв’ю

ТВ: Тобто Ви говорите, що навіть якщо Путін, скажімо, помре, через те що Росія має внутрішні причини нападу на Україну, ця агресія з боку Росії не припиниться ?

ЯБ: Ми не знаємо, що буде після Путіна, я особисто думаю, що буде велика боротьба за владу між різними інституціями, гілками силовиків, військовими, ФСБ, СВР, військовою розвідкою та іншими підрозділами та формуваннями, а також -регіональні конфлікти між Москвою і регіонами. Вони цілком могли б продовжити цю агресію проти України, я не відкидаю цієї думки. Вони можуть стати ще більш агресивними. Ми чуємо від деяких військових лідерів, що Путін не зайшов достатньо далеко, що кампанія проти України була погано підготовлена. Це не означає, що вони будуть успішними. Я думаю, що всі відвернуться від Росії ще більше. Але не можна недооцінювати прорахунки Росії.

ТВ: Здається, що не тільки уряд Росії впроваджує цю ідею з імперією, але й самі росіяни підтримують її. Деякі експерти вважають, що це і є те підґрунтя, на якому й базується їхня пропаганда. Чому ж вони чіпляються за цей етап розвитку, на який більшість країн дивиться як на минуле?

ЯБ: Аномальна річ щодо Росії, на відміну від більшості колишніх імперій, які вийшли з цієї стадії, Росія досі не визначилася, що вона за країна. Вона провалилася як багатонаціональна Федерація. Це не федерація, це - централізована владна вертикаль. Вона провалилася як громадянська держава. Провалився як етнічна держава – в ній немає єдиного російського етносу, існує понад 100 різних національностей, багато з яких все більше відстоюють свої права на власну державність. Росія зазнала невдачі як імперія - за царизму, у радянські часи і тепер за Путіна.

Тож багато росіян, я б сказав, розгублені, спантеличені, але вони й також просочені державною пропагандою з самого раннього віку. Ми бачили це під час 9 травня, коли вони збирали дітей, щоб відсвяткувати перемогу у Другій світовій війні, їхні міфи про Другу світову війну.

Це така країна, яка намагається прищепити якусь спільну ідентичність, яка базується на мілітаризмі, імперіалізмі, величі Росії, її так званій великій душі, неповноцінності сусідів, зокрема українців. Але це не працює. Зрештою, це один із факторів, який, на мою думку, сприятиме знищенню Росії як імперії і як держави. І тоді росіянам доведеться розбиратися, що робити далі - як можна вижити в сучасному світі, будуючи свою країну на принципах, абсолютно застарілих і переможених.

ТВ: Якщо цей розпад трапиться, як він відбудеться? Які сценарії очікуються?

ЯБ: Це може статися відносно мирно, якщо Москва зрозуміє, що не може утримати певні території, то вона може їх просто відпустити. Але я думаю, що це буде набагато більш кривавий розпад ніж розпад Радянського Союзу. Розпад Радянського Союзу не був безкровним, але його можливості утримати всі 15 республік були обмежені. І я думаю те ж саме зараз відбувається з Росією.

Оскільки вона ослаблена у військовому відношенні, оскільки виникають питання щодо життєздатності та довіри до керівництва, я думаю, що ми побачимо, що все більше регіонів і республік будуть претендувати на автономію та в результаті - незалежність. Якщо Москва не може надати ресурси через санкції, які дійсно стиснуть Росію до кінця цього року, якщо вони не зможуть субсидувати багато регіонів, республіки, місцева влада, навіть губернатори скажуть: "Добре, що нам втрачати?" Ми бачили у випадку з Україною пана Кравчука, який раптом став підтримувати незалежність, хоча був лояльним апаратчиком багато років. Тож ті, хто лояльний Путіну зараз, можуть не бути такими, коли економіка почне занепадати, коли додому почне приходити правда про кількість жертв.

