Наприкiнцi червня президент України Вiктор Ющенко видав указ про звiльнення з посади посла України у США Михайла Резнiка. Перед своїм вiдбуттям з Вашингтону вiн пiдсумував свою роботу у США в iнтерв`ю Голосу Америки.
Розмову вела Аня Дидик:
АД: Пане посол, після вісімнадцяти-місячного перебування тут у Вашингтоні на посаді посла України в Сполучених Штатах, які б Ви назвали вашими найбільшими досягненнями, Вашими найбільшими успіхами за цей період часу?
МР: Питання, знаєте, дуже таке схематичне і відповідь дати дуже не просто за короткий час. Ну, по-перше, я вцілому провів 5 років у Сполучених Штатах. У мене перше відрядження було і зараз друге відрядження і американсько-українські відносини це дуже складний комплекс. Щоби було зрозуміло глядачам, слухачам Вашої передачі чудової, це мабуть як температура тіла за Цельсієм. Вона повинна бути 36,6. У міждержавних стосунках Україна і Америка повинні тримати постійну температуру. Посольство ніколи не було, і мої колективи, які я очолював, ніколи не були термометром чи градусником. Не тільки виміряти температуру але і сприяти, щоб ця температура була стабільною. Повертаючись до Вашого питання - скоріш за все, нам вдалося, колективу дипломатів, які працюють тут разом зі мною, тримати цю температуру. Якщо пам’ятаєте, 2003 рік, коли практично стосунки були обмежені, то починаючи з кінця 2003 року, працюючи плідно з Міністерством закордонних справ, урядом України, з міністерствами і відомствами, почався - Ви пам’ятаєте - просто величезний потік урядовців, американських конгресменів і сенаторів. Відвідували Україну дуже активно і розпочався, практично, поновили практично у повному масштабі, діалог між республіканською адміністрацією Сполучених Штатів і адміністрацією президента Кучми. Це мабуть найголовніше, що вдалося зробити. Але, я практична людина. Я завжди оцінюю свою діяльність, крім того, певними цифрами, показниками, і це мабуть легше буде сприйматися слухачам. Є позитиви.
АД: Але, є і негативи.
МР: Так. України має найбільше санкцій торговельних із боку Сполучених Штатів. Але, не виправдовуючись, можу сказати, що все одно торгівля зростає дуже швидко, бо ми знаємо як відкривати ніші, як заводити американські компанії на ринок України і навпаки. Що вдалося? У минулому році головне, що ми не перервали дружні стосунки, які панували завжди між українською громадою у Сполучених Штатах і дипломатами. При чому дипломатами не тільки у Вашингтоні, а дипломатами у Чикаго, у Нью-Йорку, Сан-Франціско. Мені приємно було відкривати у січні минулого року нову генеральну установу - генеральне консульство - в Сан-Франціско. Для мене, я поставив завдання повернути рівень стосунків, який панував за часів посла Щербака. Я цю людину надзвичайно поважаю і вважаю, що його зразок стосунків для мене став стандартом. Ми безпрецедентно були відкриті. У нас двічі на місяць, щонайменше, у посольстві проводили, як це ми називаємо «опен гаус» - відкриті дні, двері відчинені, коли приходять друзі і ми разом проводимо чи виставку художників України чи слухаємо концерти українських виконавців. Ну, й останньо, мабуть, чим треба сьогодні займатися тим дипломатам, які залишаються тут, це виконувати ці домовленості, які відбулися під час візиту президента України у квітні. Пам’ятаєте чудово цей візит. Було легко працювати над цим візитом, бо президент Ющенко не потребує якихось додаткових лоббістських зусиль. Візит був активним. Тепер треба просто виконувати все, що домовлено. Домовленості є. Карта створена.
АД: Тепер, треба працювати...
МР: Я завжди вважаю, що треба працювати, працювати, працювати, як це я робив все своє життя. Працюючи в Сеулі, працюючи в Китаї, в інших країнах, я завжди це робив.
АД: Пане посол, за кожний період урядування, за період перебування на посаді посла є і невдачі, про які ми трошки згадали, неуспіхи. Які Ви вважаєте були може недотягнення, може певні такі розчарування з Вашого боку щодо речей, які Ви не могли здійснити, або не могли певним речам сприяти на Вашій посаді?
МР: Я це і мав на увазі коли казав, що посольство працює практично в цілодобовому режимі. Працюємо дуже тісно, перш за все, з Міністерством закордонних справ, з керівництвом Міністерства закордонних справ, працюємо з урядовими структурами. І посольство і завдання посольства не виконується тільки силами дипломатів. Під час візитів, під час зустрічей на високому рівні, нам наші друзі з уряду Сполучених Штатів чи з інших урядів кажуть, що нам треба робити свою домашню роботу. Домашня робота робиться в Україні. Її треба робити в діловій атмосфері. В нас вона створюється. Але звужувати ці спектри тільки до Міністерства закордонних справ - це не є вірне. Я не виправдовуюсь нi в якому випадку. Не виправдовую відомство, в якому я працюю, маючи честь працювати вже 11 років. Це завдання спільно дипломатів, економістів, політологів, які повинні працювати. Всі ці цінності, які сьогодні ми маємо. Ми багато чого встигли зробити за ці роки. Ми маємо 8 мільярдів інвестицій в Україну, більше 6,000 спільних підприємств. Я, до речі, повністю згоден із словами Вiктора Ющенка, які він сказав на останньому саміті «Міні-Давос», як ми звикли його називати, що ми повинні бути швейцарцями і це в доброму [розумiннi]. Ми повинні всім відкривати двері для того, щоб заходили в Україну друзі, інвестори, співпрацювали з Україною. Це і вдалося зробити. Це мабуть позитив. Як Ви кажете - чи були розчарування? Ніколи ! По-перше, я завжди в житті звик перемагати. Де б я не працював, в якій ділянці я б не працював. Я намагався це зробити разом з моїми друзями, з моїми колегами по роботі. Ще раз повторюю, які б колективи я не очолював, чи працюючи на високих посадах в українському уряді чи на високих посадах закордоном -- перемагати. Треба перемагати. Ми вміємо перемагати. Так воно і буде. Наступний посол, який приїде, приїдуть інші дипломати, буде перемога. Україна буде пишатися своїми дипломатами, своєю службою дипломатичною.
АД: Пане посол - на закінчення. Я знаю, що Ви дуже зайняті. Якраз сьогодні [8 липня] для Вас прийняття з нагоди Вашого виїзду із Сполучених Штатів. Чи залишаєте цю країну, країну Вашингтона, із важким серцем? Чи будете тужити? Чи повертаєтеся назад на свою батьківщину і там будете далі працювати?
МР: Ви знаєте, одинадцять років за кордоном. Ще раз я хочу сказати, що цей час був непростий. В сімейному плані - все було чудово. Поруч дружина сприяла, сім’я, діти - все це допомагає. Але, навпаки. Важке серце було, коли залишаєш друзів, залишаєш домівку. Я не можу сказати, що це таке почуття, яке сьогодні заважало роботі. Але це є внутрі кожної людини. Залишаючи Вашингтон, я можу сказати, що я його не залишаю назавжди. Ми мали під час моїх протокольних заходів дуже багато зустрічей: в уряді Сполучених Штатів, в Державному департаменті. Нас дуже тепло вітали. Дякували за спільні зусилля, за спільну роботу. Я буду обов’язково долучатися до українсько-американського співробітництва, а вже як, я вирішу це сам. Я вже маю і досвід і переконання, що я це можу робити і буду робити. Не хочу казати красивих слів, але я це буду робити на благо Україні.