І саме тут я думаю, що в етнічних республіках буде дуже спектоно, тому що вони зазнали абсолютно непропорційних втрат серед російських військових. Буряти, дагестанці, інгуші, інші, в Росії є близько 22 етнічних республіки, в яких росіян меншість. Ці групи населення почнуть ставити під сумнів, чи залишатися з Москвою з економічних і навіть з екзистенційних причин.

ТВ: Але головним аргументом, я думаю, буде те, що на відміну від українців буряти не мають сильної національної ідентичності, і у них не було досвіду незалежної держави.

ЯБ: Те саме казали про казахів і білорусів, про східних українців, більш зрусифікованих. І на цьому грала Росія. Але знаєте, ви відкриваєте свою історію та ідентичність у момент кризи. Наприклад, ви знаєте, що є республіка Тува, російський міністр оборони - напівтувинець. Тува була незалежною до закінчення Другої світової війни, коли її поглинув Радянський Союз. Російського населення там дуже мало. Я думаю, що зростає відчуття того, що вона знову може стати незалежною або приєднатися до Монголії.

В різних регіонах є всілякі конфігурації. Є деякі етнічні республіки та регіони Сибіру та Далекого Сходу, що мають багато економічних ресурсів, які експлуатує Москва, і де місцеві жителі не отримують з цього ніякої користі. Найкращих приклад – Саха або Якутія, яка є етнічною республікою, багатою на алмази і золото, там зростає населення, вона має узбережжя. Вона може стати однією з найбагатших, потенційно найбагатшою країною Східної Азії.

Є відчуття сибірської ідентичності. Коли царська імперія розпалася під час Першої світової війни, з`явилося багато рухів за незалежність по всій країні - не тільки Польща, Фінляндія, Україна, країни Балтії, але Сибірська Республіка, Далекосхідна Республіка, різні етнічні групи в різних регіонах раптом почали вимагати права – Татарстан, Башкортостан і так далі.

ТВ: Ви згадали Саха, я нещодавно дивилася фільм про них, і була здивована рівнем бідності, жахливими дорогами. Чому ці етнічні республіки, наприклад, Якутія, такі бідні, та нерозвинені?

ЯБ: Традиційно російський уряд, чи то у Москві чи до цього і в Санкт-Петербурзі, не дуже піклується про рівень життя власного населення. Він найбільш дбає, щоб залишатися при владі та розширювати свої території, будувати імперію. І цей менталітет, на жаль, все ще існує.

Такі місця, як Сибір і Далекий Схід, Тихоокеанський регіон, аж до Чукотки, абсолютно занедбані з точки зору місцевої інфраструктури. Навіть за радянських часів, подекуди, було краще. З кінця радянських часів зменшилися ресурси, які виділяються на ці регіони. Рівень корумпованості органів місцевої влади підвищився, внаслідок чого інфраструктура - залізничне сполучення, дорожнє сполучення, аеропорти - стала жахливою. Серйозно впала якість освіти, охорони здоров'я.

Люди все більше вбачають у цьому експлуатацію Москвою, нехтування Москвою. Незалежно від політики, люди дивляться на те, як вони виживатимуть, на майбутнє для своїх дітей і можуть побачити кращі перспективи після того, як вони вирвуться від Москви.

ТВ: Але вони не знають багато про себе, в них немає шкіл, де вони б могли вивчати їх мову, історію, я знаю що деякі кроки запроваджуються в Україні з вивчення національностей, присутніх в Росії.

ЯБ: Правильно. Вони переживали процес колонізації, але ще серйозніше - процес русифікації, в якому корінні культури, їхні системи вірувань, родинні зв’язки, ідентичність були максимально занурені в російську культуру. Коли я говорю про російську культуру, я маю на увазі московитьську культуру.

Але є місцеві ідентичності, засновані на різних елементах життя корінного населення. Молоде покоління відкриє свою ідентичність. Ви подивіться на випадок черкесов. Після стількох років, після геноциду у 19-му столітті, коли ті хто, залишився, здебільшого емігрували переважно до Туреччини, а також до Йорданії та Сирії та інших країн Близького Сходу. Їх територію поділили між кількома репсубліками на Кавказі. Росіяни, радянська влада думали, що це кінець. Але зараз відбувається відродження черкеської ідентичності, відчуття своєрідності, мови. Тому я не здивуюсь, якщо ми побачимо ознаки цього відродження серед корінних народів Сибіру. І ми повинні це пропагувати хоча б тому, що жодній культурі не можна дозволити загинути через імперську політику, мовну й культурну асиміляцію та русифікацію.

ТВ: Чи є щось, що могла б зробити Україна, щоб допомогти пришвидшити цей процес?

ЯБ: Так, і деякі українські парламентарі та громадські організації піднімають питання допомоги корінним жителям у Росії, щоб вони відстояли свої права, свободи та ідентичність. Але я думаю, що Україна могла б зробити більше. Якщо Україна змогла, незважаючи на потужний російський тиск, утвердити свою ідентичність, вона пишається своєю окремою історією, окремою мовою, то багатьом із цих людей у Росії, я думаю, приклад України і безпосередня допомога сталися б у нагоді.

Україна могла б почати міжнародну кампанію із закликом до допомоги народам Російської Федерації. Ми говоримо про всіх людей, яких занедбали по всій Росії, яких використовують як гарматне м’ясо в російській армії. Хіба ми повинні зневажати цих людей? Ми повинні допомогти їм відірватися від Москви і побудувати власні суспільства.

ТВ: Але це важко зробити, бо багато людей кажуть, що вони - найжорстокіші, вони ґвалтують, вбивають, грабують.

Я думаю, що насправді Москва хоче, щоб таке враження створювалося про всіх неросійських людей, щоб самі росіяни, московити, уникли більшості звинувачень. Багато людей, які йдуть до армії, є вихідцями з найбідніших етнічних регіонів. Це не означає, що вони, швидше за все, будуть ґвалтівниками, вбивцями та грабіжниками. Це частина механізму, який росіяни використовують, щоб включити цих людей у російську систему, притягнути їх до відповідальності за злочини, які вчиняє Москва. Найбільшу відповідальність несуть командири і більшість з них – етнічні росіяни.

Отже, я б не зосереджував увагу на національності окремих осіб, причетних до військових злочинів, тому що більшість людей у цих регіонах не є військовими злочинцями. Російські війська підштовхує їх до військових злочинів, як і в попередніх війнах. Але вони також непропорційно несуть втрати, бо російські військові використовують їх як гарматне м’ясо.

ТВ: Ви назвали свою книгу «Невдала Держава» чи мали Ви на увазі й економічний аспект? Чи занепали вони й в економічному аспекті?

ЯБ: Так, звичайно. Єдина причина, чому Росія тримається на певному рівні протягом багатьох років, це надходження від нафти. Приблизно 40 або більше відсотків її доходів надходять від продажу нафти та газу. Найсерйознішими санкціями проти Росії було б припинення надходжень від нафти і газу, тому що це фактично обвалить державний бюджет. І ми рухаємося в цьому напрямку. Але з точки зору диверсифікації економіки – хоча там є метали, хімікати, сільське господарство, зброя – але у порівнянні з сучасною економікою, це економіка середини 20-го століття. І вона не має перспектив модернізації, тому що модернізація означатиме диверсифікацію, а вона загрожує малій групі людей при влади, яка залежать від витискання ресурсів із продажу ресурсів. І тому я не бачу реформ на горизонті. Тож економічно Росія є невдалою державою.

І через бідність, руйнування інфраструктури, освітньої системи, а тепер із санкціями, що зменшують шанси на державні дотації регіонам і республікам, ви побачите заворушення та протести. І тут буде цікаво подивитися на поведінку губернаторів. Хтось з них не піде на перевибори, хтось звернеться до людей, щоб втриматися з Москвою, а хтось - використає сепаратистську карту, щоб підтримати місцеві вимоги щодо більшої свободи автономії та, врешті, відокремлення.

ТВ: В Україні часто кажуть, що Росія постійно говорить про «минуле». Вони говорять про Радянський Союз, Другу Світову війну, Російську Імперію, навіть Івана Грозного. Але вони рідко говорять про майбутнє, чому?

Ну, можливо, вони не думають, що у них є майбутнє, можливо, у них вже є попередній примірник моєї книги, але я жартую. Путінізм – це майже навпаки від комунізму, який лише дивився у майбутнє. Це тому, що їм насправді нема чого запропонувати, нічого позитивного, конструктивного, тому й погляд на минуле, на так звану минулу славу. Але це також антисистема. Вони проти всього, що є позитивним, проти Заходу, проти НАТО, проти Європейського Союзу, проти розвитку України, проти процвітання та демократії сусідніх країн. І все має обмежений термін дії. Ви не можете продовжувати прославляти минуле, якщо не дасте своєму народові будь-якого вірогідного майбутнього.

Дивіться також: Енн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України. Інтерв’ю

Енн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України. Інтерв’ю
please wait

No media source currently available

0:00 0:20:51 0:00

У Конгресі відзначили зусилля Молдови в допомозі українським біженцям

Архів. Обрана президентка Молдови Майя Санду виступає під час прес-конференції в Кишиневі, Молдова, 30 листопада 2020 року. REUTERS/Vladislav Culiomza

У Сенаті США у четвер, 19 травня, представили двопартійну резолюцію, в якій схвалюються «надзвичайні зусилля Молдови» у підтримці українців, що були вимушені залишити свої домівки, висловлюється підтримка суверенітету країни та поточних реформ. Резолюція також закликає Європу продовжити інтеграцію Молдови та України у свою енергетичну архітектуру.

В резолюції наводяться дані ООН, згідно з якими, від початку російського вторгнення в Україну майже 440 тисяч біженців перетнули кордон з Молдовою і понад 100 тисяч вирішили там залишитися.

«Незважаючи на невеликий розмір країни, уряд Молдови швидко став світовим лідером у наданні допомоги українським біженцям після того, як Путін розпочав своє незаконне вторгнення, створивши «зелені коридори» для полегшення перетину кордону біженцями з України до Румунії та інших європейських країн», - йдеться у прес-релізі Сенатського комітету закордонних справ.

«Ця неймовірна щедрість не тільки заслуговує на міжнародне визнання, але й потужно демонструє належне місце Молдови як частини трансатлантичної спільноти. Ми повинні продовжувати підтримувати міжнародну гуманітарну діяльність Молдови та її великі успіхи протягом останнього року для просування демократичних реформ і верховенства права," – заявив один зі співавторів резолюції сенатор-демократ Боб Менендез.

"Незважаючи на окремі виклики, з якими стикається Молдова з боку Росії, включаючи економічний тиск, зловмисний вплив та заворушення в Придністров’ї, яке підтримує Росія, молдавський народ відповів на виклик і допоміг врятувати сотні тисяч українських біженців», – сказав інший співавтор республіканець Джим Ріш.

Нагадаємо, що напередодні президентка Молдови Майя Санду під час виступу в Європейському парламенті закликала Росію вивести свої війська з території Придністров'я .

"Сьогодні немає неминучої загрози залучення Молдови до війни, ми - нейтральна країна, але для цього ми закликаємо до виведення російських військових з території Придністров'я, тому що їхня присутність порушує наш нейтралітет", - заявила Санду.

Дивіться також: Колишній міністр оборони Молдови: російська загроза для Молдови реальна. Відео

Колишній міністр оборони Молдови: російська загроза для Молдови реальна. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:45 0:00

"Скільки ще треба «маріуполів», щоб ми зрозуміли, що це зло і воно вбиває?" - мер Бойченко

Маріуполь, фото з Telegram-каналу Маріупольської міської ради @mariupolrada

Гуманітарна операція з вивезення українських військовиків з «Азовсталі» - що це означає для оборони Маріуполя, для ситуації на фронті на Донбасі та загалом в Україні?

Це означає лише одне, що ці хлопці, ці герої – вони заслуговують такої поваги як рятування їхнього життя. Це дуже важливо всім розуміти, тому що вони достатньо довго виконували головний наказ: вони тримали оборону міста, тримали цю фортецю «Азовсталь», над Маріуполем і зараз майорить український прапор. І вони це робили із силами, які в декілька разів перевищували тих хлопців, які захищались.

Вони працювали досить професійно, майже без їжі, майже без води, майже без зброї, але вони міцно тримали цю оборону. Вони визначені як герої України, як Денис Прокопенко, який керував обороною Маріуполя, і він заслуговує на повагу. І багато інших хлопців, які також є сьогодні нашими героями.

І також дуже важливо розуміти, що вони стримували не тільки Маріуполь, вони стримували величезну силу, 20-30 тисяч військовиків, професійних, найкращі російські війська, яких кидали на штурм Маріуполя. Вони не пройшли через Маріуполь, вони зупинилися на околицях. І це дало змогу іншим групам військ підготуватися краще до цієї війни, іншим містам підготуватися краще до цієї руйнівної дії. І вони заслуговують на цей порятунок життя.

Ми все одно сьогодні кажемо, що так або інакше перемога буде за нами. Ми виключно сьогодні боронимо нашу землю, ми виключно хочемо зараз повернути нашу землю – нам іншого не треба, ми хочемо вийти на кордони нашої держави, ми хочемо і маємо таке бажання і такі плани, щоб повернути наш український Маріуполь. І так і буде.

Український військовик під час евакуації з "Азовсталі", 17 травня 2022, AP Photo/Alexei Alexandrov
Український військовик під час евакуації з "Азовсталі", 17 травня 2022, AP Photo/Alexei Alexandrov

Скільки зараз, за вашими даними, у Маріуполі залишається населення й скільки людей готові виїхати до України?

Безпосередньо в місті перебуває більше 100 тисяч населення, навколо міста перебуває в селищах, які розташовані на узбережжі, і вони переповнені нашими маріупольцями. На жаль, сьогодні місто зачинене з точки зору пересування маріупольців, тобто їх не випускають з міста, вони розташувалися навколо міста. Десь 50 тисяч у Бердянську й таке інше, - ми вважаємо, що навколо міста згуртувались. Також частково були вивезені в ДНР, тобто в місті десь 100 тисяч, навколо міста – десь 50-70.

В останній місяць дуже важко працює ця гуманітарна складова, щоб наші мешканці Маріуполя мали змогу виїхати, їх тисячі, які бажають сьогодні виїхати з міста. Вони мають таке бажання, тому що в Маріуполі є перша така дуже важлива річ – це гуманітарна складова, яка має таку проблему, яка формується з відсутності електропостачання, відсутності зв'язку, з відсутності теплопостачання, достатньо їжі, а головне - питної води, її майже нема. Тому це гуманітарна катастрофа. Води недостатньо для її використання в їжі.

І наші професійні лікарі кажуть, що ми стоїмо на порозі іншої проблеми – екологічної, епідемічної. Епідемічна проблема – будуть спалахи інфекційних захворювань в місті, і вони дають таку оцінку, що люди, на жаль, будуть помирати від цих хвороб, тому що немає захисту, немає ліків, лікарень.

Тому ми кажемо, що системно треба працювати, щоб люди мали змогу виїжджати два рази на тиждень, три рази, раз – щоб приїжджали ці автобуси і щоб люди могли поїхати в бік України. І зараз ми напрацьовуємо цю складову, щоб вона була системна.

Тобто тисячі людей чекають на це і вони хочуть їхати до на підконтрольну частину нашої держави. Але зараз РФ не має такого бажання, щоб вони виїжджали, тому вони більш жорстко проводять цю фільтрацію у бік України.

Колона на виїзд з Маріуполя, 17 березня 2022. REUTERS/Alexander Ermochenko
Колона на виїзд з Маріуполя, 17 березня 2022. REUTERS/Alexander Ermochenko

У медіа з’явились фотографії із представниками самопроголошеної російської влади міста, серед яких були чеченці. Для чого це зроблено, на вашу думку?

Ми бачимо, що сьогодні тут те, що вони зробили – майже зруйнували місто, 90% будинків нашого Маріуполя пошкоджено, на 70% прямим влучанням артилерії або авіації чи систем залпового вогню або цим вогнеметом «Солнцепек» вони спалили, 50% будівель - перетворили на попіл, лишили лише каркас. І треба розуміти, що настрій в місті дуже поганий для цих окупаційних сил, які прийшли і думали, що їх будуть зустрічати з хлібом-сіллю і квітами. Це не відбулось.

Ми бачили, як вони намагались створити у місті цей шабаш, який вони назвали парадом. Йшли по вулицях, на яких ще кілька діб тому лежало багато трупів людей, яких вони вбили, і прибрали ці трупи, йшли по вулицях і лунало «ура». Ура – чому? Вбивствам? Ура – руйнуванням? Вбитим дітям чи жінкам, яких вони вбили в Драматичному театрі? І ми бачимо, що люди не йдуть до роботи, вони бачать цю проблему, тому їм потрібне підкріплення.

Тому вони залучили цих чеченців, тому що вони примусово людей направляли до цієї роботи. Тому я хочу, щоб ми з порозумінням сьогодні ставились до місцевого населення, яке не за власною волею – їх примушують працювати, вони не за власним бажанням працюють на цю окупаційну владу, але нема вибору.

Їх не випускають з міста, вони залишаються, і їм треба якось виживати. Вони виживають, а не живуть: працюють за їжу, за воду, - й іншого вибору нема.

Маріуполь, 19 квітня 2022
Маріуполь, 19 квітня 2022

А кадирівці допомагають цьому?

Кадирівці допомагають цьому, керівництву фракції ОПЗЖ, яка майже вся перейшла під окупаційну владу. На жаль, таким чином вони своїх виборців підставили, м’яко кажучи.

Це оці хлопці, які, на жаль, коригували вогонь, вони руйнували наші місії евакуаційні, розстрілювали склади з їжею і автобуси, які ми планували для евакуації. Й електромережу вони розстрілювали.

Маріуполь, фото Telegram-каналу Маріупольської міської ради @mariupolrada
Маріуполь, фото Telegram-каналу Маріупольської міської ради @mariupolrada

Я сьогодні розумію, чому так швидко вони зруйнували цю важливу інфраструктуру. То треба, щоб це були фахові люди. Чому я так кажу? 15 електровходів у місті, і треба розуміти, де вони розташовані, треба, щоб це фахово людина коригувала цей вогонь. І вони за тиждень зруйнували все, як це може бути? Я не знаю, де ці 15 входів.

Ми тільки сховали їжу, ліки, сховали гуманітарну допомогу. І тільки ми це організували – два дні й все, хтось скоригував вогонь і все це спалили. Вони палили склади з іншим продовольством, вони палили там, де ми воду роздавали. Тобто хтось коригував, і зараз ми розуміємо, хто.

Маріуполь, 11 травня 2022, REUTERS/Pavel Klimov
Маріуполь, 11 травня 2022, REUTERS/Pavel Klimov

А чому я так кажу? Бо вони працювали за попередньої влади. Вони були або заступниками міського голови попереднього. Тобто вони фахово підійшли, коригували, сприяли цьому процесу в місті Маріуполі.

Розкажіть, звідки ви отримуєте інформацію про те, що зараз відбувається у Маріуполі?

Вчора я досить довго спілкувався із маріупольцем, який безпосередньо знаходиться в Маріуполі, який мені доповів про те, як вони намагалися увімкнути електроенергію, спалили декілька квартир, які ще вціліли.

Як вони намагалися подати воду, увімкнули – і залили все місто. На жаль, перепрошую, повспливали трупи в місті. Він також мені доповів, як вони звозять ці трупи, не можуть впоратись із похованням. Зібрали їх біля будинку для поховання у Маріуполі, і такий сморід стоїть – очі виїдає, неможливо проїхати. Це жах.

Маріуполь, фото Telegram-каналу Маріупольської міської ради @mariupolrada
Маріуполь, фото Telegram-каналу Маріупольської міської ради @mariupolrada

Ми спілкуємось, Петро Андрющенко спілкується, є також штаб, який спілкується. Нам дуже важливо отримувати цю інформацію від мешканців, і також інформувати суспільство, наших партнерів, щоб всі розуміли, що відбувається в Маріуполі.

На жаль, за 2 роки окупації Гітлер в Маріуполі убив трохи більше 10 тисяч, а Путін за 2 місяці – і це оптимістичні дані – 20 тисяч.

Маріуполь, 17 травня 2022, AP Photo/Alexei Alexandrov
Маріуполь, 17 травня 2022, AP Photo/Alexei Alexandrov

Ми фіксуємо всі злочини, вже більше 1200 злочинів зафіксували – зі свідками, які дали свідчення прокуратурі нашій регіональній, що формує такий великий процес в цілому навколо Маріуполя, що передали уже Генеральній прокуратурі, і там вже формується справа щодо воєнних злочинів безпосередньо в Маріуполі. Які чинили російська армія і головний воєнний злочинець – Путін, який віддав цей злочинний наказ і вбив у Маріуполі так багато людей.

Як маріупольці можуть отримувати інформацію про те, що відбувається в Україні? Бо чимало людей, які виїхали з міста, розповідають, що думали, що захоплена ледь не вся територія держави.

Перше, що треба - поширювати і посилювати інформаційний простір для в цілому окупованої частини нашої країни, є така проблема і треба над цим працювати. І є міністерство, яке повинне це робити, я вже не раз звертався до цього і прошу військову адміністрацію, щоб вони безпосередньо також включались, це дуже важливо.

Є сьогодні радіо. Самі мешканці міста записали таке відео, як вони жили в Маріуполі, коли було дуже важко, коли працювала артилерія, коли місто знаходилось більше 30 діб під дуже щільним вогнем. Але наші мешканці сиділи в підвалі і слухали радіо. Є така частота 873 AM, там лунає українське радіо, і вони слухають це.

Screenshot of Mariupol Mayor Vadym Boychenko during a May, 2022, interview with VOA Ukrainian Service.
Screenshot of Mariupol Mayor Vadym Boychenko during a May, 2022, interview with VOA Ukrainian Service.

Десь пробиває сигнал нашого телебачення, не завжди є звук, але вони читають смужку, яка біжить внизу і там щось пишуть. Тобто вони прочитали, що є евакуація, – прийшли, сіли й поїхали.

Є наші мешканці, які перейшли на уже російський «Фенікс» (мобільний оператор, що діє на території так званої «ДНР» - ГА), але він працює з певними програмами, які адаптовані для спілкування. Тобто через Viber можна там поширювати інформацію.

Багато є керівників ОСББ, вони створили ці групи, і ми через ці групи також поширюємо цю інформацію. Хтось має там інтернет на узбережжі, вони виїжджають туди, щоб поспілкуватися з родичами. Тобто є таке сарафанне радіо.

І головне, що є небайдужі маріупольці, які чекають на цю інформацію і ми даємо їм цю інформацію.

Маріуполь, 21 квітня 2022, REUTERS/Alexander Ermochenko
Маріуполь, 21 квітня 2022, REUTERS/Alexander Ermochenko

Але я погоджуюсь з вами, це дуже мало, вона все ж обмежена, треба стратегічно підійти до цього. Я погоджуюсь, люди, багато людей виїжджають, приїжджають на підконтрольну частину держави і думали, що все вже захоплено, війна скрізь. Люди цього не знають. Але ми працюємо. Інформація – також зброя.

Що зараз відомо про фільтраційні табори?

Увесь цей процес, який має назву війна і геноцид українського народу, на жаль, ми бачимо, що Путін взяв методички чи Гітлера, чи Геббельса, і використовують їх безпосередньо в Маріуполі. Тобто вони взяли в оточення місто, а навколо міста розташували ці так звані фільтраційні центри. Знущаються над людьми, фільтрують за трьома ознаками.

Російські війська у Маріуполі, 11 травня 2022. REUTERS/Alexander Ermochenko
Російські війська у Маріуполі, 11 травня 2022. REUTERS/Alexander Ermochenko

Перша ознака – така для них дуже важлива, це визначити чи це держслужбовець чи муніципальний працівник. І до цього дуже прискіпливо вони ставляться до цих фахівців, якщо вони погоджуються, а на жаль для них вони не погоджуються з ними працювати, і це для них така проблема.

Наприклад, один з моїх керівників виїжджав – 32 години його допитували. Ті, хто допитував, змінювались, а він 32 години – сів на стілець і не вставав: без води, без їжі, без туалету і таке інше – сидів, і вони не били, але таким чином тиснули на нього.

Гуманітарна операція на "Азовсталі", знімок з відео російського міноборони, 17 травня 2022, Reuters
Гуманітарна операція на "Азовсталі", знімок з відео російського міноборони, 17 травня 2022, Reuters

Звідки ми це беремо? Хтось пройшов ці тортури, пройшли фільтрацію і дає нам цю інформацію. Наприклад, хлопець мав тату тут на тілі. Вони побачили, кажуть: «А що це за тату, ти – азовець?» Він каже: «Та ні, звичайне тату». Той каже: «Ну ладно». Дають пемзу: «Якщо для тебе немає в цьому цінності – стирай це». І він живцем оце стирав це тату.

Тобто вони знущаються над нашими маріупольцями. Звичайні волонтери приїхали, привезли їжу, ліки, пакунки гуманітарні, гігієнічні. Вони там затримали волонтера, приводять, там стілець, а під стільцем калюжа крові, вона ще не згорнулась під стільцем. І кажуть: «Навіщо ти сюди приїхав?» Прострілили цьому хлопцю коліно, сказали: «Ще раз ти сюди приїдеш…» А чому вони так? Він віз у банках тушенку, а там було щось написано по-українськи. Він: я ж з України, як воно має бути написано, по-російськи?

А не дай Боже, якщо хтось заговорив по-українськи – то це точно поб`ють, відразу.

Вагітна жителька Маріуполя Маріана Вишеградська, постраждала під час удару по пологовому будинку, 9 березня 2022, AP Photo/Mstyslav Chernov
Вагітна жителька Маріуполя Маріана Вишеградська, постраждала під час удару по пологовому будинку, 9 березня 2022, AP Photo/Mstyslav Chernov

Звертаючись до міжнародної спільноти - що ви хочете сказати?

Це зло треба зупинити, покарати. І треба навколо цього гуртуватись. Скільки ще треба «маріуполів», щоб ми зрозуміли, що це зло і воно вбиває? Вони «звільняють» сьогодні Україну – від українців. І треба це розуміти, і треба це зупинити негайно.

І ми маємо розуміти, що це зло не має кордонів, воно не зупиниться в Україні – воно піде далі. Ми вважали, що це зло насититься Донбасом, частково окупованим, Кримом, - а воно не зупинилось, воно пішло далі. Це була зупинка, щоб набратись сил і рухатись далі. Тобто він зараз зруйнує Україну, а хто буде далі? Це Польща, Балтія, Молдова. Коли ми це розуміємо, ми гуртуємось навколо цього. І перше, що треба, це накласти ембарго на нафту і нафтопродукти, газ.

Маріуполь, 29 березня 2022, AP Photo/Alexei Alexandrov
Маріуполь, 29 березня 2022, AP Photo/Alexei Alexandrov

Треба гуртуватись зброєю, професійною зброєю, яка сьогодні дасть нам змогу повернути наші життя, повернути нас – в Маріуполь, і ми дуже цього хочемо. Так або інакше лякаємось, коли чуємо «третя світова війна», але війна вже розпочалась і триває в Маріуполі.

Це також відповідальність, за те, що ми сьогодні стоїмо і чекаємо: а що там буде в Україні? Давайте ще почекаємо. Скільки ще треба «маріуполів», щоб ми зрозуміли, що ця влада РФ та їхнє військове керівництво – воєнні злочинці. Треба цьому покласти край.

Більше

XS
SM
MD
LG